Рішення № 24815774, 21.06.2012, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 2-124/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

14 червня 2012 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді: Мазай Н.В.

при секретарі: Возній В.В.

з участю позивача : ОСОБА_1

представника позивача : ОСОБА_2

представники відповідача : не з»явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»про стягнення розрахункових, повернення трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення розрахункових, повернення трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що з 15.11.2010 року він прийнятий на роботу електриком ТОВ «Вікторія»с. Копіювата Монастирищенського району (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії ААО № 155722, видане Монастирищенською райдержадміністрацією 17.03.20004 року). Трудова книжка ним була здана адміністрації ТОВ «Вікторія». Нарахування зарплати провадилось у встановленому законом порядку в розмірі мінімальної зарплати в державі Україна з відрахуванням страхових внесків у Пенсійний фонд України. 12.09.2011 року рейдерською бригадою, керованою засновником ОСОБА_4, він фізично усунутий від виконання обов'язків електрика, йому оголошено новопризначеним директором, що він усунутий від роботи, а в наступному, що він звільнений з роботи; до виробничої території він не допускається. При цьому допущені порушення його трудових прав. Звільнення з роботи проведено з порушенням ст.ст. 36, 40, 38, 41 КЗпП України, копія наказу на звільнення з роботи йому не вручена. Трудова книжка з відповідними записами не повернута, розрахункові не виплачені. Зокрема, до звільнення з роботи він пропрацював 11 місяців. За цей час має право на отримання грошової компенсації за відпустку, якої не отримував, відповідно до Закону України «Про відпустки»та ст. ст.74-76 КЗпП України, розмір якої становить 1019 грн. Заробітна плата за 12 днів вересня не нарахована та не виплачена в розмірі 350 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. На підставі зазначеної вимоги Закону відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки виплати розрахункових та видачі трудової книжки, обчислений згідно з Порядком обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (з наступними змінами та доповненнями). Відповідно до вказаного порядку середній заробіток обчислюється за два попередніх місяці, що передували місяцю звільнення з роботи. В липні та серпні його зарплата становила 963 грн. 59 коп. та 1074 грн. 41 коп. Середньомісячний заробіток 1019 грн. Отже, з 12.09.2011 року по день фактичного розрахунку та передачі йому трудової книжки відповідач повинен виплачувати йому по 1019 грн. щомісячно. За шість місяців з 12.09.2011 року до 12.03.2012 року сума боргу становить -6114 грн. Крім того, системними порушеннями трудового законодавства йому нанесена значна моральна шкода. Він являється платником аліментів на двох дітей. Для забезпечення виконання рішення суду та розпорядження державної виконавчої служби щодо сплати аліментів ОСОБА_5 25 % доходів до досягнення дитиною повноліття він змушений був позичати кошти у своїх знайомих. Створені борги не може відшкодувати. За відсутністю трудової книжки позбавлений можливості працевлаштуватись. В складі сім»ї співмешканка, троє дітей. Сім»я перебуває у важкому матеріальному становищі. Він переживає та страждає. Змушений