Ухвала суду № 24817029, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/5131/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011р. по справі № 2а-1870/5131/11

за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання дій неправомірними, визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Управління державної служби охорони при УМВС України в Сумській області (надалі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції м. Суми (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати неправомірними дії відповідача щодо здійснення документальної невиїзної перевірки Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області в період з 24.06.2011 року по 29.06.2011 року;

-визнати нечинним повідомлення-рішення відповідача від 13 липня 2011 року № 0000882305 р/55905.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 року адміністративний позов Управління державної служби охорони при УМВС України в Сумській області до державної податкової інспекції м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення -рішення №0000882305р/55905 ДПІ м. Суми від 13 липня 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції-залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Управління державної служби охорони при УМВС України в Сумській області пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ м. Суми.

Судом першої інстанції також встановлено, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки Управління державної служби охорони при УМВС України в Сумській області з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість період з 01.02.2011 по 28.02.2011 р. відповідач, ДПІ м. Суми, дійшов до висновку щодо порушення позивачем зокрема п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового забов'язання Управлінню державної служби охорони при УМВС України в Сумській області за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2166,00 грн, про що було зазначено в Акті про результати документальної невиїзної перевірки від 29.06.2011 р. за № 4936/31931024/66.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення -рішення від 13 липня 2011 року №0000882305р/55905, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 2166,00 грн

Вказані порушення, на думку перевіряючих, полягали в тому, що між Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Сумській області та СП «Технополіс», була укладена угода, яку перевіряючі вважають нікчемною, мотивуючи це тим, що СП «Технополіс» безпідставно сформовано податкові забов'язання з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг. На підставі чого, в Акті про результати проведення документальної невиїзної перевірки з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість від 29.06.2011 р. за № 4936/31931024/66 зроблені висновки про заниження позивачем податкових забов'язань за лютий 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань за лютий 2011 року у сумі 2166 грн. по господарським операціям з СУРП «Технополіс», господарські операції якого згідно його акту перевірки визнані нікчемними, в зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та СУРП «Технополіс».

Висновки відповідача про нікчемність договору №1044 від 01.10.2007р., укладеного з СУРП «Технополіс», грунтувалися на висновках акту перевірки, проведеного відносно контрагента позивача, в якому зазначено про відсутність реальності угоди, укладеної між УДСО при УМВС України в Сумській області та СП «Технополіс» та його контрагентами.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з СУРП «Технополіс» договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного. Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та СП «Технополіс» було укладено договір №1044 від 01.10. 2007 р.на постачання природного газу.

Фактичне виконання сторонами умов спірного договору підтверджується копіями рахунків-фактур, актами приймання-передачі газу, податковими накладними.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов спірного договору купівлі-продажу природного газу.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача або контрагент постачальника товару не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку постачальником товару, або контрагентом постачальника товару (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої постачальнику товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно вимог Цивільного кодексу України, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірної угоди, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року за операціями, проведеними на підставі вищевикладеного договору, укладеного з СУРП «Технополіс», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та СУРП «Технополіс» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на підставі укладеного з СУРП «Технополіс» договору купівлі-продажу природного газу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011р. по справі № 2а-1870/5131/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.