увійти
УКР
Справа № 2-а-1539/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2008 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О
суддів - Огурцова О.П., Бойко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання неправомірними дій відповідачів та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просить суд визнати неправомірними дії Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації щодо відмови в проведенні перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, зобов'язати Міністерство фінансів України шляхом списання коштів з відповідних рахунків Державного казначейства України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України Личаківському відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації для виплати позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни в сумі 3360,0 грн. за 2008 рік та зобов'язати Личаківський відділ соціального захисту населення виплатити, одержану на ім'я позивача недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни в сумі 3360,0 грн. за 2008 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є військовим пенсіонером, інвалідом війни 2 групи (захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), і в зв'язку з цим має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідачі йому повинні були перерахувати та виплатити разову щорічну допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, тобто 3760 грн., а не 400 грн., які були йому виплачені.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, свої вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання відповідач - Личаківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. В надісланій до суду заяві Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, структурним підрозділом якого є Личаківський відділ соціального захисту, зазначає про порушення правил предметної підсудності при відкритті провадження у справі, в зв'язку з тим, що Личаківський відділ соціального захисту є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування.
Відповідач - Головне управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. В надісланій до суду заяві зазначає про порушення правил предметної підсудності при відкритті провадження у справі, в зв'язку з тим, що Личаківський відділ соціального захисту є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування.
Відповідач - Державне казначейство України у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, направив до суду заперечення, в яких вказав, що відповідно ст. 17-1 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. При цьому, Державне казначейство не є головним розпорядником бюджетних коштів, не має права встановлювати видатки бюджетів та змінювати їх цільове спрямування, не встановлює видатки державного бюджету, які потрібні для виплат учасникам війни, фінансування органів праці і соціального захисту населення не здійснює. В зв'язку з цим, Державне казначейство України не є належним відповідачем у справі і просить відмовити у позові в частині вимог до Державного казначейства України.
Відповідачі - Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать розписки, які знаходяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомили, заперечень на позов не надали.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів вважає за можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням для ветеранів війни - інвалідів війни (серія Є № 110553), яке було видано 30 січня 2008 року Шевченківським відділом соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звертався до Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою про перерахунок здійсненої йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік у відповідності до ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
10 липня 2008 року відповідачем була надана відповідь, в якій позивачу було відмовлено у здійснені перерахунку зазначеної допомоги, посилаючись на те, що всі виплати було здійснено у відповідність до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їз соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а тому підстави для її перерахунку відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом 2 п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було викладено в новій редакції, яка встановила, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Позивачу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»» від 12 березня 2008 р. № 183, в травні 2008 року Личаківським відділом соціального захисту було здійснено виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі 400 гривень. Гроші у вказаній сумі поступили 03 травня 2008 року на рахунок позивача № 141119 в ощадному банку № 6319/107.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнав такими, що не відповідають конституції (є неконституційними).
Відповідно до ч. 6 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що застосування при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»» від 12 березня 2008 р. № 183, суперечить Конституції України, що відповідно порушує права позивача. Оскільки з моменту прийняття Конституційним судом України рішення щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ця норма Закону втратила чинність, а тому на момент звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік були чинними частини п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги як інвалід війни II групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» для розрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як величина для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривень, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Колегія суддів вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача - Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та здійснення виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для розрахунку належної позивачу виплати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначити у розмірі 481 гривні, оскільки на момент виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня Личаківським відділом соціального захисту, а саме 03 травня 2008 року, відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 481 грн..
Таким чином, з урахуванням отриманої позивачем суми у розмірі 400 грн. та прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність розміру на час виплати йому допомоги - 481 грн. на користь позивача підлягає стягненню з відповідача - Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради недоплачена щорічна разова допомога до 5 травня в сумі 3448 гривень (481 х 8 - 400).
Зазначена сума щорічної допомоги підлягає стягненню з відповідача - Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, оскільки частиною 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» обов'язок виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Заперечення відповідачів - Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації та Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, структурним підрозділом якого є Личаківський відділ соціального захисту, про непідсудність даної справи Полтавському окружному адміністративному суду з огляду на те, що Личаківський відділ соціального захисту є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері соціальної політики забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті соціальної допомоги до 5 травня Личаківський відділ соціального захисту, який є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, виконує делеговані повноваження, надані йому органом державної влади, тому предметна підсудність при оскарженні рішень, дії чи бездіяльності, пов'язаних з виконанням даних повноважень, визначається згідно ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначено орган, який здійснює виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, а саме: орган праці та соціального захисту населення за місцем отримання пенсії пенсіонера.
Таким чином, належним та основним відповідачем по справі є Личаківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, на чому також наполягає в своїх поясненнях Головне управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, а за таких обставин слід відмовити у позові в частині вимог до Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1до Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання неправомірними дій відповідачів та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 2, 4, 8-14, 18, 94, 104, 128, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Позовні вимоги ОСОБА_1до Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання неправомірними дій відповідачів та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Зобов'язати Личаківський відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради зробити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2008 рік та здійснити виплату цих коштів в розмірі 3 448 (три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: (підпис) Чеснокова А.О
Судді: (підпис) Огурцов О.П
(підпис) Бойко С.С.
Згідно з оригіналом
Головуючий: Чеснокова А.О.
Повний текст постанови виготовлений 15 вересня 2008 року.
Постанова не набрала законної сили.
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8(05322) 2-78-69
E-mail:inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510