приймати міри та додаткові зусилля на організацію власного життя. Моральну шкоду визначає в 5 000 грн. Новопризначений директор ТОВ «Вікторія»не виконує його вимог про вирішення спору в позасудовому порядку, відмежовується від обов'язків по забезпеченню його трудових прав. Просить постановити рішення, яким стягнути з ТОВ «Вікторія»с. Копіювата Монастирищенського району на його користь грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1019 грн., заробітну плату за 12 днів вересня місяця 2011 року в розмірі 350 грн., середню заробітну плату за час затримки виплати розрахункових та передачі трудової книжки в розмірі 1019 грн. щомісячно, починаючи з 12.09.2011 року по день фактичного розрахунку, у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. та зобов'язати повернути йому трудову книжку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просить його задоволити та пояснив, що він прийнятий на роботу в ТОВ «Вікторія»на посаду електрика з 15.09.2010 року і прийняття на роботу оформлено наказом, оформлено трудову книжку. Він подав заяву директору ОСОБА_6 про звільнення з роботи та проведення розрахунку. Однак, після неодноразових звернень до директора ТОВ «Вікторія»ОСОБА_6 останній розрахунку з ним не провів. Крім основної посади електрика в ТОВ «Вікторія»він працював охоронником полів згідно трудового договору. Оплата праці проводилася окремо по основній посаді та по трудовому договору. ОСОБА_6 повідомив йому, що за трудовим договором він з ним розрахувався зерном та грошима, але тепер зараховує отримані ним кошти за трудовим договором як заробітну плату на основній посаді електрика. Він надав ОСОБА_6 особисто заяву про своє звільнення 12 грудня 2011 року. Директор платив йому кошти передаючи їх іншими працівниками, у відомості за їх отримання він не розписувався. Наразі йому невідомо скільки та за що оплачували його роботу. В грудні місяці 2011 року його до роботи не допустили. Коли він приїздив знімати показники охорона не допустила його на територію підприємства, а сама повідомила йому показники. Після подання заяви особисто ОСОБА_6, останній повертав йому трудову книжку, але розрахунок з ним не проводив. В лютому місяці ОСОБА_6 віддав йому трудову книжку для внесення виправлень в дату прийняття його на роботу. Після внесення виправлень ОСОБА_7 він повернув трудову книжку ОСОБА_6 в лютому місяці 2012 року, для того щоб він зробив запис про його звільнення. Коли він повертав ОСОБА_6 трудову книжку в лютому місяці 2012 року запису про його звільнення вереснем місяцем 2011 року не було. В зв»язку з тим, що ОСОБА_6 не повертав йому трудову книжку він звертався до прокурора. В травні місяці 2012 року він звернувся до директора ТОВ «Вікторія»з заявою на отримання наказу про звільнення, але копію наказу йому не дали. Натомість директор повідомив, що з ним розрахувалися і щоб він більше до нього не звертався. Він вважає дату свого звільнення з роботи в ТОВ «Вікторія»12.09.2011 року. Пояснити в зв»язку з чим йому нароховувалася заробітна плата за вересень-грудень місяці 2011 року він не може. З 12.09.2011 року його не допустили на територію підприємства. Він особисто звертався до ОСОБА_6 з приводу виплати розрахункових та повернення трудової книжки. Після 12.09.2011 року йому інші працівники передавали гроші, але він не може пояснити за що саме. Просить позов задоволити.

