Рішення № 24823573, 14.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 1/23 14.06.12

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

про стягнення 1 082 500, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю № 77/юр від 26.03.2012 р.;

ОСОБА_2 за довіреністю № 77/юр від 26.03.2012 р.;

від відповідача (заявника): ОСОБА_3 за довіреністю № 21-12/11-25 від 21.12.2011 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Яблуневий сад" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення 1 082 500, 00 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 позов було задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 082 500, 00 грн. збитків, 10 825, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення суду 11.04.2011 р. було видано відповідний наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. у справі № 1/23 рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким вирішено в позові відмовити повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. у справі № 1/23 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. залишено в силі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2011 р. у справі № 1/23 (з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р.) відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2012 р. відстрочено виконання рішення суду від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 до 15.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. у справі № 1/23 припинено провадження по розгляду скарги позивача на дії відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в місті Києві.

16.03.2012 р. до господарського суду міста Києва через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2012 р. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами.

Зокрема, в обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що приймаючи рішення у даній справі про стягнення з відповідача суми завданих збитків, суд виходив зі встановлених рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у справі № 45/165 обставин неправомірного вилучення у позивача переданої в лізинг сільськогосподарської техніки. Водночас, як зазначає заявник, станом на сьогодні вказане рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у справі № 45/165 скасоване постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. заяву відповідача про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. за нововиявленими обставинами призначено до розгляду на 29.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. визнано наказ господарського суду міста Києва № 1/23 від 11.04.2011 р. таким, що не підлягає виконанню та ухвалено видати новий наказ № 1/23 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. та постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р.

У судовому засіданні 29.03.2012 р. щодо розгляду заяви відповідача про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. за нововиявленими обставинами судом оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 04.04.2012 р.

04.04.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача до початку судового засідання надійшов відзив на заяву відповідача про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. за нововиявленими обставинами, в якому він проти вказаної заяви заперечує з тих підстав, що зазначена заявником обставина для перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами, - не є нововиявленою в розумінні ст. 112 ГПК України. При цьому, позивач стверджує, що підставою прийняття рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 став факт заподіяння позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами фінансового лізингу і незаконного вилучення сільськогосподарської техніки, оскільки рішеннями господарського суду Черкаської області від 01.02.2010 р. у справах №№ 14/2184, 14/2185, 14/2186, що залишені без змін за наслідками їх апеляційного та касаційного перегляду, було встановлено, що положення договорів фінансового лізингу № L1005-08/07 від 13.08.2007 р. та № L997-08/07, № L2449-05/08 від 13.05.2008 р. суперечать вимогам статей 782, 806 ЦК України, статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", які не надають права лізингодавцю самостійно вилучати предмет лізингу, тому обумовлений цими договорами спосіб вилучення не відповідає закону, у зв'язку з чим визнані недійсними вищевказані договори фінансового лізингу в частині слів "та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку" пунктів 6.1. цих Договорів, в частині п. 8.4.5. та другого речення п. 10.3.1. Додатку № 4 до цих договорів (Загальні умови фінансового лізингу), тобто в частині, якою лізингодавцю надається право вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку. У зв'язку з прийняттям вказаних рішень, як зазначає позивач, господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі № 45/165, яким відповідача було зобов'язано повернути позивачу неправомірно вилучену у останнього техніку, та яке у рішенні суду у справі № 1/23 було зазначено як наслідок неправомірних дій відповідача, що стало підставою подачі позивачем до відповідача віндикаційного позову в порядку ст. 387 ЦК України про витребування незаконно вилученого предмету лізингу. Крім того, позивач звертає увагу на те, що наразі справа № 45/165 після її направлення на новий розгляд знаходиться в провадженні судді господарського суду міста Києва Якименко М.М., який ухвалою суду від 03.03.2012 р. прийняв її до свого провадження та присвоїв їй номер № 45/165-7/110-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. провадження у справі № 1/23 було зупинено до закінчення розгляду по суті та набрання законної сили рішенням суду у справі № 45/165-7/110-2012 господарського суду міста Києва.

