Ухвала суду № 248124, 16.10.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

16.10.06 Справа № 5/2692-9/445

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Дубник О.П.

Орищин Г.В.

при секретарі Горбач Ю.Б.

з участю представників:

від скаржника (відповідач) –Кінь А., Турколяк А.І., Ознамець О.В.

від позивача –Корпало О.

від третьої особа –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова від 02.06.2006 року вих.№13537/10-010

на постанову господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року (підписана 30.05.2006 року), суддя Данко Л.С.

у справі №5/2692-9/445,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллаген», м.Львів

до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів», м.Львів

про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №0001382320/0/5754 від 05.03.2005 року

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року в справі №5/2692-9/445 позов ТзОВ «Колаген»задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №0001382320/0/5754 від 05.03.2005 року.

Судом першої інстанції при прийнятті постанови враховано, що суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту та фактично ним сплачені коштами у складі ціни придбаних товарів, в інших платників податку - постачальників таких товарів починаючи з перших чисел звітних місяців та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, та те, що вартість придбаних товарів віднесено до валових витрат виробництва (обігу).

Судом також враховано, що доходи від експорту товару включені позивачем до складу валових доходів, що підтверджує Декларація з податку на прибуток ТзОВ „Коллаген” за четвертий квартал 2004р. з уточнюючими розрахунками, а також акт ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 518/23-031/25555992 від 18.01.2006р. про результати виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ „Коллаген” за період з 01.07.2004р. по 01.10.2005р., за результатами якої жодних порушень при формуванні валового доходу та валових витрат у 4-му кварталі 2004 року не встановлено.

Поряд з цим, господарський суд вказує на те, що факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України відповідно до митного законодавства, не заперечується сторонами та підтверджується вантажними митними деклараціями, на яких містяться відмітки про фактичний перетин товаром кордону.

Судом першої інстанції відзначено, що представлені у судовому засіданні оригінали податкових накладних спростовують доводи відповідача про включення позивачем до податкового кредиту в листопаді 2004р. та грудні 2004р. податку на додану вартість без підтвердження податковими накладними. Також судом встановлено, що податкові накладні оформлені у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р.

Крім того, судом зазначено, що факт подання декларації з податку на додану вартість та розрахунку експортного відшкодування (додаток №1 до декларації), разом з митними деклараціями та копіями платіжних доручень відповідачами не заперечується та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Шевченківському районі м.Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року в справі №5/2692-9/445 скасувати, в позові відмовити повністю.

Зокрема, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, а саме п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у тому, що при задоволенні позовних вимог судом першої інстанції зроблено висновок про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування за відсутності сплати ПДВ в бюджет контрагентом ТзОВ «Геос-Львів». Скаржник зазначає, що право на бюджетне відшкодування є підтвердженим лише при наявності підтвердження джерела відшкодування податку –сплати ПДВ в бюджет ТзОВ «Геос-Львів». Апелянт вказує на те, що з пояснень ТзОВ «Геос-Львів»вбачається, що податок на додану вартість за листопад та грудень 2004 року даним підприємством не сплачувався, що вказує на відсутність в Державному бюджеті України джерела відшкодування податку ТзОВ «Коллаген».

Одночасно скаржником відзначено, що сума бюджетного відшкодування позивачу зменшена у зв’язку із неподанням до перевірки первинних документів, які підтверджують податковий кредит за листопад та грудень 2004 року.

Крім того, скаржник вказує, що враховуючи те, що сорту А, згідно нормативних документів, взагалі не існує, то можна зробити висновок про те, що жодного товару, який можна ідентифікувати як шкірсировина „Вет-блю" позивачем за межі митної території України не вивозилось.