Представник позивача ОСОБА_2 ( діє на підставі довіреності № 6 від 21.03.2012 року) в судовому засіданні позов підтримала повністю та пояснила, що позивач працював в ТОВ «Вікторія»на посаді електрика, а вона працювала на посаді бухгалтера. В період з 06.09.2011 року по 09.09.2011 року на підприємстві відбулися зміни в керівництві, а саме засновкники усунили від обов»язків директора ТОВ ОСОБА_9 та призначили директором ОСОБА_6 Після цих подій чотири дні на підприємтсві був «хаос». Тим працівникам, які були за ОСОБА_8 відразу повідомили, що вони можуть не працювати. Позивач був в непоганих відносинах з ОСОБА_7 Крім того, що позивач працював в ТОВ на посаді електрика, він ще заключив трудовий договір на охорону полів. Після зміни керівництва позивача, як електрика, на територію підприємства не допускали, була виставлена охорона і він не був допущений до роботи. Протягом цих чотирьох днів до неї як до бухгалтера про передачу документів ніхто з нового керівництва не звертався. Всі документи, які були в бухгалтерії так і залишилися, а ключі були в ОСОБА_7, який виконував до 12.09.2011 року обов»язки директора, оскільки ОСОБА_9 був на лікарняному. Позивача до роботи не допускали та не повертали трудову книжку. Він неодноразово звертався до ОСОБА_6 з вимогою повернути йому трудову книжку. Після того, як ОСОБА_6 розрахувався з позивачем за охорону полів, в грудні 2011 року позивач звернувся до нього з заявою про звільнення за згодою сторін. ОСОБА_6 забрав заяву і повідомив, що прийме рішення після консультації з засновниками. Після новорічних свят ОСОБА_6 трудову книжку позивачу не повернув. В лютому місяці 2012 року позивач привіз трудову книжку, без запису про звільнення, ОСОБА_7, для внесення виправлень в даті прийняття позивача на роботу, вказано 15.11.2011 року, а правильно 15.11.2010 року. ОСОБА_7 зробив зміни і він в лютому 2012 року знову віддав трудову книжку ОСОБА_6 для внесення запису про звільнення позивача. До кінця лютого місяця 2012 року ОСОБА_6 не виплатив позивачу розрахункові і не повернув трудову книжку. Після отримання довідки з пенсійного фонду позивач дізнався, що йому нараховувєтья заробітна плата по грудень місяць 2011 року. Позивач вважає дату свого звільнення з вересня місяця 2011 року, тобто з того часу коли його не допустили до роботи та взагалі на територію підприємства. Позивачу коли предавали гроші, то повідомляли, що це плата за трудовим договором по охороні полів. У відомостях особисто він не розписувався. Заяву про повернення книжки позивач подавав ОСОБА_6 в лютому місяці 2012 року в письмовому вигляді і вона була зареєстрована в ТОВ «Вікторія», але позивач на цю заяву не отримав офіційну відповідь. Документацію товариства, а саме бухгалтерські документи та кадрові документи вони з ОСОБА_7 не забирали, оскільки нове керівництво нікого не допускало на територію підприємства. В жовтні місяці 2011 року була комісія з управління, начальник ДПІ, пенсійного фонду, економічного відділу і ОСОБА_6 повідомив, що звітність не подається тому, що на підприємстві немає бухгалтера і вся документація вивезена нею і ОСОБА_7 Однак, вони 24.09.2011 року зверталися в правоохоронні органи та прокуратуру з заявами про те, що без них, в нічний час, 23.09.2011 року були зірвані замки в бухгалтерію. Ключі від бухгалтерії і від сейфів, в яких зберігалася документація знаходились в ОСОБА_7 Від начальника міліції вони отримали пояснення, що ОСОБА_6 надав копію наказу про те що ОСОБА_7 звільнений з посади директора і агронома через те він не допускався до роботи. В сейфах знаходилися важливі фінансові документи, документи на техніку, договора і всі сейфи вночі вивезені ОСОБА_6 в с. Острожани, де вони їх розрізали. Пояснити чому нараховується заробітна плата за вересень-грудень місяці 2011 року позивачу вона не може. Вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки в своєму запереченні представник відповідача вказує на дату звільнення позивача саме в вересні місяці 2011 року.

Представники відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» в судове засідання повторно не з»явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у їх відсутність до суду не недходило.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а ст. 169 ЦПК України дає право суду у разі повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення), суд вважає можливим розгляд справи за наявними матеріалами, в зв'язку з чим відповідно до ст. 169 ч. 4 ЦПК України постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Представниками відповідача ТОВ «Вікторія»на адресу суду подано заперечення проти позову відповідно до якого вони вважають вимоги позивача необґрунтованими та неправомірними. Зокрема, за змістом позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї матеріалів предметом його позову є стягнення з TOB «Вікторія»12483 грн., які складаються з грошових коштів, не виплачених йому у вигляді заробітної плати, кінцевого розрахунку при звільненні з роботи, середнього заробітку за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди. Проте, проаналізувавши заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, TOB «Вікторія»вважає, що вони не підтверджуються належними і допустимими доказами. Стаття 60 ЦПКУ передбачає, що кожна сторона, яка бере участь у справі, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. А згідно частини 3 статті 213 ЦПКУ обгрунтованим може вважатися лише судове рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих судом обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Не зважаючи на приписи вищевказаних процесуально-правових норм, ОСОБА_1 не додав до своєї позовної заяви документів, які б належним чином підтверджували його позовні вимоги та свідчили про наявність заборгованості TOB «Вікторія»перед ним як позивачем. Зокрема, в своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, але нічим не підтверджує, що він був прийнятий на роботу в TOB «Вікторія»по професії електрика з 15 листопада 2010 року. За його словами, він відпрацював в TOB «Вікторія»до 12 вересня 2011 року, за що йому нараховувалася та виплачувалася відповідна заробітна плата. Проте 12 вересня 2011 року його було відсторонено від роботи, а пізніше повідомлено в усній формі, що він звільнений. Проте з наказом про звільнення з роботи його ніхто не ознайомив і трудової книжки із записом про звільнення йому не вручено до цього часу. Вищеозначене ОСОБА_1 вважає грубим порушенням його трудових прав. У той же час, TOB «Вікторія»заявляє, що факти, наведені в позовній заяві ОСОБА_1, не відповідають дійсності і подаються ним в досить перекрученому вигляді. Зокрема, ОСОБА_1 ніхто фізично, як заявляє він, не усував від виконання обов'язків електрика TOB «Вікторія». Просто 12 вересня 2011 року він самовільно залишив роботу в товаристві і не приступав до неї до цього часу. У зв'язку з цим директор TOB «Вікторія»при нагоді повідомив ОСОБА_1, що він звільнений з роботи за прогули. Проте за одержанням своєї трудової книжки із запи сом про звільнення з роботи з відповідним формулюванням підстав цього звільнення він до дирекції товариства до останнього часу не звертався. Не з'являвся ОСОБА_1 до дирекції TOB «Вікторія»і для одержання нарахованих йому заробітної плати за 7 відпрацьованих ним робочих днів вересня 2011 року та за грошовою компенсацією за невикористану щорічну відпустку. На підставі вищенаведеного TOB «Вікторія»вважає, що в нього є достатньо підстав заявити про відсутність між ним і ОСОБА_1 трудового спору щодо виплати цьому позивачеві належних йому заробітку та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, що відповідно позбавляє його як позивача права на звернення до суду. Одночасно TOB «Вікторія»заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з нього середнього заробітку за час затримки розрахунку. Адже, як зазначалося вище, затримка кінцевих розрахунків із звільненим з роботи в TOB «Вікторія»ОСОБА_1 мала місце виключно з його вини. У той же час, частина четверта статті 235 КЗпП України передбачає, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Виходячи з цієї норми закону, можна зробити висновок, що стягнення з підприємства на користь працівника середнього заробітку за затримку видачі йому трудової книжки буде правомірним, якщо ця затримка перешкоджала наступному його працевлаштуванню, що, відповідно, мало для нього негативні наслідки в матеріальному плані. Тобто, вищевказане стягнення носить компенсаційний характер. Разом з тим, з матеріалів позовної заяви ОСОБА_1, зокрема з наданої ним копії довідки форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу»за 2011 рік, виданої йому управлінням Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі 21 лютого 2012 року, вбачається що він мав заробіток, навіть вищий ніж в TOB «Вікторія», і після залишення роботи в товаристві, а саме: у вересні 2011 року - 1020 грн., у жовтні 2011 року - 1020 грн., у листопаді 2011 року - 1020 грн. і в грудні 2011 року - 1004 грн. Тобто, ОСОБА_1 працевлаштувався і без трудової книжки, залишеної ним в TOB «Вікторія», та мав від цього відповідний дохід. Як відомо, абзац другий пункту 32 чинної до сьогодні постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»передбачає, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Враховуючи вищенаведені обставини, TOB «Вікторія»вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з нього середнього заробітку за час затримки видачі йому трудової книжки також не підлягають задоволенню. Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з TOB «Вікторія»моральної шкоди необхідно вказати на те, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У той же час, з наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 в позовній заяві не доведене порушення TOB «Вікторія»його законних трудових прав, що, в свою чергу, виключає відповідальність TOB «Вікторія»перед ним у вигляді обов'язку відшкодувати моральну шкоду.