30.05.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, мотивоване тим, що 05.04.2012 р. господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 45/165-7/110-2012, яким вирішено відмовити в задоволенні позовних вимог ПСП "Яблуневий сад" до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про витребування майна, а 29.05.2012 р. Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою зазначене рішення залишив без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2012. р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.06.2012 р.

06.06.2012 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи у справі.

13.06.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої він просить суд вжити заходи до забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, а саме: нового наказу № 1/23, виданого згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у справі № 1/23 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. та постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. до прийняття та набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 1/23 за результатами розгляду заяви ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що у випадку задоволення заяви відповідача про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23, стягнення грошових коштів за вказаним наказом буде незаконним, проте як повернути відповідачу такі кошти за умови їх стягнення на користь позивача, буде складно, оскільки позивач так і не виконав рішень про стягнення на користь відповідача заборгованості за лізинговими платежами в сумі понад мільйон гривень.

14.06.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він, зокрема, просить суд задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, а також покласти всі судові витрати за подання позову, апеляційної та касаційної скарги, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача.

Також, 14.06.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він, зокрема, вказує на те, що підставою прийняття рішення у справі № 1/23 став факт заподіяння позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами фінансового лізингу і незаконного вилучення сільгосптехніки, що встановлено рішеннями господарського суду Черкаської області, проте як рішення у справі № 45/265 не було підставою прийняття рішення у справі № 1/23.

Крім того, 14.06.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду заяви ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яка мотивована складністю справи даної категорії, наявності великої кількості преюдиційних фактів у різних справах, а також недобросовісністю відповідача та зловживанням ним процесуальними правами.

У судовому засіданні 14.06.2012 р. судом винесено ухвалу, якою відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 14.06.2012 р. судом розглянуто клопотання відповідача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому документу та вирішено його задовольнити, про що винесено відповідну ухвалу.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. п. 1 - 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом при розгляді даної справи та прийнятті рішення від 04.03.2011 р., між позивачем та відповідачем були укладені договори фінансового лізингу № L997-08/07 від 13.08.2007 р., № № L1005-08/07, L2449-05/08 від 13.05.2008 р. Відповідно до умов вказаних договорів відповідач передав позивачу сільськогосподарську техніку для виконання останнім своїх статутних цілей.

Для досягнення статутних цілей орендовані позивачем земельні ділянки були засіяні зерновими та зернобобовими культурами. Засів вищезазначених зернових культур здійснювався сільськогосподарською технікою, отриманою від відповідача за наведеними договорами фінансового лізингу.

11.07.2009 р. позивач розпочав збір врожаю 2009 року.

Згідно з актами контрольного обмолоту за умови використання сільськогосподарської техніки наявної у позивача та при дотриманні своєчасного збору врожаю позивач очікував зібрати врожай кожного сорту у відповідній кількості.

Однак, 08.08.2009 р. зернозбиральна сільськогосподарська техніка була вилучена відповідачем.

Згідно з твердженнями позивача, незібраними залишились 200 га пшениці озимої сорту "Фаворитка", 522 га ячменю сорту "Пеяс" та 150 га вівсі сорту "Абель".

Подальший збір врожаю зернових став неможливим, оскільки окрім лізингової зернозбиральної сільськогосподарської техніки у позивача не було іншої в наявності.

Для завершення циклу збору врожаю 2009 року, з 08.08.2009 р. -27.08.2009 р. позивач знаходився у пошуку вільної зернозбиральної сільськогосподарської техніки у інших сільгоспвиробників.

Лише 27.08.2009 р. між позивачем та ДП "Агро фірма "Старосятинська" було укладено договір № 020, згідно з яким підрядник зобов'язався за плату на власний ризик надати послугу по збиранню озимої пшениці, ячменю та вівса.

З метою визначення втрат позивач був вимушений провести повторний обмолот незібраних та залишених на полях зернових культур.

