Ухвала суду № 24817078, 03.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/6853/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Корал" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. по справі № 2а-1870/6853/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Корал"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Корал" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006781502/0/58616 від 22.07.2011 р. про збільшення грошового зобов'язання по платежу орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 19 945, 70 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 р. в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Корал" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом, при прийнятті постанови від 13 грудня 2011 року, не було дотримано вимог, встановлених статтею 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Корал" зареєстровано виконавчим комітетом Сумської міської ради 17 серпня 1995 року та є платником податків і зборів.

З метою з'ясування питань дотримання вимог податкового зобов'язання, а саме: повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, на підставі ст.ст. 75, 76, 86 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором Дерискибою Л.М. проведена камеральна перевірка податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік ТОВ "Корал".

За результатами вказаної перевірки відповідачем 07 липня 2011 року складений акт № 5224/152/23291997 (а.с. 73), згідно якого ДПІ в м. Суми дійшла висновку про порушення позивачем п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-травень 2011 року на суму 19 944, 70 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 22 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006781502/0/58616 (а.с. 27), яким ТОВ "Корал" збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на суму 19 945, 70 грн., з яких: 19 944, 70 грн. за основним платежем, 1, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПІ в м. Суми, позивач 02 серпня 2011 року подав до ДПА в Сумській області первинну скаргу (а.с. 49-51), яка згідно рішення від 06 вересня 2011 року (а.с. 75-76) залишилась без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковим органом збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю у зв'язку із зміною розміру загальнодержавного податку відповідно до закону, то необхідність сплати такої форми "плати за землю", як орендна плата, у новому розмірі виникла у ТОВ "Корал" незалежно від умов договорів оренди та внесення змін до них, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0006781502/0/58616 від 22 липня 2011 р. відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII (в редакції, яка діє з 31.03.2005, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма законодавства кореспондується з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, де вказано, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України від 11.12.2003 р. N 1378-ІУ "Про оцінку земель" (із змінами та доповненнями).

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону N 1378-ІУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29 листопада 2005 р. (а.с. 28-31), укладеного з Сумською міською радою, позивачу надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 1, 0100 га. за адресою: м. Суми, вул. Заливна, 54/1.

Зазначена земельна ділянка була надана строком до 26 жовтня 2030 року під будівництво спортивно- оздоровчого комплексу. Згідно з п. 3 договору ТОВ "Корал" зобов'язувалось щорічно вносити орендну плату в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі.

Також, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2005 р. (а.с. 39-42), укладеного з Сумською міською радою, позивачу надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 0, 1168 га. за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 5/1.

Зазначена земельна ділянка була надана строком до 28 вересня 2020 року під розміщення торговельної зони по продажу автозапчастин та непродовольчих товарів. Згідно з п. 3 договору позивач зобов'язувався щорічно вносити орендну плату в розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки землі.

Виконуючи умови вказаних договорів, позивачем була розрахована орендна плата на 2011 рік, про що ДПІ в м. Суми подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто, як вбачається зі змісту вказаних договорів в частині визначення розміру орендної плати в сумі 1 % та 2% від грошової оцінки землі, вони не відповідають вимогам чинного законодавства, яким визначений мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, у зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПКУ та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, ТОВ "Корал" повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

При цьому, згідно з ч. 2 статті 206 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ з наступними змінами та доповненнями плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755 - VI і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на зазначене та враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Аналогічні норми містила в собі до 01.01.2011 р. частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.06.2008 р. № 309-VI.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, а тому умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом, а саме: об'єктів оподаткування, платників податків і зборів, розмірів ставок, податкових періодів та інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7, та з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII "Місцеві податки і збори" Податкового кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Отже, потреба погоджувати питання щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з органами місцевого самоврядування в особі Сумської міської ради відсутня, враховуючи, що у останньої немає повноважень з даного питання та зазначений мінімальний розмір прямо встановлений Законом (пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що податкові зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 1 % та 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому умови договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в розмірі 1% та 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не можуть застосовуватись.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Стаття 627 ЦК України передбачає: "Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості".

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Статтею 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ч. 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що до умови розміру орендної плати у випадку її суперечливості чинному законодавству повинні застосовуватись типові умови як звичаї ділового обороту.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскільки податковим органом збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю у зв'язку із зміною розміру загальнодержавного податку відповідно до закону, то необхідність сплати такої форми "плати за землю", як орендна плата, у новому розмірі виникла у ТОВ "Корал" незалежно від умов договорів оренди та внесення змін до них, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0006781502/0/58616 від 22 липня 2011 р. відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Корал" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. по справі № 2а-1870/6853/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2012 р.