Враховуючи вищевикладене, TOB «Вікторія»вважає позов, заявлений ОСОБА_1 до Монастирищенського районного суду про стягнення з нього грошових коштів у вигляді заробітку, кінцевого розрахунку при звільнення з роботи, середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки і відшкодування моральної шкоди, безпідставним, у зв'язку з чим просить відмовити позивачу в позові за його безпідставністю. Та згідно з доповненням до заперечення проти позову щодо індивідуального трудового спору, відповідно до якого у провадженні Монастирищенського районного суду знаходиться справа №2-124/12 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»щодо стягнення з нього грошових коштів, не виплачених позивачу у вигляді заробітної плати, кінцевого розрахунку при звільненні з роботи, середнього заробітку за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди. Відповідно до статті 128 ЦПК України TOB «Вікторія»вже подавало Монастирищенському районному суду своє письмове заперечення проти позову ОСОБА_1, де вказувало на неправомірність та необґрунтованість викладених у ньому вимог, у зв'язку з чим просило відмовити в їх задоволенні. Означена правова позиція TOB «Вікторія»у справі №2-124/12 підтверджується також Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, в якому дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117 та 237-1 цього Кодексу. Зокрема, у вищевказаному Рішенні Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117 та 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Враховуючи вище наведене, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму Інформаційному листі від 2 березня 2012 року за № 282/0/4-1 довів до відома голів судів апеляційних інстанцій про необхідність чіткого застосування положень Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 з метою забезпечення однакового й правильного застосування законодавства та запобігання ухвалення судами судових рішень з порушенням вимог закону, для вжиття відповідних заходів щодо усунення недоліків при здійсненні судочинства Повідомляючи про вказане вище, просимо врахувати положення і висновки Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 під час розгляду індивідуального трудового спору між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія»та прийняти по ньому обґрунтоване і законне рішення у справі № 2-124/12, яким відмовити позивачу в позові за його безпідставністю.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_10 показала, що вона працювала в ТОВ «Вікторія»і була свідком того, що директор підприємства ОСОБА_6 не повертав трудову книжку ОСОБА_1. Крім цього ОСОБА_1 не допускали на територію підприємства. Коли саме відбувалися дані події вона не пам»ятає. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_6 ТОВ «Вікторія»не розрахував позивача з роботи та не повернув йому трудову книжку. Трудову книжку ОСОБА_6 повертав позивачу, але розрахунок не провели з ним.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_7, показав, що він станом на 12.09.2011 року працював в ТОВ «Вікторія»на посаді виконавчого директора. ОСОБА_1 працював електриком і працює по даний час в ТОВ «Вікторія». Крім посади електрика позивач в товаристві обіймав посаду охоронника полів за трудови договором. Оплата за виконану роботу електрика та охоронника проводилась окремо. 06.09.2011 року було проведено рейдерський «захват»підприємства. Його було усунено від роботи, як директора. З даного приводу він особисто звернувся в міліцію. Приїхав на місце дільничний і відібрав в нього пояснення, а пояснення в іншої сторони відібрані не були. Після даних подій на територію підприємства не пускали і бухгалтера. Він вважає, що в даній ситуації потрібно було провести передачу всіх документів підприємства. Натомість, всі бухгалтерські та інші документи зберігалися в сейфах, один з яких знаходився в бухгалтерії, а інший в його кабінеті. ОСОБА_1 продовжував працювати охоронником полів. Позивач надавав йому трудову книжку в лютому місяці 2012 року щоб зробити запис, але він йому повідомив, що він вже не працює і щоб він звертався до нового керівництва. Зміни в записах трудової книжки позивача він не робив. Після даних подій бухгалтерська документація збергілася в сейфах. Він ніяких документів не брав, а з приводу документації, а саме незаконного зривання замків в бухгалтерії звертався в правоохоронні органи, однак відповіді не отримав. В цей період всі документи зберігалися в ТОВ «Вікторія»в кабінеті ключі від якого були в бухгалтера. Разом з бухгалтерською документацією зберігалася і кадрова документація. Нове керівництво підприємства порізали замки в бухгалтерії та забрали два сейфи в с. Острожани. Вважає, що ОСОБА_1 не допускали до роботи того що він завжди його підтримував у всьому. З якого часу позивач звільнений з підприємства йому не відомо, але він вважає, що оскільки позивачу не повернуто трудову книжку то фактично він не рахується звільненим.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного :

- згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів;

- відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України ( ч. 3 ст. 10 ЦПК України).

Доказами, відповідно до ст. 57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, показань свідків, письмових доказів. Письмовими доказами ( ст. 64 цього ж Кодексу) є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Під час розгляду справи суд у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи; роз'яснював позивачу його права та обов'язки; сприяв здійсненню його прав у випадках, встановлених цим Кодексом; роз'ясняв його право та надавав йому можливість заявляти клопотання про виклики свідків та витребування інших доказів;

- в судовому засіданні встановлено, що за даними виписки з облікової картки НОМЕР_1 застрахованої особи ОСОБА_1, наданої Управлінням пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області ( а.с. 101-104) позивач у справі станом на 15.11.2010 року ( дата вказана в позовній заяві) дійсно мав трудові відносини з ТОВ « Вікторія»код ЄДРПОУ 32860788.

Відповідно до вимог, заявлених позивачем в позовній заяві останній просить суд, посилаючись на ст. ст. 116, 117, ст. 237-1 КЗпП України постановити рішення, яким стягнути з ТОВ «Вікторія» с. Копіювата Монастирищенського району на його користь грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1019 грн., заробітну плату за 12 днів вересня місяця 2011 року в розмірі 350 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки в розмірі 1019 грн. щомісячно, починаючи з 12.09.2011 року по день фактичного розрахунку, моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Однак, в судовому засіданні згідно наданих доказів, а саме виписки з облікової картки НОМЕР_1 застрахованої особи ОСОБА_1, наданої Управлінням пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області ( а.с. 101-104), листа управління пенсійного фонду України в Монастирищенському районі № 2411/06 від 13.06.2012 року ( а.с.110), звітів страхувальника ТОВ «Вікторія»с. Копіювата (форма Д4) з управління пенсійного фонду України в Монастирищенському районі ( а.с. 112-142) за період з 09.2011 року по 02.2012 року, витягу з поданої звітності по формі 1-ДФ з ДПІ у Монастирищенському районі ( а.с. 108-109) дані про звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Вікторія»с. Копіювата Монастирищенського району станом на 12.09.2012 року, як посилається позивач згідно вимог позовної заяви, не встановлено та відповідно не доведено факту звільнення ( припинення трудових відносин) позивача з ТОВ «Вікторія»с. Копіювата Монастирищенського району.

Згідно вказаних доказів встановлено, що заробітна плата позивачу нараховувалась в вересні - грудні 2011 року за основною формою працевлаштування.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа чи організація згідно з ч. 1ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами не можуть регулюватися ст. ст. 116, 117 КЗпП України, а тому позов в частині стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а

також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

За пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»за ст. 83 КЗпП України грошова компенсація за невикористану відпустку може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а тому суд вважає, що з огляду на надані докази позов і в цій частині не підялгає до задоволення.

Згідно ст. 47 КЗпП України та п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Враховуючи те, що позивач не довів належним чином факту свого звільнення, суд вважає, що позов і в частині повернення трудової книжки не підлягає до задоволення.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ТОВ «Вікторія»заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розрізі ст. ст. 116, 117 КЗпП України ( на які посилається позивач в позовній заяві) не підлягають до задоволення, то відповідно не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо відшкодування позивачеві моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Позивач не довів факту порушення відповідачем його трудових прав в розумінні положень чинного трудового законодавства, зокрема, - ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України.

Позивач в судовому засіданні клопотання про зміну підстави та предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог не подавав, тому суд розглянув справу в межах пред»явлених позивачем вимог та наданих доказів, що відповідає положенням ст. ст. 10, 11 ЦПК України.

Позивач звільнений від сплати судових витрат, а тому суд вважає за необхідне компенсувати їх за рахунок держави.

На підставі викладеного ст. ст. 47, 83, 74-76, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»( із змінами та доповненнями), Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»( із змінами та доповненнями), Закону України «Про відпустки»№ 504/96-ВР від 15.11.1996 року ( із змінами), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та керуючись ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 88, 158-159, 169, 213-215, 224-228, 233, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»про стягнення розрахункових, повернення трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Н. В. Мазай