Відповідно до первісних актів контрольного обмолоту зернових культур позивач очікував отримати заплановану кількість врожаю, а саме:

- пшениці озимої сорту "Фаворитка" засіяної на площі 537 га -в кількості 32918,1 ц (537 х 61,3 ц/га);

- ячменю сорту "Пеяс" засіяного на площі 611 га - в кількості 27495,0 ц (611 га х 45,0 ц/га);

- вівса сорту "Абель" засіяного на площі 150 га -3945,0 ц (150 га х 26,3 ц/га),

а фактично позивач отримав:

- пшениці озимої сорту "Фаворитка" засіяної на площі 537 га -в кількості 24998,1 ц (337,0 га х 61,3 ц/га + 200,0 га х 21,7 ц/га);

- ячменю сорту "Пеяс" засіяного на площі 611 га -в кількості 24154,2 ц (89 га х 45,0 ц/га + 522 га х 38,6 ц/га);

- вівса сорту "Абель" засіяного на площі 150 га -3315,0 ц (150 га х 21,1 ц/га).

Наведені дані були підтверджені управлінням агропромислового розвитку Канівської райдержадміністрації.

Аналізуючи зазначені обставини, суд при прийнятті рішення від 04.03.2011 р. дійшов висновку про те, що в результаті вилучення у позивача зернозбиральної сільськогосподарської техніки в момент збору врожаю йому було нанесено реальні збитки у вигляді не отриманого доходу внаслідок втрати зернових культур.

При цьому, в основу вказаного рішення в частині надання оцінки діям відповідача як неправомірним, були покладені висновки про те, що питання примусового вилучення майна згідно виконавчого напису нотаріуса у відповідності до п. 6.1 договору було предметом розгляду у господарському суді Черкаської області у справах №№ 14/2184, 14/2185, 14/2186, у зв'язку з прийняттям у яких судових рішень про визнання недійсним відповідних договорів лізингу в частині слів "та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку" пункту 6.1. договорів, в частині пункту 8.4.5 та другого речення пункту 10.3.1.Додатків № 4 до цих договорів, господарський суд міста Києва виніс рішення у справі № 45/165, яким відповідача було зобов'язано повернути позивачу неправомірно вилучену у останнього сільськогосподарську техніку.

Застосовуючи приписи ст. 35 ГПК України, суд відмітив, що у вищезазначених рішеннях судів взаємовідносинам позивача та відповідача, що випливають з договорів фінансового лізингу була дана правова оцінка, вивчені докази та доводи сторін, а також оцінені вчинені ними дії на предмет їх правомірності, а відповідно вони не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи.

Крім того, суд вказав на те, що відповідачем не було належним чином доведено факту одностороннього розірвання відповідних договорів лізингу.

Під час перегляду рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2012 р. судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 р. у справі № 45/165 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій, в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України залишено поза увагою наявні в матеріалах справи листи № 108-01\09 від 21.01.2009 р., № 1399-07\09 від 02.07.2009 р., № 1741-08\09 від 07.08.2009 р., згідно яких відповідач неодноразово звертався до ПСП "Яблуневий сад" з вимогою сплатити прострочені лізингові платежі та встановлював строк для усунення порушень договору, лист № 1399-07\09 від 02.07.2009 р., яким відповідач повідомляв позивача про відмову від договорів з 31.07.2009 р. та лист вих. № 1741-08\09 від 07.08.2009, яким ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" повідомило ПСП "Яблуневий сад" про прийняття та транспортування предметів лізингу.

Під час нового розгляду справи № 45/165 рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2012 р. у справі № 45/165-7/110-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 р., в позові ПСП "Яблуневий сад" до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про витребування майна -відмовлено повністю.

Зазначеним рішенням встановлено, що в листах № 108-01\09 від 21.01.2009 р., № 1741-08\09 від 07.08.2009 р., відповідач неодноразово звертався до ПСП "Яблуневий сад" з вимогою сплатити прострочені лізингові платежі та встановлював строк для усунення порушень договору.

В свою чергу, ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" листом № 1399-07/09 від 02.07.2009 р. повідомило ПСП "Яблуневий сад" про відмову від Договорів фінансового лізингу з 31.07.2009 р. та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" відмовилося від Договорів фінансового лізингу з 31.07.2009 р.

