Постанова № 24808667, 06.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року 16:05 Справа № 0870/4457/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Запоріжжя

до відповідача:Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя

про:скасування розпорядження,

за участю

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 20 від 05.01.2012;

ОСОБА_2, довіреність № 718 від 16.05.2012

від відповідача:ОСОБА_3, довіреність № 11 від 05.06.2012

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати розпорядження адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.03.2012 № 02/16-12.

В обґрунтування позову посилається на те, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження були відсутні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж, шляхом дій суб'єктів господарювання, що можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання. Вказує, що КП «Житломасив» при надані доступу до житлових будинків для розміщення телекомунікаційного обладнання не є суб'єктом господарювання у розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» оскільки КП «Житломасив» не здійснює будь-якої діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, не здійснює надання будь-яких послуг, а згідно укладених договорів надає тільки доступ до житлових будинків для розміщення телекомунікаційного обладнання. Крім того, у оскаржуваному розпорядженні вказано, що КП «Житлосервіс» за результатами діяльності у період січень 2011 року - лютий 2012 року має ознаки монопольного (домінуючого) становища на ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж, однак вказане підприємство не має жодного відношення до КП «Житломасив». Також вважає, що є незрозумілим підстави визначення часових меж ринку з січня 2011 року, оскільки перший з договорів був укладений тільки з 01.02.2011. Зауважує, що для надання доступу відсутнє державне регулювання цін та методики їх визначення, тому такі ціни мають вільний характер, розмір яких погоджують обидві сторони договору. Посилається на те, що згідно з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку від 05.03.2022 слід було розглянути обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на даному товарному ринку та визначити потенційних конкурентів, які можуть надавати аналогічні послуги. Однак, всупереч вказаним вимогам відповідач цього не зробив.

В судовому засіданні 06.06.2012 представником позивача подані додаткові письмові пояснення в яких викладено обґрунтування відсутності з боку позивача порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції».

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях вих. № 23375 від 29.05.2012 посилається на те, що Запорізьким територіальним відділенням за дорученням Антимонопольного комітету України від 22.09.2011 № 13-01/559 проводилось дослідження ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж. Вказує, що провадження у справі № 02/16-12 було розпочато розпорядженням адміністративної колегії Запорізького тервідділення від 02.03.2012 № 22-р у зв'язку із наявністю в діях КП «Житломасив» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч.1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж шляхом дій суб'єктів господарювання, що можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання. Зазначає, що згідно до ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. Тому, згідно ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» оскарженню, у даному випадку, підлягає саме рішення, а не розпорядження про початок розгляду справи. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 06.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 26.11.1993 №3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з п. 1, 2, 11 ст. 7 вказаного Закону, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист

економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-ІІІ), розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 2 ст. 35 Закону № 2210-ІІІ передбачено, що при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

В свою чергу підстави для початку розгляду справи визначаються ст. 36 Закону № 2110-ІІІ.

Так відповідно до положень ст. 36 Закону № 2110-ІІІ, органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 37 Закону № 2110-ІІІ, у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається

відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням

про початок розгляду справи.

Судом з'ясовано, що з метою контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку послуг з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до інфраструктури (житлові будинки) для прокладення та обслуговування телекомунікаційних мереж на підставі ст. ст. 17, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Запорізьке територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслало КП «Житломасив» запити від 11.10.2011 № 02-29.3/04-3057-3068 та від 15.11.2011 № 02-29.3/04-3646.

У відповідь на вказані запити позивачем були направлені відповідні листи «Про надання інформації» із підтверджуючими документами.

02.03.2012 першим відділом досліджень та розслідувань за результатами дослідження ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж в територіальних межах м. Мелітополь сформовано подання № 02-44-шр в якому запропоновано адміністративній колегії тервідділення розглянути питання щодо початку розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку КП «Житломасив» Мелітопольської міської ради.

Адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши подання першого відділу досліджень та розслідувань від 02.03.2012 № 02-44-спр за результатами дослідження (за дорученням АКУ від 22.09.2011 № 13-01/559) ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж в територіальних межах м. Мелітополь прийняла 02.03.2012 розпорядження № 22-р «Про початок розгляду справи».

Вказаним розпорядженням адміністративна колегія постановила розпочати розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з наявністю в діях комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради (місцезнаходження 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Беляєва, 18, код ЄДРПОУ 32723194), які полягають у встановлені необґрунтованих цін на послуги з забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч.1 ст.13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку забезпечення доступу операторам телекомунікацій до елементів інфраструктури житлових будинків та інших споруд для прокладання та обслуговування телекомунікаційних мереж, шляхом дій суб'єктів господарювання, що можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання.

Враховуючи те, що співробітниками Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було встановлено наявність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку КП «Житломасив», у адміністративної колегії були передбачені законом підстави для прийняття розпорядження про початок розгляду справи відносно позивача.

При цьому суд не дає оцінку тому чи дійсно мали місце ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку КП «Житломасив», оскільки в даному випадку процедурно це є виключною компетенцією вказаного органу. При цьому позивач повинен мати на увазі що суд може перевірити саме законність висновків Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України викладених у рішенні «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

Крім того, надаючи правову оцінку оскаржуваному розпорядженню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як установлено ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, за змістом наведеної норми Конституції України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас, за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються із нормами п.1, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах, що має місце лише у тому випадку, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави стверджувати, що саме по собі розпорядження про початок розгляду справи не порушує права та охоронюваний законом інтерес позивача, оскільки лише фіксує процедурний момент в діях адміністративної колегії Запорізького територіального відділення Антимонопольного комітету України - порушення справи. Виклад обставин господарської діяльності позивача в оскаржуваному розпорядженні не є беззаперечним доказом наявності в таких діях будь-якого порушення вимог антимонопольного законодавства, про що безпосередньо зазначено в розпорядженні з посиланням на те, що суб'єкт владних повноважень вбачає в цьому лише ознаки порушень, що підлягають перевірці.

Тобто, прийняття рішення адміністративною колегією Запорізького територіального відділення Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи пов'язане із необхідністю вивчення та з'ясування наявності в діях суб'єкта господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд зазначає, що оскаржуване розпорядження не є остаточним документом у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та є засобом реалізації територіальним відділенням Антимонопольного комітету своїх владних повноважень, як органу державної влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Отже, оскарження позивачем розпорядження адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.03.2012 № 22-р про початок розгляду справи № 02/16-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є належним матеріально-правовим способом захисту порушеного права позивача, оскільки до суду може бути оскаржене рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення від 18.05.2012 № 25- рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» КП «Житломасив» Мелітопольської міської ради, зміст та висновки якого мають для позивача певні наслідки та можуть порушувати його права та охоронювані законом інтереси.

Доводи позивача, викладені в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях судом досліджені, але до уваги не приймаються, оскільки вони не стосуються оскаржуваного розпорядження (наявності повноважень та підстав для прийняття рішення, дотримання процедури тощо), а відповідно не входять до предмету дослідження по даній справі.

Суд звертає увагу позивача на те, що він говорить про виклад обставин у оскаржуваному розпорядженні вже як про встановлений відповідачем факт порушення з боку КП «Житломасив» вимог законодавства. Насправді це не відповідає дійсності, оскільки розпорядженням від 02.03.2012 № 22-р такий факт не встановлений. В даному випадку, мова йде лише про наявність ознак в діях суб'єкта господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що не є тотожним уже із встановленим фактом такого порушення.

Посилання позивача на те, що в оскаржуваному розпорядженні мова йде про невідоме КП «Житлосервіс» суд дослідив та з'ясував наступне.

Дійсно, в абзацах 1, 2 та 7 другої сторінки оскаржуваного розпорядження вживається «КП «Житлосервіс». Однак, як з'ясувалось, це була описка, яка розпорядженням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення від 25.05.2012 № 47-р виправлена.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено та підтверджено долученими до справи доказами, що прийняті оскаржуваного розпорядження адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України діяла у межах компетенції та з використанням повноважень, які їй надано, а також у спосіб, визначений чинним законодавством. Порушень вимог законодавства, а також прав та інтересів позивача при ухваленні оскаржуваного розпорядження судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування розпорядження, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко