Постанова № 24808163, 17.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 р. Справа № 2а-2976/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Попович Н.М.

за участю: представника позивача -Гавриш Ю.С., Коломоєць Л.Л.

представник відповідача -Феденко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №000022304/0/4018/10/23-4 від 24.02.2010р.

18.03.2010р. у заяві про зміну позовних вимог просить: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №000022304/0/4018/10/23-4 від 24.02.2010р.; зобов'язати відповідача зарахувати до податкового кредиту позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 62668,00грн.; зобов'язати відповідача надати висновок із зазначенням суми 62668,00грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача; залучити у якості відповідача-2 Управління Державного казначейства в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області; зобов'язати Управління Державного казначейства в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування перерахувати з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача, вказаний у додатку 4 до Декларації за листопад 2009 року.

17.05.2010р. у заяві про зміну позовних вимог позивач просить: зобов'язати ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська зарахувати до податкового кредиту позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 16 777,34грн.; зобов'язати відповідача надати висновок із зазначенням суми 16777,34грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача; зобов'язати Управління Державного казначейства в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області зазначену суму бюджетного відшкодування у розмірі 16777,34грн. перерахувати з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача, вказаний у додатку 4 до декларації з листопад 2009 року.

11.06.2010р. за змістом заяви про зміну позовних вимог (в порядку ст.137 КАС України) просить: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №000022304/0/4018/10/23-4 від 24.02.2010р.; зобов'язати відповідача зарахувати до податкового кредиту позивача надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 16777,34грн.; зобов'язати відповідача надати висновок із зазначенням суми 16777,34грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача; зобов'язати Управління Державного казначейства в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області зазначену суму бюджетного відшкодування у розмірі 16777,34грн. перерахувати з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача, вказаний у додатку 4 до декларації з листопад 2009 року.

10.06.2010р. у заяві про зміну позовних вимог (в порядку ст.137 КАС України) просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000022304/0/4018/10/23-4 від 24.02.2010р.

13.07.2010р. позивач надав заяву про зміну позовних вимог за змістом якої просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №000022304/0/4018/10/23-4 від 24.02.2010р.

Позовні вимоги та зміни до позовних вимог, обґрунтовані тим, що, ряд висновків, викладених в Акті-перевірки, на підставі якого приймалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.02.2010 року №.0000022304/0/4018/10/23-4 не відповідають дійсності, суперечать чинному законодавству та істотно порушують права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно -правових відносин.

Представники позивача, що з'явилися у судове засідання надали пояснення аналогічні доводам викладеним у змінених позовних вимог та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав суду письмові заперечення в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки за результатами позапланової виїзної перевірки Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2009 року виявлено порушення діючого законодавства України, і як наслідок відповідачем було зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на 16777,34грн. (податкове повідомлення-рішення від 24.02.2010 року №0000022304/0/4018/10/23-4). Крім того, зазначає, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача надати висновок із значенням суми 62 668,00грн., що підлягає відшкодуванню з державного бюджету є нічим іншим як вимогою про підтвердження наявності (встановлення) факту, що має юридичне значення, а отже не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Представник відповідача посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 02.08.1999р.

Позивач перебуває на податковому обліку, як платник податків з 25.06.1992 року.

У відповідності до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

На підставі наказу ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №20 від 22.01.2010р. виписано направлення від 25.01.2010 року №000041, згідно із п.1 ст.11, п.5 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" за яким проведена позапланова виїзна перевірка Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.02.2010 р. №615/23-4/03288941 в якому відповідачем зазначені порушення чинного податкового законодавства, а саме:

- п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого занижено податкові зобов'язання за жовтень 2009 року на 8518,45грн.;

- п.1.3, п.1.8 ст.8, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 та 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на 13400,00грн.;

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на загальну суму 38,66грн.

