Рішення № 24823305, 18.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" червня 2012 р. Справа № 2/5007/60/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність 5487/19 від 28.12.2011р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 1880,28 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1880,28 грн. заборгованості, з яких: 1397,02 грн. основного боргу, 216,54 грн. - пені, 91,14 грн. - 3% річних, 175,58 грн. - інфляційних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.06.2012р. (а.с.24). Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (продавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець/відповідач) було укладено договір №7/2010/ПД-1095 купівлі-продажу природного газу (а.с.10-11), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2010 році природний газ, надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1.1 договору).

01.02.2010 року між тими ж сторонами було укладено договір №7-2010-Т-1149 на транспортування природного газу для промислових і комунально-побутових підприємств (а.с.13-14), за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язується надати замовнику (відповідач) послуги по транспортуванню природного газу, який замовник отримує від постачальника ВАТ "Житомиргаз" по договору №7-2008-ПП-1095 від 23.07.2008 в кількості 0,48 тис. куб.м на 2010 рік.

Додатковою угодою №1/2010 до договору купівлі-продажу природного газу №7/2010/ПД-1095 (а.с.12) сторони погодили, що ціна на природний газ становить з ПДВ 2472,786грн. за 1000 кубічних метрів (п.5.1 додаткової угоди).

Пунктом 7.1 договору №7/2010/ПД-1095 передбачено, що оплата запланованого місячного обсягу газу та послуг, що будуть надані в цей період проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- перша оплата в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше ніж за 7 банківських днів до початку місяця постачання газу;

- послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 25% від вартості запланованих місячних обсягів до 5 та 15 числа поточного місяця;

- остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов договорів позивач передав відповідачу за період з січня 2010 року по березень 2010 року природного газу в обсязі 638 куб.м на загальну суму 1620,24грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу від 26.02.2010р., від 31.03.2010р., які підписані уповноваженими представниками сторін (а.с.15) та надав послуги по транспортуванню 347 куб.м природного газу на суму 39,85грн., разом на загальну суму 1660,09грн.

Відповідач за поставлений газ та надані послуги з транспортування природного газу розрахувався частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1397,02грн. (1368,65грн. заборгованість згідно договору купівлі-продажу природного газу №7/2010/ПД-1095 та 28,37грн. борг на підставі договору №7-2010-Т-1149 на транспортування природного газу).

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 216,54грн. (4,40грн. на підставі договору на транспортування природного газу та 212,14грн. на підставі договору купівлі-продажу природного газу) за період з 25.05.2011р. по 24.05.2012р. (а.с.3-4); 175,58грн. інфляційних та 91,14грн. 3% річних.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1397,02грн. (1368,65+28,37) обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача, інфляційних, 3% річних та пені, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3 договору від 01.02.2010р. на транспортування природного газу сторони передбачили, що за порушення строку оплати замовник сплачує на користь виконавця крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується виконавцем протягом 1 (одного) року, що передує моменту звернення з позовом (п.9.5 договору).

Перевіривши розрахунок пені за транспортування природного газу, суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 4,40грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Що стосується стягнення пені у розмірі 212,14грн. згідно договору купівлі-продажу природного газу за період з 25.05.2011р. по 24.05.2012р., суд враховує наступне.

Пунктом 8.2 договору купівлі-продажу природного газу №7/2010/ПД-1095 встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ та надані послуги у строки, зазначені у п.7.1., 7.2. даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через б місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу №7/2010/ПД-1095 його сторонами не було закріплено інший порядок нарахування пені.

За таких обставин, останнім днем виконання відповідачем зобов'язання по акту приймання-передачі природного газу від 26.02.2010р. є 05.03.2010р., по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2010р. є 05.04.2010р. Отже право на нарахування пені по акту за лютий 2010р. у позивача виникло з 06.03.2010р. по 03.09.2010р., по акту за березень 2010р. з 06.04.2010р. по 04.10.2010р.

Натомість позивач здійснив розрахунок пені за період з 25.05.2011р. по 24.05.2012р.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на п.9.5 договору на транспортування природного газу від 01.02.2010р., яким передбачено, що пеня нараховується виконавцем протягом 1 року, що передує моменту звернення з позовом, оскільки природний газ передавався у власність покупця на підставі іншого договору, а саме: договору купівлі-продажу природного газу №7/2010/ПД-1095 від 21.01.2010р.

За таких обставин вимоги в частині стягнення 212,14грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.4), господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 91,14 грн. 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, визначаючи порядок нарахування інфляційних втрат позивачем не було враховано дефляційні процеси.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.4-5), з урахуванням обставин даної справи, умов договору стосовно строків проведення розрахунків, а також рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в загальній сумі 140,69грн., зокрема нарахованих:

- за період з травня 2010р. по квітень 2012р. на суму заборгованості 1368,65грн. в сумі 137,93грн.;

- за період з квітня 2010р. по квітень 2012р. на суму заборгованості 28,37грн. в сумі 2,76грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за несвоєчасну оплату поставленого та транспортованого газу, підлягають частковому задоволенню в сумі 140,69грн. У задоволенні позову в частині стягнення 34,89грн. інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1397,02грн. основного боргу, 4,40грн. пені, 91,14грн. 3% річних та 140,69грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10003, АДРЕСА_1; ід.номер НОМЕР_1)

на користь на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул.Фещенко-Чопівського, 35, код 03344071) - 1397,02грн. основного боргу, 4,40грн. пені, 91,14грн. 3% річних та 140,69грн. інфляційних, а також 1398,05грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)