Також, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова в доповненні до апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про підтвердженість експорту саме цієї шкірсировини є таким, що не підтверджений первинними документами. Відповідач вказує, що в податкових накладних та накладних на відпуск продукції ТЗОВ „Геос-Львів" позивачу не міститься жодної інформації ні про сорт, ні про інші характеристики товарів. Тому, на думку скаржника, очевидним є те, що виходячи із первинних документів, які містяться в матеріалах справи, не можливо дійти висновку про те, що при придбанні ПДВ позивачем сплачено в складі ціни саме тої шкірсировини, про яку йдеться у зазначених вище ВМД

Також скаржник зазначає, що п.п.1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" вказує чітко, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України. Об'єктом оподаткування, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону, зокрема, є операції поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тому, на думку скаржника, обов'язковою умовою виникнення права на бюджетне відшкодування у того чи іншого платника податку, виходячи із того, що відшкодування податку здійснюється саме із коштів, які надійшли в бюджет, є факт внесення відповідних сум податку в державний бюджет.

В обгрунтування даного висновку скаржник посилається на п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Згідно із ст.9 цього ж Кодексу, до доходів бюджету відносяться, зокрема, податкові надходження.

Враховуючи наведене, вказує скаржник, суд першої інстанції повинен був встановити факт сплати податку в бюджет якщо не ТзОВ „Геос-Львів", то хоча б контрагентами, в яких закупляло шкірсировину ТОВ „Геос-Львів". Натомість, судом не досліджено жодним чином чи сплачувало ТзОВ „Геос-Львів" кошти за придбану шкірсировину у постачальників, чи є вони платниками ПДВ, чи надійшов в бюджет податок на додану вартість на будь-якому ланцюгу господарських операцій. При розгляді справи судом першої інстанції встановлено факт несплати в бюджет ПДВ ТзОВ „Геос-Львів", крім того судом не встановлено факту сплати податку Товариством „Геос-Львів" в ціні придбаної шкірсировини, яка згодом перероблена та реалізована позивачу. Виходячи із викладеного вище, на думку апелянта, право позивача на бюджетне (експортне) відшкодування не можна вважати належним чином підтвердженим.

Представники відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги викладені в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги (від 19.09.2006 року) підтримали, просили постанову господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року в справі №5/2692-9/445 скасувати, в позові ТзОВ «Коллаген»відмовити повністю.

Поряд з цим, представником відповідача в судовому засіданні 16.10.2006 року подано клопотання, в якому відповідач просить провадження у справі зупинити до завершення розгляду справи №5/1788-19/336А, за позовом ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про визнання недійсним господарського зобов’язання, яке виникло на підстві контракту №02-19/11GB від 19.11.2004 року, укладеного між ТзОВ «Коллаген»та Компанією «Веліа Системз Лімітед».

Суд апеляційної інстанції розглянувши клопотання відповідача вважає його таким, що до задоволення не підлягає, оскільки відповідачем не доведено яким чином вирішення спору про визнання недійсним господарського зобов’язання, яке виникло на підстві контракту №02-19/11GB від 19.11.2004 року, укладеного між ТзОВ «Коллаген»та Компанією «Веліа Системз Лімітед» вплине на розгляд справи №5/2692-9/445.

Представник позивача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з мотивів наведених у запереченні на апеляційну скаргу (від 19.09.2006 року). Представник позивача вказувала на те, що чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлюють обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету. На думку позивача, у даній справі такий обов’язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, за наявними в справі доказами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову перевірку ТзОВ «Коллаген»з питання відшкодування із бюджету податку на додану вартість за листопад 2004р., грудень 2004р., за результатами якої складено акт від 05 березня 2005р. за №42/23-4/25555992.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума ПДВ, заявлена до відшкодування з бюджету вважається непідтвердженою, та зменшена за результатами перевірки на 408046,25 грн. за листопад 2004р. та 750191,00 грн. за грудень 2004р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем згідно п.п.“б”, „в” п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” прийнято податкове повідомлення-рішення №0001382320/0/5754 від 05.03.2005 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004р. - в сумі 408046,25 грн., за грудень 2004р. - в сумі 750191,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

01.04.2004 року між позивачем та ТзОВ „Геос-Львів" укладено договір № 03-01/1, відповідно до якого здійснювалася купівля позивачем шкіряного напівфабрикату „Вет-Блу”. На виконання даного договору позивач купив у ТзОВ „Геос-Львів" наведений вище товар, що підтверджується видатковими накладними № 1126-4 від 26.11.2004р, №1130-11 від 30.11.2004р., №1129-2 від 29.11.2004.р №111-5 від 11.11.2004р., №1111-4 від 11.11.2004р., № 1118-1 від 18.11.2004р., № 1118-2 від 18.11.2004р., № 1124-4 від 24.11.2004р., №1125-2 від 25.11.2004р., № 1228-2-від 28.12.2004р., № 1126-3 від 26.11.2004р., №1203-2 від 03.12.2004р., №1208-2 від 08.12.2004р., № 1214-2 від 14.12.2004р., № 1217-1 від 17.12.2004р., №1221-1 від 21.12.2004р., № 1222-2 від 12.2004р., №1224-1 від 24.12.2004р., №1229-2 від 29.12.2004р.