Із зазначеними висновками викладеними у акті позивач не погодився, звернувся до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська з запереченнями до акту №615/23-4/03288941 від 11.02.2010 р. Державною податковою адміністрацією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська 27.02.2010 року скаргу ДУВП УТОС розглянуто та за результатами розгляду прийнято рішення №4017/10/23-4, за змістом якого зазначено, що висновки викладені у вищезазначену акті відповідають нормам чинного законодавства та є невід'ємною частиною даного акту перевірки.

Внаслідок виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №000022304/0/4018/10/23-4 від 24.02.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 16777,34грн.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА № 327 від 10.08.2005 року, за яким чітко визначено, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка. За результатами перевірки ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська було складено Акт перевірки, в якому міститься твердження, що «журнал реєстрації перевірок підприємством не надано», яке у зв'язку з вищевикладеним є неправомірним та абсурдним.

Також, позивач стверджує, що згідно Акту перевірки по операціям зі здаванням в оренду власного нерухомого майна за нульовою ставкою ДУВП УТОС нараховані податкові зобов'язання -у сумі 8518,45 грн. в супереч п.п.6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.6.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість»за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

При цьому позивач звертає увагу, що в другому абзаці підпункту 6.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість»умова щодо обов'язкового дотримання розміру витрат на рівні 8 відсотків продажної ціни розповсюджується тільки на виготовлені товари, оскільки лише при виготовленні товарів можна вести мову про несення витрат на їх переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів. Перелік видів послуг, на які не розповсюджується дія нульової ставки, чітко визначені абз.1 підпункту 6.2.8 зазначеного Закону, а саме: «крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари». Тобто, послуги з надання в оренду підприємствами громадських організацій інвалідів власного нерухомого майна в даному переліку відсутні.

На думку позивача, згідно договору підряду № 2/11 від 29.09.2009р. укладеного між ним та ТОВ «Синтез», останній виступає в якості підрядника та зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів, власними силами і засобами, роботу обумовлену договором, без залучення субпідрядників. Підписавши даний договір та скріпивши його печаткою, контрагент ТОВ «Синтез»підтвердив, що саме він виступає в якості Підрядника і зобов'язується виконувати роботу власними силами, що дає підстави Замовнику вважати таку інформацію достовірною та правдивою. Факт належного виконання робіт Підрядником та відсутності претензій з боку Замовника підтверджується Актом виконаних робіт та відповідно самими результатами роботи, які є явними і беззаперечними. Загальна сума договору складає 204550,80грн. в т.ч. ПДВ 34090,80грн. Вартість виконаних робіт згідно з затвердженим кошторисом складає 204550,80 в т. ч. ПДВ 34091,80грн.

Згідно п.4.1 договору здійснена авансова оплата в сумі 80400,00грн. в т.ч. ПДВ 13400,00грн. протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання договору (платіжне доручення від 01.10.2009р. № 2289, податкова накладна від 01.10.2009р. № 20). Решта суми (124150,80грн. в т.ч. ПДВ 20691,80грн.) сплачена протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (платіжне доручення від 04.11.2009 № 2756, податкова накладна від 04.11.2009 № 825).

В акті (арк. 19) вказано наступне твердження: «Тобто в Договорі підряду не йде мова про майбутні виписані рахунки, згідно яких відбувалась сплата». Таке твердження абсолютно не відповідає договору, в п.4.3 якого зазначено «розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок підрядника коштів, згідно виставлених останнім рахунків та наданих актів».

Позивач звертає увагу суду, що факт несплати третіми особами зобов'язань з податку на додану вартість в бюджет не може бути підставою позбавлення добросовісного платника податку відшкодування податку на додану вартість, у випадку, якщо останній (позивач) діяв у відповідності з діючим законодавством (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість») та надав усі документи, що підтверджують його податковий кредит (податкова накладна від 01.10.2009р. № 20, податкова накладна від 04.11.2009р. № 825, платіжне доручення від 01.10.2009р. № 2289, платіжне доручення від 04.11.2009р. № 2756). Закон не передбачає та не вимагає в якості підтвердження надавати докази перерахування податку на додану вартість в бюджет третьою особою. При укладанні договору та в ході його виконання законослухняний контрагент позбавлений можливості здійснювати перевірку усього ланцюга постачальників, а тим більше перевірку сплати податків в бюджет усіма учасниками такого ланцюга.

