Постанова № 24808796, 01.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2012 року 2а-1835/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Кондратенко Т.О.,

від відповідача: Угольков Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж»доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської областіпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство КП «Укренергомонтаж»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2012 № 0001832300, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 62546, 26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеної між позивачем та його контрагентом угоди та неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що угода, укладена позивачем з ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»є нікчемною, оскільки спрямована на порушення публічного порядку, а контрагент позивача здійснював поставку товару без мети реального настання правових наслідків. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 21.11.2011по 25.11.2011 посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по ланцюгу формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М за серпень 2011 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту у серпні 2012 року у розмірі 50037, 01 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між ПАТ КП «Укренергомонтаж»та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М» є нікчемним і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М» матеріалів Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, а саме довідки від 07.11.2011 № 4689/23-08/36320561 про результати зустрічної перевірки ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками ТОВ «Доміно 2010»та ПАТ КП «Укренергомонтаж»у серпні 2011 року.

Відповідно до довідки від 07.11.2011 № 4689/23-08/36320561, під час аналізу матеріалів податкової звітності та наданих ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»документів, податковий орган встановив, що у серпні 2011 року підприємством включено до податкового кредиту по податку на додану вартість суму у розмірі 60811, 66 грн. (вартість за реактори електричні струмообмежувальні, циліндри, ремкомплекти РТИ к МТ, манжет предоохоронного клапану) за господарською операцією, здійснену з ТОВ «Доміно 2010».

Водночас, під час перевірки контрагента позивача використано акт від 18.10.2011 № 1774/23-506/3736946 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Доміно 2010». щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011, який отримано від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова.

За даними Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова встановлено, зокрема, що остання звітність ТОВ «Доміно 2010»- декларація по податку на додану вартість за серпень 2011 року, подана із зазначенням суми податкових зобов'язань у розмірі 1854679, 00 грн. та податкового кредиту у сумі 1841584, 00 грн. Також, використано висновок ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.10.2011 № 31/26-046, за яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Доміно 2010»з підстав незнаходження товариства за юридичною адресою та ненадання документів до перевірки, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для ведення фінансово-господарської діяльності.

Вказуючи, що діяльність ТОВ «Доміно 2010»здійснювалась без мети настання реальних правових наслідків, посадові особи Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова дійшли висновку, що господарська операція продажу ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»товарів у серпні 2011 року є нікчемною.

З огляду на неможливість підтвердити факт реальності поставки ТОВ «Доміно 2010» на адресу ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»товарів, у зв'язку із ненаданням товарно-транспортних накладних, податковий орган дійшов висновку, що укладений ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М» з позивачем правочин також містить ознаки нікчемності.

Так, за наслідками розгляду матеріалів зазначеної перевірки, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області дійшла висновку про те, що ПАТ КП «Укренергомонтаж» у процесі взаємовідносин з ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний адміністративно-майновий стан підприємства-постачальника, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, які ним допускалися, а саме: відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Таким чином, на думку перевіряючих, діяльність ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не використовували своїх податкових зобов'язань. У результаті порушення контрагентом позивача приписів цивільного та господарського законодавства угоди, укладені з ним мають протиправний характер та є нікчемними. Тому, оскільки господарські операції, укладені між позивачем та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними - надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 02.12.2011 № 1217/23-2/04543795 (надалі -Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 № 0001832300, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 62546, 26 грн. (за основним платежем -50037, 01 грн. за штрафними санкціями -12509, 25 грн.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової адміністрації у Київській області та Державної податкової служби України з відповідними скаргами.

Так, за наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що прийнято рішення про результати розгляду скарг.

В той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що між ПАТ КП «Укренергомонтаж» та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М» 20.06.2011 було укладено договір поставки № 2-2/06-11.

Відповідно до пункту 1.1. договору від 20.06.2011 № 2-2/06-11, постачальник - ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ПАТ КП «Укренергомонтаж», обладнання за типами, ціною, технічною характеристикою та у кількості згідно специфікації № 1 (додаток № 1) (а.с.37-41).

