Рішення № 24823735, 19.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.12 Справа № 5015/1770/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд», м. Київ,

До відповідача: Фермерського господарства «Серміш-Агро», Львівська область, Буський район, с. Ожидів,

про: стягнення 1 036 000 грн. 00 коп. коштів, сплачених за Контрактом про поставку зерна майбутнього врожаю від 01.06.2011 року № КФ0011, 334 480 грн. 00 коп. пені, 296 000 грн. 00 коп. штрафу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»до Фермерського господарства «Серміш-Агро»про стягнення 1 036 000 грн. 00 коп. коштів, сплачених за Контрактом про поставку зерна майбутнього врожаю від 01.06.2011 року № КФ0011, 334 480 грн. 00 коп. пені, 296 000 грн. 00 коп. штрафу та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.05.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач -11.05.2012 року рекомендованою поштою № 01601 0652578 9 та рекомендованою поштою № 04050 1921233 5, відповідач -10.05.2012 року рекомендованою поштою № 80530 0001202 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 24.05.2012 року відкладено на 19.06.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 19.06.2012 року з'явився, 18.06.2011 року подав Заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 13349/12) у якій просить суд у зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми основної заборгованості за договором стягнути з відповідача на користь позивача 836 000 грн. 00 коп. коштів, сплачених за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю, 334 480 грн. 00 коп. пені та 296 000 грн. 00 коп. штрафу, позовні вимоги (зменшені) підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та Заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

Спір розглядається у відповідності до поданої 18.06.2012 року позивачем Заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх. № 13349/12).

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРОПУ 33307354, знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, (адреса для листування: 01601, м. Киїів, вул. Саксаганського, 1) що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №010398 Витягом з ЄДРПОУ серії АА № 140459 та Випискою з ЄДРПОУ серії ААВ №594417 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Фермерське господарство «Серміш Агро»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34107325, знаходиться за адресою: 80530, Львівська область, Буський район, с. Ожидів, що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДРПОУ від 19.06.2012 року № 14086750 (докази в матеріалах справи).

01.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»(надалі -позивач, покупець) та Фермерським господарством «Серміш Агро»(надалі -відповідач, продавець) укладено Контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №КФ0011 (надалі -контракт, договір).

Доказів розірвання та/або визнання недійсним вказаного договору станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений контракт є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Так, відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором строк передати у власність покупцю кукурудзу в кількості 1000 тон за ціною 1 480 грн. за тонну, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 1.2. договору визначено, що поставка здійснюється до 30.11.2011 року. Поставка вважається здійсненою в момент підписання Акту приймання-передачі товару на базисі поставки відповідно до умов контракту.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що вартість договору становить 1 480 000 грн. 00 коп.

Розділом 2 договору визначено перелік документації, розділом 3 -порядок розрахунків між сторонами.

Так, пунктом 2.2. договору сторони погодили, що однією з істотних умов договору є укладення Договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку. Предметом договору застави буде майно, визначене в пункті 1.1. договору. Продавець усвідомлює та погоджується, що у разі невиконання ним своїх зобов'язань перед покупцем, які передбачені статтею 1 договору та полягають у тому, що продавець поставляє покупцю товар в термін, передбачений у пункті 1.2. договору, покупець має право задоволити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо).

Відповідно до пункту 2.3. договору остаточний розрахунок з продавцем проводиться покупцем на підставі наявності договору складського зберігання зерна між зерновим (товарним складом) та покупцем; складських документів на зерно, виписаних покупцю (за наявності відповідного базису поставки); акта приймання-передачі на весь обсяг товару; картки аналізу зерна або посвідчення про його якість, виданого Державною хлібною інспекцією; видаткових накладних на товар; податкових накладних на залишок суми вартості зерна, не оплаченої за контрактом.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що покупець протягом трьох робочих днів з моменту вступу в силу договору застави, передбаченого пунктом 2.2. договору та, за умови прийняття страховою компанією на страхування посівних площ продавця у повному обсязі, згідно пункту 4.5. договору, зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50 відсотків від вартості контракту, передбаченої у пункті 1.5. договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору покупець здійснює наступний платіж у розмірі 20 відсотків від вартості договору, передбаченої у пункті 1.5. договору одного місяця з моменту отримання продавцем першого авансового платежу, на підставі отриманого листа-заявки продавця та позитивного звіту представника покупця про стан посівних площ.

Згідно пункту 3.3. договору остаточний розрахунок в розмірі 30 відсотків від вартості поставленої партії товару здійснюється покупцем протягом трьох робочих днів з моменту отримання покупцем документів, передбачених у пункті 2.3. договору.

розділом 4 договору встановлено додаткові права та обов'язки сторін.

Так, відповідно до пункту 4.5. договору продавець протягом трьох робочих днів з моменту підписання контракту зобов'язаний укласти з страховою компанією Договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури (товару) та надати покупцю акт огляду посівних площ продавця.

Розділом 5 договору встановлено відповідальність сторін.

Так, пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) або затримки виконання будь-якої з вимог контракту сторони несуть відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 5.2. договору у разі порушення покупцем строків оплати, встановлених пунктами 3.1., 3.2. та 3.3. контракту, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу.

Згідно пункту 5.3. договору у разі виконання покупцем пункту 3.1. договору та невиконання продавцем пункту 1.1. контракту з продавця стягується пеня в розмірі 0,2 відсотка вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 20 відсотків вартості контракту.