Також позивачем зазначено, що зауваження зроблені в акту перевірки щодо виконання ТОВ «Синтез»роботи, не вказаної в ліцензії, а саме: «Генеральний підрядник в будівництві»та з порушенням ст.ст.837, 838, 854 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки Підрядник виконував роботу власними силами в межах робіт, вказаних в ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

В свою чергу відповідач зазначає, що сплата підприємством ДУВП УТОС, яка була здійснена у жовтні 2009 року на користь ТОВ „Синтез" у сумі 80 400,00грн. у т.ч. ПДВ 13400,00грн. і яка рахувалась по балансовому рахунку 6852 „Розрахунки з іншими кредиторами (у розмірі замовлень) станом на 01.11.2009р." не має ніякого відношення, а ні до договору підряду №2/11 від 29.09.2009р., а ні до акту б/н прийоми виконаних підрядних робіт за листопад 2009р. Відповідач стверджує, що сам по собі факт сплати коштів контрагентом не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце. В результаті право платника податку на відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України виникає лише при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку -продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару. Таким чином, відповідач вважає свої дії вчиненими на законодавчих підставах, діяльність в межах закону та наданих повноважень.

На думку позивача, вище зазначене твердження суперечить нормам діючого законодавства, яким чітко та безумовно встановлено процедуру нарахування, сплати та відшкодування з бюджету податку на додану вартість, і ця процедура відшкодування не передбачає необхідності перевірки сплати податку на додану вартість в бюджет по всім ланцюгам постачання. Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Доказом такої сплати є документ, що підтверджує фактичну сплату грошових коштів покупцем продавцю в розмірі вартості товарів (послуг) з нарахованим ПДВ (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»). У відповідності з пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку (продавець) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну встановленої форми із зазначення в окремому рядку ставки податку в цифровому еквіваленті (20% до бази оподаткування).

Також, позивач стверджує, що Покупець (позивач по справі), здійснюючи оплату продавцю (ТОВ «Синтез») вартості товарів (послуг), одночасно сплачує і податок на додану вартість, який входить у вартість товару і складає 20% від базового розміру. Покупець сплачує суму податку не в бюджет, а безпосередньо продавцю товарів (послуг), оскільки нормами чинного законодавства України не передбачено механізм сплати сум ПДВ покупцем безпосередньо в бюджет. Після сплати покупцем вартості товарів (послуг), обов'язок щодо сплати податку до бюджету виникає у продавця. Якщо будь-який контрагент, який є учасником ланцюга постачання не виконав свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, то відповідальність за це повинен нести виключно він сам. Факт несплати ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, що були надані у судовому засіданні представником позивача, суд дійшов висновку про підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум

податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом встановлено, що позивач отримував послуги від ТОВ «Синтез»згідно договору підряду №2/11 від 29.09.2009р., що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: договором підряду від 29.09.2009р. №2/11; дефектним актом; локальним кошторисом №2-1-1; договірною ціною; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009р.

Позивачем надані достатні докази для підтвердження викладених вимог у позовній заяві та у заявах про зміну позовних вимог .

Факт порушення п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.1.3, п.1.8 ст.8, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 та 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не було доведено відповідачем.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки від 11.02.2010 р. №615/23-4/03288941, порушує права і законні інтереси позивача.

При цьому, суд виходить з того, що вимоги про визнання недійсним (нечинним) рішення податкового органу, є тотожніми вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення податкового органу, враховуючи приписи ст.162 КАС України, яка, зокрема, визначає можливість суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень тощо.

На підставі викладеного, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №000022304/0/4018/10/23-4 від 24.02.2010р є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, рішень та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №000022304/0/4018/10/23-4 від 24.02.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16777,34грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 23.08.2010 р.

Суддя Г.В. Потолова