Рішення № 24823270, 10.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" жовтня 2011 р.Справа № 8/5007/88/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов. від 20.09.11р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Спільного підприємства "Армзбут" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "АМТ" (м.Житомир)

про стягнення 43999,60 грн. основного боргу, 1288,00 грн. суми втрат від інфляції, 327,56 грн. 3% річних

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 45615,16 грн. заборгованості за відвантажену продукцію, з яких 43999,60 грн. - сума основного боргу, 327,56 грн. - 3% річних та 1288,00 грн. - інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення ухвали суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: видаткові накладні, довіреності, розрахунок суми боргу, претензію, статут, довідку про включення до ЄДРПОУ та інші.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної домовленості між сторонами, позивач відвантажив, а відповідач прийняв сантехнічну продукцію на загальну суму 44030,60 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.10-14).

Відповідно до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції виконав частково, сплативши позивачеві 31,00 грн.

На підставі ст. 530 ЦК України, якщо строк ( термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

05.07.11р. позивач направив відповідачеві письмову вимогу (претензію) про сплату боргу, яку відповідач отримав 07.07.11р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.9, 17-18).

Разом з тим, відповідач зазначену вище претензію залишив без відповіді та без задоволення.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 43999,60 грн. (44030,60 грн. - 31,00 грн.).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 43999,60 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 1288,00 грн. інфляційних та 327,56 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок вказаних зобов'язань, суд вважає, що позивач збільшив період нарахування 3% річних, оскільки як суд зазначав вище, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк ( термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмова вимога вручена відповідачеві 07.07.11р., про що суд зазначав вище.

Тому 3% річних та інфляційні потрібно нараховувати за період з 15.07.11р. (07.07.11р. + 7 днів відповідно до ст. 530 ЦК України) по 25.08.11р. (дата звернення з позовом до суду).

Крім того, як вбачається з розрахунку, позивач нараховував 3% річних, виходячи із суми боргу, що складає 45287,60 грн.

Проте, борг відповідача перед позивачем складає 43999,60 грн.

Таким чином, розмір 3-ох% річних, який підлягає задоволенню, складає 151,89 грн., виходячи з такого розрахунку:

- 3 / 365 днів х 43999,60 грн. (сума боргу) х 42 дні (кількість днів прострочки) / 100 = 151,89 грн.

А оскільки позивачем заявлено до стягнення 327,56 грн. 3% річних, то суд відмовляє в задоволенні позову в частині 175,67 грн. (327,56 грн. - 151,89 грн.) 3% річних.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 1288,00 грн. інфляційних, оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, зазначене зобов'язання нараховане з квітень та травень 2011 р.

Однак, як суд зазначав вище, інфляційні та 3% річних потрібно було нараховувати з 15.07.11р.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 43999,60 грн. основного боргу та 151,89 грн. 3-ох% річних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 1288,00 грн. інфляційних та 175,67 грн. 3% річних суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМТ", 10025, м. Житомир, вул. Промислова, 4-А, код ЄДРПОУ 32008283

на користь Спільного підприємства "Армзбут", 10029, м. Житомир, вул. Монтана, 18, код ЄДРПОУ 24701530

- 43999,60 грн. - основного боргу;

- 151,89 грн. - 3% річних;

- 441,51 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 228,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 175,67 грн. 3% річних та 1288,00 грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДавидюк В.К.

Дата підписання: 11/10/11

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)