Доказом направлення вищевказаного листа позивачеві є список рекомендованих поштових відправлень від 02.07.2009 р. з номером направлення на адресу ПСП "Яблуневий сад" за № 05060758 та фіскальний чек УДПП "Укрпошта" № 1263 від 02.07.2009 р. Доказом одержання позивачем листа про відмову від спірних договорів фінансового лізингу саме з 31.07.2009 р. є повідомлення про вручення поштового відправлення № 05060758 від 02.07.2009 р. з відміткою про вручення уповноваженій особі ПСП "Яблуневий сад".

На підставі зазначеного суд у справі № 45/165-7/110-2012 дійшов висновку, що ТОВ "Райффайзен Лізині Аваль" на підставі ч. 2 ст. 782 ЦК України, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 6.1. договорів фінансовою лізингу відмовилося від таких договорів з позивачем та вимагало від позивача повернення предметів лізингу.

В результаті відмови ТОВ "Райффайзен Лізині Аваль" від договорів у ПСП "Яблуневий сад" припинилося речове право на чуже майно, а відтак ПСП "Яблуневий сад" не має права на його захист в порядку ст. 396 ЦК України.

Так, частиною 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 10 Закону передбачено, що Лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Отже, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 45/165-7/110-2012 встановлено, що ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" відмовилось від договорів фінансового лізингу з 31.07.2009 р. на підставах, визначених договором та законом, у зв'язку з чим такі договори з вказаної дати є припиненими. При цьому, позивач не одноразово повідомлявся про неналежне виконання ним зобов'язань зі сплати лізингових платежів та крім того, отримав листа, яким відповідач повідомив його про відмову від таких догорів та вимагав повернення відповідної техніки.

Зазначені обставини суд вважає нововиявленими, оскільки вони не були відомі на момент прийняття рішення у даній справі в силу того, що в основу вказаного судового рішення було покладено висновки, зроблені судами при первісному розгляді справи № 45/165, які суд не мав права поставити під сумнів, та крім того є істотними при вирішенні даного спору, оскільки вказують на те, що на момент вилучення відповідачем у позивача спірної техніки -08.08.2009 р., відповідні договори фінансового лізингу вже були припиненими, а позивач втратив речові права на таке майно.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи -безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

Водночас, з урахуванням вищенаведених обставин щодо припинення на момент вилучення відповідачем у позивача спірної техніки договорів фінансового лізингу та втрати позивачем речових прав на нього, суд вважає недоведеними доводи позивача про протиправність такої поведінки відповідача та відповідно й його вини у відповідних збитках, яких зазнав позивач, оскільки останній починаючи з 01.08.2009 р. не мав правових підстав користуватись та утримувати предмети лізингу та крім того, саме у зв'язку з порушенням ним взятих на себе зобов'язань, лізингодавцем були вчинені дії щодо розірвання відповідних договорів.

При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що протиправність дій відповідача була також встановлена господарським судом Черкаської області у справах № № 14/2184, 14/2185, 14/2186, оскільки предметом розгляду у вказаних справах були питання відповідності окремих положень укладених між сторонами договорів фінансового лізингу чинному законодавству, а не дії відповідача щодо вилучення відповідної техніки на предмет їх протиправності.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Так, згідно ч. 5 ст. 114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймається рішення -у разі зміни або скасування рішення.

У зв'язку з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

При цьому, з позивача на користь відповідача має бути стягнуто сплачений останнім при подачі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами судовий збір у розмірі 10 825, 00 грн.

Крім того, враховуючи виявлення судом того, що відповідачем при подачі заяви про забезпечення позову не було сплачено судового збору, відповідна його сума у розмірі 1 609, 50 грн. має бути стягнута з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про покладення у тому числі судових витрат щодо розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанції на позивача, суд звертає увагу на те, що він не наділений повноваженнями вирішувати питання про розподіл судових витрат, які були понесені учасниками судового процесу під час розгляду справи в порядку апеляційного або касаційного провадження, що належить виключно до компетенції суду апеляційної та касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі № 1/23, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" (19032, Черкаська обл., Канівський район, село Яблунів, вулиця Колгоспна, будинок 1, код ЄДРПОУ 32342775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, Оболонський район, проспект Московський, будинок 9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) 10 825 (десять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" (19032, Черкаська обл., Канівський район, село Яблунів, вулиця Колгоспна, будинок 1, код ЄДРПОУ 32342775) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2012 р.

Суддя В.С. Ломака