Постанова № 24810029, 28.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2012 року № 2а-731/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)»доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податківпроскасування рішення,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.07.2011 № 0000454040.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.02.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 05.03.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.06.2011 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сібаріт ЛТД»за період 01.01.2010 по 31.12.2010 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було складено Акт № 478/40-40/20027449 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем:

абз.4 п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає п.п. 139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого завищено валові витрати за ІІІ квартал 2010 року на 9490174 грн.;

ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

14.07.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000454040, яким у зв'язку з порушенням позивачем абз.4 п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 372 544 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 593 136 грн.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом, протягом 2010 року між позивачем та ТОВ «Сибаріт ЛТД»було укладено 193 договори купівлі-продажу зернових культур всього на загальну суму 47 349 358, 23 грн. (далі -Договори).

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Сибаріт ЛТД»поставило позивачу товар (пшениця 2, 3, 4, 5, 6 класів, ячмінь фуражний 3 класу, кукурудза на кормові потреби 3 класу, ріпак 1 класу) на загальну суму 47 349 358, 23грн., в т.ч. ПДВ 9 490 173,86грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних, актів прийому-передачі товару та податкових накладних. ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)»повністю розрахувався за поставлену продукцію, що підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких залучено до матеріалів справи.

Вказані обставини встановлені співробітниками Спеціалізовано державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків під час перевірки та викладені в Акті перевірки (ст.ст. 6-12).

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем абз.4 п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає п.п. 139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено валові витрати за ІІІ квартал 2010 року на 9490174 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок їх суперечності інтересам держави і суспільства.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Реальність спірних господарських операцій за Договорами між ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)» та ТОВ «Сібаріт ЛТД» підтверджується також залученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями: контрактів на поставку зернових, укладених між ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)»та компаніями UK Ltd», «Alfred C.Toepfer Internacional GmbH», вантажно-митних декларацій, що відображає подальшу реалізацію товару придбаного у ТОВ «Сібаріт», договорів експедирування, товаро-транспортних накладних, договорів поставки зернових на філію «Троянівське ХПП»ВАТ «Розівський елеватор», ДП «Бердянський морський торгівельний порт»ТОВ «Нова Хортиця», актів здачі прийому наданих послуг, складських квитанцій, що підтверджують зберігання зернових на товарних складах.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, Акту прийому-передачі, видаткових накладних та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)»та ТОВ «Сибаріт ЛТД»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)»та ТОВ «Сибаріт ЛТД»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)»та ТОВ «Сибаріт ЛТД»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст.. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, а також те, що витрати позивача за Договорами з ТОВ «Сибаріт ЛТД ЛТД»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем абз.4 п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000454040 від 14.07.2011 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000454040 від 14.07.2011 прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

3. Стягнути з Державного бюджету України в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)»(04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 16-А) витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп. (тридцять дві гривні 19 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко