Ухвала суду № 24817222, 12.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/9414/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-1670/9414/11

за позовом Дочірнього підприємства "Ферротранс" Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та реконструкція"

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство "Ферротранс" Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво та реконструкція» про визнання нечинним (недійсним) повністю податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011 №0000692301/2602.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 р. адміністративний позов Дочірнього підприємства "Ферротранс" Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 12 серпня 2011 року № 0000692301/2602.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" (ідентифікаційний код 25642707) зареєстроване як юридична особа Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.06.1998 року. В зв'язку зі зміною місцезнаходження підприємства у 2008 році проведено його перереєстрацію, про що 24.09.2008 року видано свідоцтво серії А01 №264439. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100168563 від 13.02.2009 року.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Із посиланням на вказану норму Податкового кодексу України, Кременчуцькою ОДПІ у період з 25.07.2011 по 29.07.2011 було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" за період з 01.01.2008 по 01.06.2011 згідно постанови слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області - старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н. від 16.06.2011.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт від 29.07.2011 року №5164/23- 209/25642707, за висновками якого встановлено, зокрема, порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 267827,00 грн., в тому числі за лютий 2009 року - 25333,00 грн., за березень 2009 року - 25333,00 грн., за червень 2009 року - 37500,00 грн., за липень 2009 року - 35833,00 грн., за серпень 23560,00 грн., за вересень 2009 року - 25833,00 грн., за жовтень 2009 року - 20600,00 грн., за листопад 2009 року - 31000,00 грн., за грудень 2009 року - 42833,00 грн. (том І а.с. 9-16).

На підставі висновків вказаного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 12.08.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000692301/2602 про збільшення ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 334783,66 грн., в тому числі основний платіж - 267827,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 66956,66 грн. (том І а.с. 28).

За наслідками оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА у Полтавській області, скарга платника залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12.08.2011 №0000692301/2602 - без змін (том І а.с. 17-19).

Не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до суду з вимогою про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011 року № 0000692301/2602.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011 № 0000692301/2602 не довів, а відтак позовні вимоги ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ним підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" (виконавець) 02.02.2009 та 02.03.2009 укладені договори послуг №590(09)-У та №601(09)-У відповідно, згідно яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по переміщенню краном 100 вагонів-самоскидів, які є власністю замовника, з непрацюючої залізнодорожної під'їзної колії в ремонтний цех.

Крім того, 01.06.2009 між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" (виконавець) було також укладено договір послуг №709(09)-У, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по демонтажу та монтажу краном ходової частини і з'ємного обладнання розвантажувальної системи перекидання у вагонів-самоскидів, які є власністю замовника.

Відповідно до умов даних договорів ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція"' у лютому, березні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року були надані ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" послуги крану на загальну суму 1606960,00 грн., в тому числі ПДВ 267827,00 грн.

На виконання вказаних договорів про надання послуг ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" було виписано рахунки-фактури №12 від 12.02.2009, №120309 від 12.03.2009, №17 від 17.06.2009, №10 від 10.07.2009, №14 від 14.08.2009, №14 від 14.09.2009, №13 від 13.10.2009, №11 від 11.11.2009 та №14 від 14.12.2009 (том І а.с. 57-65); податкові накладні №12021 від 12.02.2009, №13031 від 13.03.2009, №30067 від 30.06.2009, №31076 від 31.07.2009, №31081 від 31.08.2009, №30091 від 30.09.2009, №30104 від 30.10.2009, №30119 від 30.11.2009 та №311214 від 31.12.2009 (том І а.с. 66-74).

Між сторонами договорів підписано наступні акти приймання-здачі виконаних послуг:

- № 120209 від 12.02.2009, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в лютому 2009 року роботи по переміщенню краном 100 вагонів-самоскидів, власності замовника, з неробочої залізничної гілки в ремонтний цех на загальну суму 152000,00 грн.;

-№ 130309 від 13.03.2009, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в березні 2009 року роботи по переміщенню краном 100 вагонів-самоскидів, власності замовника, з неробочої залізничної гілки в ремонтний цех на загальну суму 152000,00 грн.;

-№ 300609 від 30.06.2009, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в червні 2009 року роботи з підняття краном кузова 100 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 225000,00 грн.;

-№ 310709 від 31.07.2009, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в липні 2009 року роботи з підняття краном кузова 98 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 215000,00 грн.;

-№ 310809 від 31.08.2009, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в серпні 2009 року роботи з переміщення краном 300 колісних пар з-під 75 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 141360,00 грн.;

-№ 300909 від 30.09.2009, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв у вересні 2009 року роботи з переміщення краном 360 колісних пар з-під 90 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 155000,00 грн.;

-№ 301009 від 30.10.2009, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в жовтні 2009 року роботи з переміщення краном 280 колісних пар з-під 70 вагонів - самоскидів, власності замовника, на загальну суму 123600,00 грн.;

-№ 301109 від 30.11.2009, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в листопаді 2009 року роботи по демонтажу краном 800 циліндрів розвантажування з-під 200 вагонів-самоскидів, власності замовника, на загальну суму 186000,00 грн.;

-№ 311209 від 31.12.2009, згідно якого виконавець виконав, а замовник прийняв в грудні 2009 року роботи по монтажу краном 800 циліндрів розвантажування на 200 вагонів - самоскидів, власності замовника, на загальну суму 257000,00 грн.;

Підписанням вказаних актів сторони підтвердили виконання умов договорів в повному обсязі, у встановлений строк та відсутність претензій одна до одної (том І а.с.47-55).

Оплата за отримані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за отримані ним послуги (том І а.с. 30-43).

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" статусу платника ПДВ, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

Крім того, колегія суддів зауважує на той факт, що в ході судового розгляду з'ясовувалось питання наявності у позивача виробничої необхідності в придбанні у ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" послуг крану, в зв'язку з посиланням Кременчуцької ОДПІ на знаходження на його балансі основних засобів 3 групи, в тому числі мостових кранів, які використовуються у господарській діяльності підприємства.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що на балансі ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" станом на 01.01.2009 знаходилось 217 вагонів-самоскидів, що підтверджується довідкою позивача вих. №01 від 03.01.2012 (том 2 а.с. 38), та не заперечувалось відповідачем ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи.

Вказані вагони-самоскиди використовуються підприємством позивача для перевезення товарно-матеріальних цінностей, а також здаються в оренду іншим господарюючим суб'єктам. Зокрема, позивачем передавались в тимчасове платне користування ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз" 56 вагонів-самоскидів, що підтверджується договором оренди приватних залізничних вагонів №529(07)-А, рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2009 у справі №23/86-09-2501, наявними у матеріалах справи (том 2 а.с. 30-37).

В зв'язку з експлуатацією вагонів в інтенсивному режимі, вони часто виходять з ладу, а тому потребують перевірки та ремонту їх гальмівні, розвантажувальні системи тощо. Саме з метою перевірки гальмівної системи вагонів на спеціальному обладнанні, яке розміщено у ремонтному цеху стаціонарно, що пов'язано із необхідністю переміщувати вагони з подвір'я підприємства в ремонтний цех, та з метою проведення їх поточного ремонту, що пов'язано із необхідністю піднімати кузови вагонів, переміщувати колісні пари, проводити демонтаж/монтаж циліндрів розвантажування ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" у лютому, березні, а також у період з червня по грудень 2009 року придбавалися послуги крану у ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція".

Під час розгляду справи представник позивача пояснив, що ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" використовує для проведення робіт з ремонту вагонів три власні крани, а саме: кран мостовий електричний (інвентаризаційний номер 124072800, вантажопідйомність 32/5 тн), кран мостовий електричний 2 (інвентаризаційний номер 124072900, вантажопідйомність 32/5 тн) та кран козловий (інвентаризаційний номер 124073000, вантажопідйомність 10 тн). Решта кранів, які знаходяться на балансі позивача, через невелику вантажопідйомність участі у ремонті вагонів не приймають.

Вага вагону-самоскиду становить 27,5 тн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією технічного паспорту вагону-самоскиду (том II а.с. 21-28).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що два електромостові крани, вантажопідйомність яких складає 32/5 тн, змонтовані на стаціонарних колонах та мають постійне місце експлуатації у виробничому корпусі (ремонтному цеху, який є закритим приміщенням), а тому не могли брати участь у роботах по переміщенню вагонів-самоскидів з неробочої залізничної гілки в ремонтний цех. На подвір'ї підприємства знаходиться козловий кран, вантажопідйомність якого лише 10 тн, через що вказаний кран також не міг виконувати роботи з переміщення та підняття кузовів вагонів вагою 27,5 тн. Крім того, козловий кран обмежений у можливостях переміщення, має обмежений підкрановий шлях, в зв'язку з чим позивачем були придбані у ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" послуги по переміщенню краном колісних пар та демонтажу/монтажу циліндрів розвантажування з-під вагонів та на них.

