Ухвала суду № 24823513, 14.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 1/23 14.06.12

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

про стягнення 1 082 500, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Анастас'єва за довіреністю № 77/юр від 26.03.2012 р.;

ОСОБА_2 за довіреністю № 77/юр від 26.03.2012 р.;

від відповідача (заявника): ОСОБА_3 за довіреністю № 21-12/11-25 від 21.12.2011 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Яблуневий сад" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення 1 082 500, 00 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 позов було задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 082 500, 00 грн. збитків, 10 825, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення господарського суду міста Києва 11.04.2011 р. було видано відповідний наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. у справі № 1/23 рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким вирішено в позові відмовити повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. у справі № 1/23 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. залишено в силі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2011 р. у справі № 1/23 (з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р.) відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2012 р. відстрочено виконання рішення суду від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 до 15.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. у справі № 1/23 припинено провадження по розгляду скарги позивача на дії відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в місті Києві.

16.03.2012 р. до господарського суду міста Києва через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2012 р. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами.

Зокрема, в обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що приймаючи рішення у даній справі про стягнення з відповідача суми завданих збитків, суд виходив зі встановлених рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у справі № 45/165 обставин неправомірного вилучення у позивача переданої в лізинг сільськогосподарської техніки. Водночас, як зазначає заявник, станом на сьогодні вказане рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у справі № 45/165 скасоване постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. заяву відповідача про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. за нововиявленими обставинами призначено до розгляду на 29.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. визнано наказ господарського суду міста Києва № 1/23 від 11.04.2011 р. таким, що не підлягає виконанню та ухвалено видати новий наказ № 1/23 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. та постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р.

У судовому засіданні 29.03.2012 р. щодо розгляду заяви відповідача про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. за нововиявленими обставинами судом оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 04.04.2012 р.

04.04.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача до початку судового засідання надійшов відзив на заяву відповідача про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. за нововиявленими обставинами, в якому він проти вказаної заяви заперечує з тих підстав, що зазначена заявником обставина для перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами, - не є нововиявленою в розумінні ст. 112 ГПК України. При цьому, позивач стверджує, що підставою прийняття рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 став факт заподіяння позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами фінансового лізингу і незаконного вилучення сільськогосподарської техніки, оскільки рішеннями господарського суду Черкаської області від 01.02.2010 р. у справах № № 14/2184, 14/2185, 14/2186, що залишені без змін за наслідками їх апеляційного та касаційного перегляду, було встановлено, що положення договорів фінансового лізингу № L1005-08/07 від 13.08.2007 р. та № L997-08/07, № L2449-05/08 від 13.05.2008 р. суперечать вимогам статей 782, 806 ЦК України, статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", які не надають права лізингодавцю самостійно вилучати предмет лізингу, тому обумовлений цими договорами спосіб вилучення не відповідає закону, у зв'язку з чим визнані недійсними вищевказані договори фінансового лізингу в частині слів "та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку" пунктів 6.1. цих Договорів, в частині п. 8.4.5. та другого речення п. 10.3.1. Додатку № 4 до цих договорів (Загальні умови фінансового лізингу), тобто в частині, якою лізингодавцю надається право вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку. У зв'язку з прийняттям вказаних рішень, як зазначає позивач, господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі № 45/165, яким відповідача було зобов'язано повернути позивачу неправомірно вилучену у останнього техніку, та яке у рішенні суду у справі № 1/23 було зазначено як наслідок неправомірних дій відповідача, що стало підставою подачі позивачем до відповідача віндикаційного позову в порядку ст. 387 ЦК України про витребування незаконно вилученого предмету лізингу. Крім того, позивач звертає увагу на те, що наразі справа № 45/165 після її направлення на новий розгляд знаходиться в провадженні судді господарського суду міста Києва Якименко М.М., який ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2012 р. прийняв її до свого провадження та присвоїв їй номер № 45/165-7/110-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. провадження у справі № 1/23 було зупинено до закінчення розгляду по суті та набрання законної сили рішенням суду у справі № 45/165-7/110-2012 господарського суду міста Києва.