За специфікацією № 1 постачальник поставляє покупцю «Реактор електричний струмообмежувальний на напругу 10кВ трифазний»тип РТСТ-10-400.0,65 УХЛ4 у кількості 2 шт. за ціною 125092, 53 грн. за одиницю. Загальна вартість становить 300222, 07 грн. (у т.ч. ПДВ 50037, 01 грн.).

Зазначений договір укладено на виконання покупцем своїх зобов'язань перед ДП НЕК «Укренерго», згідно укладених з ним договорів на будівництво об'єкту «Підстація 330/110/10 кВ «Сєвєрна»Розширення та реконструкція»(п.1.3 договору від 20.06.2011 № 2-2/06-11).

Згідно умов вказаного договору фактом підтвердження належного виконання поставки товарів є підписання сторонами акт приймання -передачі. Одночасно з поставкою обладнання постачальник зобов'язується надати покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну, технічний паспорт або посібник з експлуатації, акти випробувань та іншу технічну документацію, сертифікат відповідності або сертифікат якості, акт приймання-передачі обладнання, інші товаросупроводжувальні документи (пункт 3.3 договору від 20.06.2011 № 2-2/06-11 ).

Також, згідно пункту 3.4 договору від 20.06.2011 № 2-2/06-11, доставку товару здійснює постачальник.

На підтвердження факту транспортування обладнання позивач надав суду акт здачі-приймання робіт від 15.08.2011 № ОУ-0000037, щодо перевезення обладнання та рахунок від 16.08.2011 № 1, який було виставлено перевізником ФОП ОСОБА_3 ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»за надання послуг з переведення вантажу (реактора електричного) з м. Запоріжжя до м. Вишгород.

У подальшому, 23.06.2011 між позивачем та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»укладено додаткову угоду № 1 до договору від 20.06.2011 № 2-2/06-11, згідно якої внесено зміни до специфікації № 1, а саме: постачальник поставляє покупцю «Реактор електричний струмообмежувальний на напругу 10кВ трифазний»тип РТСТ-10-630.0,65 УХЛ4 у кількості 2 шт. за ціною 125092, 53 грн. за одиницю, з урахуванням додаткових витрат. Загальна вартість становить 300222, 07 грн. (у т.ч. ПДВ 50037, 01 грн.) (а.с.165-166).

На підтвердження факту поставки обладнання ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М» надано позивачу видаткову накладну від 15.08.2011.

Крім того, при отриманні обладнання позивач отримав сертифікати відповідності, протоколи випробування реактора та інструкцію по експлуатації (а.с.104-131).

Поряд із цим, ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М» за договором поставки обладнання виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні:

від 03.08.2011 № 2 на загальну суму 90066, 62 грн. (в т.ч. ПДВ - 15011, 10 грн.) (а.с.45),

від 15.08.2011 № 3 на загальну суму 3944, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 657, 37 грн.) (а.с.46),

від 15.08.2011 № 4 на загальну суму 206211, 25 грн. (в т.ч. ПДВ - 34368, 54 грн.) (а.с.47).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що загальна вартість поставленого обладнання ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»у серпні 2011 року товарів становить -300222, 07 грн. (у т.ч. ПДВ 50037, 01 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.49).

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів.

Як встановлено судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», є нікчемними.

Про те, такий висновок податкового органу ґрунтується виключно на висновках довідки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 07.11.2011 № 4689/23-08/36320561 про результати зустрічної перевірки ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками ТОВ «Доміно 2010»та ПАТ КП «Укренергомонтаж»у серпні 2011 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом -ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»недійсними у судовому порядку.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між відповідачем та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», судом досліджено дане питання та встановлено таке.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»у серпні 2011 року та видаткових накладних, акт здачі-приймання робіт, отриманих від даного підприємства, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.

Суд також звертає увагу, що всі ці документи були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки (а.с.15).

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з купівлі обладнання.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними довідки АА № 367845 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.51), основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.05.2012 (а.с.77-78), основними видами діяльності ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»за КВЕД є оптова торгівля будівельними матеріалами та монтаж електророзподільної та будівельної апаратури.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні позивачем надано пояснення, що договір від 20.06.2012 про купівлю обладнання укладався на виконання ним своїх зобов'язань перед ДП НЕК «Укренерго», згідно договору від 16.02.2011 № 26-01-11 (а.с.79-101), предметом якого є будівництво об'єкту «Підстація 330/110/10 кВ «Сєвєрна»Розширення та реконструкція». При цьому, придбане у ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»обладнання - «Реактор електричний струмообмежувальний на напругу 10кВ трифазний»тип РТСТ-10-630.0,65 УХЛ4 у кількості 2 шт. за ціною 125092, 53 грн. за одиницю, з урахуванням додаткових витрат, загальна вартість - 300222, 07 грн. (у т.ч. ПДВ 50037, 01 грн.), було передано ДП НЕК «Укренерго», що підтверджується відповідною специфікацією № 14 та актом примання-передачі обладнання № 14 від 18.08.2011 (а.с.103).

Крім того, допитаний у якості свідка головний інженер проекту «Підстанція 330/110/10 кВ «Сєвєрна»ОСОБА_4, повідомив суд, що він особисто здійснював прийняття обладнання, дослідив його на відповідність сертифікатам якості та у подальшому здійснив передачу обладнання ДП НЕК «Укренерго».

Таким чином, враховуючи правочин, предметом якого є електричне обладнання та беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»підтверджуються необхідними документами, договорами та технічною документацією, а зазначений вище товар було використано позивачем у власній господарській діяльності.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що як на час розгляду справи, так і на час укладання і виконання правочинів контрагент позивача зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару судом не береться до уваги з таких підстав.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Суд звертає увагу на ту обставину, що фактично перевіряючи дійшли висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»лише з тих підстав, що контрагент ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», а саме - ТОВ «Доміно- 2010»не знаходиться за юридичною адресою та не надало документи до перевірки.

Так, як вбачається з акту перевірки, позивачу мало бути відомо фактичний адміністративно-майновий стан підприємства-постачальника, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, які ним допускалися, тому підприємство працюючи в даному сегменті ринку мало бути обізнаним щодо учасників цього ринку і налагодження стабільних зв'язків.

Суд зазначає, що з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі-Порядок).

У відповідності до пункту 6 розділу І Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень (пункт 5.2 розділу ІІ Порядку).

Натомість, в супереч вищезазначеним положенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно до якого фактично не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, акт перевірки позивача містить в собі виключно припущення перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства у даних правовідносинах з тих мотивів, що позивачу мало бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», та порушення, які ним допускаються.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає таке.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що спір виник з тих підстав, що постачальником контрагента позивача по ланцюгу до податкового органу не подавалась звітність, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу.

Такі обставини, на думку суду, не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за умови належного виконання угод, укладених позивачем з ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М», з огляду на таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Разом із тим, пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України вбачається висновок про існування декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

У судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання зазначених вище договорів між позивачем та ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»відбулась поставка товару на підприємство позивача, що підтверджують видаткові накладні, податкові накладні, а також первинні документи бухгалтерського обліку, що були досліджені в судовому засіданні, та досліджені перевіряючими під час проведення перевірки. Такі обставини не заперечувались відповідачем як під час проведення перевірки, так і в судовому засіданні. Таким чином, зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму по операціям із ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М».

Окремо суд зауважує, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, у розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами контрагентів по ланцюгу постачання. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Окрім того, діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах. Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суд витребовував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

При розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди. Факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку, податковим органом не заперечувався; доказів того, що безпосередній контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано у встановленому чинним законодавством порядку -суду не надано.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 № 0001832300, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 62546, 26 грн., прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що господарські операції з поставки товарів є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках Акта перевірки господарських операцій контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 20.12.2012 № 0001832300, за яким приватному акціонерному товариству КП «Укренергомонтаж» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 62546, 26 грн. (за основним платежем - 50037, 01 грн. за штрафними санкціями - 12509, 25 грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» сплачений судовий збір у розмірі 625 (шістсот сорок п'ять) грн. 47 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 червня 2012 р.