Рішення № 24804358, 20.06.2012, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа № 1524/2-510/12

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В.,

При секретарі Багай Ю.В.,

За участю представника позивача ОСОБА_1,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 багатофункціонального кооперативу «Україна»про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2012 року ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до відповідача та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 11837,87 гривен, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 09.12.2011 року по день фактичного розрахунку. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 15.04.1982 року працював в колгоспі ім..Щербакова на посаді механіка консервного заводу. У зв'язку із реорганізацією колгоспу в АО „Україна", потім в с/к кооператив „Україна", позивач переведений на посаду механіка консервного заводу реорганізованих підприємств. 09.12.2011 року позивача звільнено із займаної посади згідно ст..38 КЗпП України за власним бажанням, на підставі розпорядження №34. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі станом на день звільнення 09.12.2011 року складає 11837,87 гривен. Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав позивача на отримання заробітної плати. Затримка у виплаті заробітної плати та невиплата позивачу належних йому при звільнені коштів призвела до того, що фактично протягом більше п'яти місяців він майже не мав коштів на проживання, вимушений був шукати додаткові кошти на утримання себе і своєї сім'ї.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Підтвердила суду, що у період розгляду справи відповідач не погасив заборгованості по заробітній платі.

Відповідач СБК „Україна" у судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином сповіщений про час, дату і місце розгляду справи, заперечень на позов не надав.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено наступне. Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 працював у колгоспі ім..Щербакова на посаді механіка консервного заводу з 15.04.1982 року. Колгосп неодноразово перереєстровувався, спочатку в АТ „Україна" , а згодом в СБК „Україна", та позивач переводився на роботу до цих підприємств.

09.12.2011 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади по ст.38 КЗпП України, наказ №34 від 09.12.2011 р. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі на день звільнення складає 11837,87 гривен, згідно довідки №18 від 25.01.2012 року. Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав ОСОБА_2 на отримання заробітної плати.

За статтею 47 КзПП роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КзПП, а саме у день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КзПП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року по справі №1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, яке набрало законної сили, у мотивувальній частині рішення дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Перебіг строку на звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди за несвоєчасну виплату всіх сум при звільненні розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Давши аналіз наведених положень КСУ вирішив: 1. В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положенням статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Суд при розгляді справи враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992 року №9 та Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Оскільки позивач звернувся з позовом 18.04.2012 року, звільнений він з 09.12.2011 року, а на день звернення до суду розрахунок не проведено, то суд вважає, що трьохмісячний строк щодо пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, згідно ст.233, ст.117 КЗпП України -не наступив. Позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи викладене, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, позовна заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

На користь держави суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 214,60 гривен.

На підставі ст.45 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року по справі №1-5/2012, статей 18,47,116,117, 221, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 багатофункціонального кооперативу «Україна», код ЄДРПОУ 03767883, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у сумі 11837,87 гривен (одинадцять тисяч вісімсот тридцять сім гривен 87 копійок).

В стягненні на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку -відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 багатофункціонального кооперативу «Україна»на користь держави судові витрати по справі: а саме судовий збір у сумі 214,60 гривен.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ільяшук