Вказані обставини підтверджуються довідкою позивача №3 від 03.01.2012, поясненнями свідків ОСОБА_2, який обіймає посаду головного інженера ДП "Ферротранс", та ОСОБА_3 - начальника транспортно-експедиційного відділу ДП "Ферротранс", наданими в судовому засіданні суду першої інстанції.

Крім того, свідки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підтвердили знаходження у 2009 році на території ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" крану, який не перебував у власності позивача, та виконання даним краном робіт з переміщення вагонів-самоскидів.

На підтвердження проведення позивачем ремонту вагонів-самоскидів у 2009 році до матеріалів справи надано накладні-вимоги на запасні частини, які використані в ході ремонту вагонів, первинні документи, згідно яких ці запасні частини придбавались, відомості про залишок ТМЦ (зокрема, запасних частин) по складу станом на 01.01.2009 (том І а.с. 229-250, том 2 а.с. 1-5, 63-73). Заперечень щодо фактичного проведення ремонту вагонів-самоскидів позивачем у 2009 році Кременчуцькою ОДПІ висловлено не було.

Вищезазначене дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" з надання послуг крану, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за лютий, березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2009 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 267827,00 грн.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що позапланова виїзна перевірка ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК", результати якої оформлені актом від 29.07.2011 №5164/23- 209/25642707, проведена Кременчуцькою ОДПІ на підставі постанови слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області- старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н. від 16.06.2011 в зв'язку з розслідуванням Слідчим відділом ПМ ДПА у Луганській області кримінальної справи №41/11/8028 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205 КК України.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених ПКУ.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (стаття 212 КК України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.

Проте, відповідачем не було дотримано приписів пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України та за наслідками позапланової виїзної перевірки ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК", призначеної в рамках порушеної кримінальної справи №41/11/8028, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000692301/2602 від 12.08.2011 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в період з 01.07.2010 по 11.08.2010 Кременчуцькою ОДПІ проводилась виїзна планова перевірка ДП "Ферротранс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, тобто перевіряємий період охоплював і 2009 рік, в якому здійснювались операції з придбання позивачем послуг у ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція".

Вказана перевірка оформлена актом від 09.09.2010р. №4699/23- 209/25642707 (том 2 а.с. 76-113), а результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ДП "Ферротранс" та опрацювання встановлених ризикових операцій в ході проведення виїзної планової перевірки за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р., викладено у відповідній довідці, яка є додатком №2 до даного акту перевірки (том І а.с. 183-198). Як вбачається зі змісту наведених акту перевірки та довідки, фактично у періоді, що перевірявся, ДП "Ферротранс" проводило ремонтні роботи рухомого складу (вагонів-думкарів), одним із основних постачальників ДП "Ферротранс" у перевіряємому періоді було ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція". При цьому, податковою інспекцією, після дослідження відповідних первинних документів, не було встановлено заниження або завищення задекларованих позивачем сум податку на додану вартість в лютому, березні, червні-грудні 2009 року, в тому числі в результаті здійснення господарських операцій між ДП "Ферротранс" і ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" на підставі договорів від 02.02.2009 №590(09)-У, від 02.03.2009 №601(09)-У та від 01.06.2009 №709(09)-У.

Проте, в період з 25.07.2011 по 29.07.2011 Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Будівництво та реконструкція" за період з 01.01.2008 по 01.06.2011, за наслідками якої податковим органом вже було встановлено заниження позивачем у 2009 році податку на додану вартість на загальну суму 267827,00 грн. в результаті виконання умов названих договорів від 02.02.2009 №590(09)-У, від 02.03.2009 №601(09)-У та від 01.06.2009 №709(09)-У.

Отже, із зазначених матеріалів перевірок вбачається, що відповідачем в різний час було проведено різні види перевірок позивача, що охоплювали один і той же податковий період, а саме, 2009 рік, проте їх висновки протирічать один одному.

Враховуючи те, що спірне податкове повідомлення-рішення складено в порушення вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, відсутність вироку суду по кримінальній справі, на підставі якої призначено позапланову перевірку, а також приймаючи до уваги неузгодженість між собою матеріалів перевірок, складених за результатами перевірок позивача, встановлення судом реальності вказаних господарських операцій, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо нарахування ДП "Ферротранс" ВАТ "Полтавський ГЗК" грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-1670/9414/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2012 р.