Ухвала суду № 247999, 04.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів: Білуги С. В.

Гаманка О. І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Малиніній О. Ю., за участю представника відповідача Мора Л. В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 15 липня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року у справі за позовом українського державного підприємства «Укрметал» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2005 року УДП „Укрметал” звернулось до суду із позовом доДПІ у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року, позов УДП „Укрметал” задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 05.08.2004 р. № 0002782312/0.

В касаційній скарзі ДПІ у Соломянському районі м. Києва просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15 липня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року, як постановлені з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову УДП „Укрметал”.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

____________Справа № К-214/06 Головуючий в Iінстанції Євсіков О. О.

Суддя-доповідач Гаманко О. І.

Відповідачем ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002782312/0 від 05.08.2004 р., яким позивачу УДП «Укрметал» згідно підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 14 Закону України «Про плату за землю» на підставі акту перевірки від 05.08.2004 р. № 23-12/226/01886649 визначено суму податкового зобовязання за платежем: плата за землю у розмірі 92333, 00 грн., в тому числі 61442, 00 грн. основний платіж та 30891, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Актом перевірки вставлено порушення позивачем статті 14 Закону України «Про плату за землю».

В акті перевірки зазначено, що УДП «Укрметал», яке є правонаступником всіх майнових і немайнових прав ДП БМУ «Більшовик», у відповідності до акту прийому-передачі від 14.07.2003 р. має в користуванні земельні ділянки за адресами: м. Київ, вул. Гарматна, 4 (площа земельної ділянки складає 7732, 97 кв. м.); м. Київ, вул. Виборзька, 42-а (площа земельної ділянки складає 2188, 51 кв. м.). Перевіркою також встановлено, що:

- позивач не подав до ДПІ у Соломянському районі м. Києва розрахунку земельного податку за 2003 рік;

- податок на землю за період з 14. 07.2003 р. по 01.01.2004 р. позивачем не нараховувався та не сплачувався ;

- за період з 01.01.2004 р. по 01.07.2004 р. позивач, займаючись торгівлею металом та надаванням в оренду приміщень, неправомірно розраховував податок на землю з коефіцієнтом на функціональне використання землі 1.2 (як землі виробництва), оскільки зазначена земельна ділянка використовувалась за комерційним призначенням, а тому має визначатись як земля комерційного користування, коефіцієнт функціонального використання якої становить 2,50.

На підставі наведеного позивачу донараховано податкові зобовязання з земельного податку у розмірі 61442, 00 грн. та застосовано до нього передбачені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції у розмірі 30721, 00 грн. Також до позивача було застосовано штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 зазначеного Закону, у розмірі 170, 00 грн. за неподання податкової декларації у визначенні законом строки.

Дослідивши докази, суди з висновками, викладеними в акті перевірки, не погодились, прийшли до висновку, що відповідач в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на статтю 5 Закону України „Про плату за землю”, відповідно до якої обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Але встановлений законодавством (пункт 2 статті 116 Земельного кодексу України) порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування не означає автоматичний перехід зазначеного права користування земельною ділянкою із відповідними наслідками. Діючим законодавством встановлена певна процедура та документи, що підтверджують право користування певною земельною ділянкою незалежно від підстав виникнення такого права користування. Це також підтверджується нормою статті 13 Закону України „Про плату за землю”, згідно з якою підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру. Статтями 193 та 194 ЗК України встановлено, що Державний земельний кадастр це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів. Призначенням Державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Судами встановлено, що предметом укладеного УДП „Укрметал” договору оренди № 2 від 28.05.2001 року є приміщення розміром 340 кв. м, а не земельна ділянка відповідного розміру. ДПІ у Соломянському районі м. Києва жодним належним аргументом або доказом не обґрунтовано та не підтверджено, що відповідна земельна ділянка під вказаними приміщеннями використовувалась УДП „Укрметал” в комерційній діяльності. Донарахування земельного податку за період, що перевірявся, у звязку із зазначеним договором оренди ДПІ у Соломянському районі м. Києва був здійснений із застосуванням коефіцієнту 2,5 (комерційне використання) щодо всієї площі земельних ділянок, що знаходяться в користуванні позивача, а не щодо земельної ділянки, яка, на думку відповідача, була передана в оренду.

Також судами встановлено, що згідно довідок Головного управління земельних ресурсів №№ 95, 96 від 04.02.2004 р. зареєстровані за позивачем земельні ділянки за функціональним призначенням відносяться до земель промисловості.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно дійшли висновку, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва неправомірно донараховано УДП „Укрметал” земельний податок за період, що перевірявся (з 14.07.2003 р. по 05.08.2004 р.), оскільки належним чином не встановлені факти порушень позивачем вимог щодо сплати земельного податку та не зафіксовані належні докази на підтвердження таких порушень в акті перевірки № 23-12/226/01886649 від 05.08.2004 р. за результатами складення та на підставі висновків якого прийняте оскаржуване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеним обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно дана правова оцінка обставин по справі і не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 15 липня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року у справі за позовом українського державного підприємства «Укрметал» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення- без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Співак В.І.

Судді: Білуга С. В.

Гаманко О.І.

Загородній А.Ф.

Заїка М.М.

З оригіналом згідно суддя Гаманко О. І.