Позивачем в листопаді 2004р. та грудні 2004р. отримано зазначені податкові накладні та відповідно в листопаді 2004р. та грудні 2004р. внесено їх в книгу придбання товарів (робіт, послуг), та відображено в Декларації з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг), зареєстрована в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова 18.10.2001р. за №132/3 та ведеться у відповідності з п.3 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997р. „Про затвердження форми податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення”.

Відповідно до декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року, поданої до ДПІ у м.Львові за вхідним №2107998 від 16.12.2004р., до податкового кредиту в листопаді 2004р. позивачем включено податок на додану вартість в сумі 851423,00грн. Відповідно до декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, поданої до ДПІ у м.Львові за вхідним №2156686 від 20.01.2005р., до податкового кредиту в грудні 2004р. включено податок на додану вартість в сумі 750191,00грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем та компанією LLC “Велія Системз Лімітед” 19 листопада 2004 року укладено зовнішньоекономічний контракт №02-19/11GB на поставку шкіряного напівфабрикату "Вет-блу" із сировини шкір ВРХ.

На виконання даного контракту позивачем експортовано шкіряний напівфабрикат "Вет - блу" із сировини шкір ВРХ, що підтверджується вантажно-митними деклараціями №2000030004/4/024198 від 24.11.2004р., №2000030004/4/024349 від 26.11.2004р., №2000030004/4/024346 від 26.11.2004р., №2000030004/4/0250 від 08.12.2004р., №2000030004/4/025739 від 17.12.2004р.

Договір № 03-01/1від 01.04.2004 року, укладений між позивачем та ТзОВ „Геос-Львів", відповідно до якого здійснювалася купівля позивачем шкіряного напівфабрикату „Вет-Блу” та зовнішньоекономічний контракт №02-19/11GB від 19 листопада 2004 року, укладений позивачем та компанією “Велія Системз Лімітед”, первинні бухгалтерські документи дають підстави вважати, що предметом наведених вище договорів є один і той самий товар, що спростовує доводи відповідача про протилежне.

Судом взято до уваги той факт, що суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту та ним сплачені коштами у складі ціни придбаних товарів, відображені в інших платників податку –постачальників таких товарів в складі податкових зобов’язань відповідних звітних періодів, та те, що вартість придбаних товарів відноситься до валових витрат виробництва (обігу) сторонами не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: копіями витягу з книга обліку продажу товарів (робіт, послуг), копіями декларацій з податку на додану вартість та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Доходи від експорту товару включені позивачем до складу валових доходів, що підтверджує Декларація з податку на прибуток ТзОВ „Коллаген” за четвертий квартал 2004р. з уточнюючими розрахунками, а також акт ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №518/23-031/25555992 від 18.01.2006р. про результати виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ „Коллаген" за період з 01.07.2004р. по 01.10.2005р. За результатами зазначеної перевірки жодних порушень при формуванні валового доходу та валових витрат у 4-му кварталі 2004 року не встановлено.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зазначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи, встановлені судом обставини та відсутність факту оспорення відповідачем правомірності включення позивачем до складу валових витрат на закупівлю наведеного вище товару, є безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судом враховано, що подання декларації з податку на додану вартість та розрахунку експортного відшкодування (додаток N 1 до декларації), разом з митними деклараціями та копіями платіжних доручень відповідачами не заперечується та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Крім того суд зазначає, що відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) об'єктом оподаткування, зокрема, є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР / із змінами та доповненнями/ передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У підпункті 7.4.5 п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР / із змінами та доповненнями/ зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Представлені позивачем податкові накладні спростовують доводи відповідача про включення позивачем до податкового кредиту в листопаді 2004р. та грудні 2004р. податку на додану вартість без підтвердження податковими накладними. Податкові накладні оформлені у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 8.2. ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР / із змінами та доповненнями/ для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день.

Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами: а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України; б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь Іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання (п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно п.8.4 ст.8 даного Закону експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового періоду, розрахованого з урахуванням пункту 8.2 цієї статті, що має дорівнювати частці обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) такого податкового періоду (включаючи їх оподаткування при імпорті).

Частка обсягу продажу товару позивачем за нульовою ставкою на експорт за винятком бартерних операцій у загальному обсязі оподатковуваних операцій звітних періодів, включаючи їх оподаткування при імпорті становить 100%.

Згідно з пунктами 8.2 та 8.4 статті 8 Закону України “Про податок на додану вартість“ від 03.04.1997р. № 168/97-ВР /із змінами та доповненнями/ позивачем визначена сума експортного відшкодування та подано до ДПІ у м.Львові декларацію з податку на додану вартість за листопад 2004р. та грудень 2004р. та розрахунок експортного відшкодування (додаток N1 до декларації), разом з митними деклараціями та копіями платіжних доручень.

Факт подання декларації з податку на додану вартість та розрахунку експортного відшкодування (додаток N1 до декларації), разом з митними деклараціями та копіями платіжних доручень відповідачами не заперечується та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Підтвердженням правомірності застосування позивачем нульової ставки ПДВ за вказаними операціями, згідно з п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону є належним чином оформлені вантажно-митні декларації. На зворотній стороні даних вантажно митних декларацій посадовими особами митниці зроблено запис „Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі”, який засвідчений підписом відповідальної особи і гербовою печаткою митного органу. Відповідно до граф 17,20,21 вказаних ВМД товар вибув за межі митної території України.

Форму ВМД, порядок її подання, оформлення та використання, встановлено Постановою КМ "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" від 09.06.1997 N 574).

Згідно з постановою КМУ від 01.03.2002р. №243 „Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” спільним наказом Держмитслужби та ДПА України від 21.03.2002 року №163/121 „Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України”, наказом Держмитслужби України від 08.12.98 №771 „Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення” вказаний вище запис на ВМД здійснюється митними органами України лише за відсутності зауважень та на підставі підтвердження про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в повному обсязі.

Тому вказана відмітка митного органу на зворотній стороні ВМД, засвідчена підписом відповідальної особи і гербовою печаткою митного органу, є належним і допустимим доказом вивезення (експортування) позивачем товарів за межі митної території України, що спростовує доводи відповідача про відсутність зазначеного в ВМД товару.

Відповідачем за результатами перевірки не встановлено порушення позивачем п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону.

Доводи відповідача про недоведеність факту використання товару за межами митної території України, судом до уваги не беруться, враховуючи, що підтвердження факту використання експортованого товару за межами митної території України з правом на експортне відшкодування Закон України „Про податок на додану вартість” не пов'язує.

Крім того, відповідно до ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Тому, з огляду на зазначену вище норму Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність спору сторін договору щодо якості товару, та враховуючи, що визначення умов щодо якості товару є правом сторін договору купівлі-продажу, тому доводи відповідача щодо відсутності товару, який можна ідентифікувати як шкірсировина „Вет-Блу” з огляду на те, що сорту А згідно нормативних документів не існує, судом до уваги не приймаються.

Щодо доводів відповідача про порушення судом п.п. 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", в якому зазначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, то слід зазначити, що згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який у період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Тому доводи відповідача про те , що не можна вважати належним чином підтвердженим право позивача на бюджетне (експортне) відшкодування є безпідставними.

Отже, включення позивачем до складу експортного відшкодування з податку на додану вартість в листопаді 2004р. - 408046,25грн. та грудні 2004р. - 750191,00грн. є правомірним та відповідає вимогам п. 8.2. та п.8.4 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями.

Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі (доповненні до апеляційної скарги) , та обґрунтували правомірність прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Постанову господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року в справі №5/2692-9/445 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 02.06.2006 року без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Дубник О.П.

Орищин Г.В.