Рішення № 24823653, 13.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2012 р. Справа № 12/046-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

помічник-секретар: Сафонова О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів

і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в розмірі 7 980,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 -представник (довіреність №0078 від 16.01.2012 року);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»(далі -позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 7 980,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу продукції №179 від 08.10.2009 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу лісоматеріал (далі -товар), а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Проте відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково, а саме в розмірі 10 886,83 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 6 265,72 грн., 68,66 грн. пені, три проценти річних у розмірі 435,15 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 211,21 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2012 року, справу призначено до розгляду 18 квітня 2012 року.

18 квітня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 30 травня 2012 року.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, долученого до матеріалів справи, місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

20 квітня 2012 року на адресу суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, направлене представником позивача, яке підлягало задоволенню судом.

30 травня 2012 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 13 червня 2012 року.

13 червня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, долучив до матеріалів справи письмові пояснення щодо розрахунку ціни позову.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

08 жовтня 2009 року між відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»(далі -позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі -відповідач) був укладений договір купівлі-продажу продукції №179 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу лісоматеріал (далі -товар), а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Пунктом 1.2 Положення про відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»(далі -Положення) встановлено, що повне найменування ЛДС: Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція».

Відповідно до п. 1.9 Положення, ЛДС є відокремленим підрозділом НУБіП України з окремими правами юридичної особи, в тому числі: веде самостійний баланс, наділений частиною майна НУБіП України, має реєстраційні рахунки в Державному казначействі України, валютні розрахункові рахунки в установах банків, з питань діяльності ЛДС від імені НУБіП України може бути позивачем, відповідачем, третьою особою чи іншою особою, що бере участь у судовій справі, має печатку, штампи, власні знаки, логотип тощо.

Так, відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»може бути позивачем у суді.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 17 152,55 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними РН00-15367 від 07.10.2009 року, РН00-15468 від 20.10.2009 року, РН00-15490 від 22.10.2009 року, РН00-15530 від 29.10.2009 року, РН00-15555 від 02.11.2009 року, РН00-15628 від 13.11.2009 року, а відповідач вказаний товар прийняв, проте оплатив його частково, а саме в сумі 10 886,83 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 07.12.2010 року та прибутковими касовими ордерами №1614 від 07.10.2009 року, №1692 від 20.10.2009 року, №1719 від 22.10.2009 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №749 від 21.09.2011 року з вимогою оплатити заборгованість до 01.11.2011 року, проте відповіді не отримав.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 6 265,72 грн., 68,66 грн. пені, три проценти річних у розмірі 435,15 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 211,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Так, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6 265,72 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 68,66 грн. пені, три проценти річних у розмірі 435,15 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 211,21 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата проводиться на підставі виданого позивачем рахунку-фактури, видаткової накладної по факту відпуску товару протягом 10 банківських днів з дня відпуску.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за прострочення оплати (п. 4.2 договору) відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

23.11.2009 року до 29.11.2009 року, суму боргу в розмірі 5 744,53 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. №468), складає 57,58 грн.;

30.11.2009 року до 31.12.2009 року, суму богу в розмірі 8 252,55 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009р. №468), складає 148,32 грн.,

а разом 205,90 грн.

Оскільки позивачем пеня визначена у розмірі 68,66 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з:

23.11.2009 року до 29.11.2009 року складає 7 днів, тому три проценти річних від суми 5 744,53 грн. становлять 3,31 грн.;

30.11.2009 року до 06.12.2010 року складає 372 дні, тому три проценти річних від суми 8 252,55 грн. становлять 252,32 грн.;

07.12.2010 року до 15.03.2012 року складає 465 днів, тому три проценти річних від суми 6 265,72 грн. становлять 239,47 грн.,

а разом 495,10 грн.

Беручи до уваги, що позивачем три проценти річних визначені в розмірі 435,15 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 23.11.2009 року до 15.03.2012 року у 2009 році у грудні - 100,9% (УК №3 від 09.01.2010р.); у 2010 році: у січні - 101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому - 101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні - 100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні - 99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні - 99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні - 99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні - 99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні - 101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні - 102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні - 100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді - 100,3% (УК №230 від 08.12.2010р.), грудні - 100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.); у 2011 році: у січні - 101,0% (УК №23 від 08.02.2011р.), лютому - 100,9% (УК №43 від 10.03.2011р.), березні - 101,4% (УК №83 від 11.05.2011р.), квітні - 101,3% (УК №83 від 11.05.2011р.), травні - 100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), червні - 100,4% (УК №122 від 08.07.2011р.), липні - 98,7% (УК №144 від 09.08.2011р.), серпні - 99,6% (УК №164 від 08.09.2011р.), вересні - 100,1% (УК №187 від 11.10.2011р.), жовтні - 100,0% (УК №208 від 09.11.2011р.), листопаді - 100,1% (УК №229 від 08.12.2011р.), грудні - 100,2% (УК №4 від 11.01.2012р.); у 2012 році: у січні - 100,2% (УК №23 від 07.02.2012р.), лютому - 100,2% (УК №44 від 07.03.2012р.), березні - 100,3% (УК №65 від 10.04.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 6 265,72 грн., складає 1 468,38 грн., за розрахунком суду.

З огляду на те, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 1 211,21 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 7 980,74 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція»(Київська обл., м. Боярка, вул. Лісодослідна, 12, ідентифікаційний код 33441250) основний борг у розмірі 6 265,72 грн. (шість тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 72 коп.); 68,66 грн. (шістдесят вісім грн. 66 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 435,15 грн. (чотириста тридцять п'ять грн. 15 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 211,21 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 21 коп.); 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 18.06.2012 року.

Суддя С. Грабець