Пунктом 5.6. договору встановлено, що у разі відмови від виконання умов договору, продавець зобов'язаний негайно (протягом 10 днів) повернути всі кошти, отримані від покупця за цим контрактом, а також сплатити штраф в розмірі 20 відсотків від вартості контракту протягом 30 днів.

Розділом 7 договору встановлено порядок вирішення спорі.

Так, згідно пункту 7.1. договору усі спори, що виникають з контракту або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку коли відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

На виконання пункту 4.5. договору 01.06.2011 року між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»укладено Договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури № 11/1118976/1402/11 та Додатковий договір до Договору добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури від 01.06.2011 року № 11/1118976/1402/11, за умовами якого ПрАТ «СК «Провідна» зобов'язувався у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування на умова та в обсязі, передбаченому Договором добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури від 01.06.2011 року № 11/1118976/1402/11, а відповідач зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками та завірено відтисками юридичних осіб - сторін за договором.

02.06.2011 року на виконання пункту 2.2. договору між сторонами укладено Договір застави, за умовами якого позивач в порядку та на умовах, визначених договором застави та чинним в Україні законодавством, має право у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом від 01.06.2011 року №КФ0011 одержати задоволення за рахунок зерна кукурудзи а кількості 1000 тон, загальною вартістю 1 480 000 грн. 00 коп. переважно перед іншими кредиторами відповідача.

Вказаний Договір застави підписано повноважними представниками та завірено відтисками юридичних осіб - сторін за договором та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2., про що внесено запис в реєстр № 1071.

Станом на момент розгляду справи по суті доказів розірвання або визнання недійсними Договору добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури від 01.06.2011 року № 11/1118976/1402/11 та Договору застави від 02.06.2012 року сторонами суду не заявлено та не подано.

Актом огляду посівів від 06.06.2011 року б/н, застрахованих за договором від 01.06.2011 року №11/1118976/1402/11 ПрАТ «СК «Провідна»прийнято та застраховано посіви кукурудзи площею 179, 06 га та встановлено, що середня врожайність культури за договором становить 55,85 центнерів з гектару.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, на виконання пункту 3.1. договору 09.06.2011 року сплатив на користь відповідача 740 540 грн. 00 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи Платіжними дорученнями від 09.06.2011 року № 5111 на суму 686 720 грн. 00 коп. та від 09.06.2011 року № 5120 на суму 53 280 грн. 00 коп.

На підставі Листа відповідача від 14.07.2011 року № 43 позивачем на виконання пункту 3.2. договору сплачено на користь відповідача 296 000 грн. 00 коп., що підтверджується долученим до матеріалів справи Платіжним дорученням від 20.07.2011 року № 886217.

Відповідач своїх зобов'язань з поставки зерна кукурудзи за договором не виконав.

З метою досудового врегулювання спору 30.12.2011 року позивачем на адресу відповідача направлено Лист-вимогу №1772/11 з вимогою про повернення отриманих за договором коштів (1 036 000 грн. 00 коп.) протягом десяти днів з моменту отримання даного Листа-вимоги, яку відповідачем залишено без реагування.

18.06.2011 року позивачем подано Заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх. № 13349/12), у якій позивач, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за договором в розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується Витягами з Банківських виписок з рахунку позивача від 18.05.2012 року та від 29.05.2012 року, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 836 000 грн. 00 коп.

Таким чином станом на час розгляду справи в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем становить 836 540 грн. 00 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 836 000 грн. 00 коп. суми, сплаченої за Контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю від 01.06.2011 року № КФ0011.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського договору на поставку зерна майбутнього врожаю від 01.06.2011 року № КФ0011.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 334 480 грн. 00 коп. пені та 296 000 грн. 00 коп. штрафу, нарахованих у відповідності до пункту 5.3. договору.

Так, пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі виконання покупцем пункту 3.1. договору та невиконання продавцем пункту 1.1. контракту з продавця стягується пеня в розмірі 0,2 відсотка вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 20 відсотків вартості контракту.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст частини третьої статті 6 ЦК України полягає у законодавчому закріпленні співвідношення між диспозитивними та імперативними нормами: імперативна норма встановлює правила, які не можуть бути змінені сторонами в договорі, а диспозитивна норма дозволяє таку зміну.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Приписами частини третьої статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Постановою Верховного суду України від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09/2056 визначено, що право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності -договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечать вимогам законодавства.

У відповідності до приписів статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином суд дійшов до висновку, що положення пункту 5.3. договору, якими визначено, що у разі виконання покупцем пункту 3.1. договору та невиконання продавцем пункту 1.1. контракту з продавця стягується пеня в розмірі 0,2 відсотка вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 20 відсотків вартості контракту не суперечить частині другій статті 549 ЦК України, яка є імперативною нормою.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов (зменшений) документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 -85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов (зменшений) задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Фермерського господарства «Серміш Агро»(80530, Львівська область, Буський район, с. Ожидів; код ЄДРПОУ 34107325) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»(юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; поштова адреса: 01601, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 33307354) 836 000 грн. 00 коп. заборгованості за договором, 334 480 грн. 00 коп. пені, 296 000 грн. 00 коп. штрафу та 33 329 грн. 60 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

19.06.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.