30.05.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, мотивоване тим, що 05.04.2012 р. господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 45/165-7/110-2012, яким вирішено відмовити в задоволенні позовних вимог ПСП "Яблуневий сад" до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про витребування майна, а 29.05.2012 р. Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою зазначене рішення залишив без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2012. р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.06.2012 р.

06.06.2012 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи у справі.

13.06.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої він просить суд вжити заходи до забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, а саме: нового наказу № 1/23, виданого згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у справі № 1/23 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. та постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. до прийняття та набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 1/23 за результатами розгляду заяви ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що у випадку задоволення заяви відповідача про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23, стягнення грошових коштів за вказаним наказом буде незаконним, проте як повернути відповідачу такі кошти за умови їх стягнення на користь позивача, буде складно, оскільки позивач так і не виконав рішень про стягнення на користь відповідача заборгованості за лізинговими платежами в сумі понад мільйон гривень.

14.03.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він, зокрема, просить суд задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, а також покласти всі судові витрати за подання позову, апеляційної та касаційної скарги, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача.

Також, 14.03.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він, зокрема, вказує на те, що підставою прийняття рішення у справі № 1/23 став факт заподіяння позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами фінансового лізингу і незаконного вилучення сільгосптехніки, що встановлено рішеннями господарського суду Черкаської області, проте як рішення у справі № 45/265 не було підставою прийняття рішення у справі № 1/23.

Крім того, 14.03.2012 р. до початку судового засідання через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду заяви ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яка мотивована складністю справи даної категорії, наявності великої кількості преюдиційних фактів у різних справах, а також недобросовісністю відповідача та зловживанням ним процесуальними правами.

У судовому засіданні 14.06.2012 р. судом винесено ухвалу, якою відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 14.06.2012 р. судом розглянуто клопотання відповідача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому документу та вирішено його задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

У п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/530 від 29.09.2009 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" дано відповідь на питання "Чи можливе вжиття заходів до забезпечення позову за заявою відповідача у справі?", та зазначено, що згідно з частиною першою статті 66 ГПК господарський суд має право вживати заходів до забезпечення позову, зокрема, за заявою сторони у справі. Отже, право на звернення з відповідною заявою має не лише позивач, а й відповідач (з урахуванням вимог частин першої і третьої статті 21 та частини першої статті 22 ГПК), а також і треті особи (частина третя статті 26 і частина п'ята статті 27 названого Кодексу).

При цьому, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих вилученням сільськогосподарської техніки. При цьому, на даний час прийняте у справі рішення переглядається судом за нововиявленими обставинами.

Як стверджує відповідач, у разі задоволення судом заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасування раніше прийнятого рішення, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів не буде, і за умови виконання раніше прийнятого рішення на момент набрання законної сили рішенням суду, прийнятого в порядку ст. 114 ГПК України, відповідач буде вимушений ставити питання про повернення таких коштів позивачем, проте як, враховуючи наявність непогашеного боргу щодо сплати лізингових платежів, виконання цього обов'язку останнім, на думку відповідача, є сумнівним.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до приписів статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За змістом ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" до виконавчих документів віднесені, зокрема, накази господарських судів.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку, зупинення стягнення за наказом, виданим судом у даній справі, в якості заходу до забезпечення позову, не може перешкоджати господарській діяльності позивача.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд вважає, що застосування вищезгаданих заходів не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, беручи до уваги те, що відповідачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам відповідача до прийняття рішення (ухвали) у даній справі в порядку ст. 114 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про вжиття заходів до забезпечення позову - задовольнити.

2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документу: наказу від 11.04.2012 р. № 1/23, виданого згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у справі № 1/23 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. та постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р., до прийняття та набрання законної сили рішенням (ухвалою) господарського суду міста Києва у справі № 1/23 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. у справі № 1/23 за нововиявленими обставинами.

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, Оболонський район, проспект Московський, будинок 9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657).

Боржником є Приватне сільськогосподарське підприємство "Яблуневий сад" (19032, Черкаська обл., Канівський район, село Яблунів, вулиця Колгоспна, будинок 1, код ЄДРПОУ 32342775).

5. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 14.06.2012 р. та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

6. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

Суддя В.С. Ломака