Рішення № 24799728, 13.06.2012, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 1602/206/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2012 року Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Ажажі О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги, -

в с т а н о в и в:

17.02.2012 року позивач ПАТ «Укртелеком»в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком»звернулося до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги.

З позову ПАТ «Укртелеком»вбачається, що між ВАТ «Укртелеком», правонаступником якого є ПАТ «Укртелеком»та ОСОБА_1 10.06.1997 року було укладено договір №2692 про надання послуг телефонного зв'язку. ПАТ «Укртелеком», дотримуючись вимог договору та чинного законодавства, надавав безперебійно і якісно споживачу телекомунікаційних послуг ОСОБА_1 послуги електрозв'язку за номером НОМЕР_2. Позивач вказує, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним вище договором виконувала не належним чином, порушуючи ст.33 Закону України «Про телекомунікації», п.32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року. За період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, у зв'язку з неповною оплатою наданих послуг, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 221 грн.41 коп. Як зазначає позивач, не зважаючи на попередження про необхідність погашення заборгованості за телекомунікаційні послуги, яке було отримано ОСОБА_1 08.12.2008 року, вона суму боргу не сплатила. 01.01.2009 року на підставі заяви ОСОБА_1 №69 від 08.12.2008 року ПАТ «Укртелеком»було припинено надання телекомунікаційних послуг споживачу ОСОБА_1 Відповідно до розрахунку позивача, збитки від інфляції становлять 31 грн.23 коп., три проценти річних від простроченої суми становлять 09 грн.99 коп.

Також позивач зазначив, що 04.02.2011 року ПАТ «Укртелеком»зверталось до Великобагачанського районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані телекомунікаційні послуги і 17.02.2011 року Великобагачанським районним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані телекомунікаційні послуги. 28.02.2011 року ОСОБА_1 подала заяву про скасування виданого 17.02.2011 року судового наказу і ухвалою суду від 01.04.2011 року було скасований виданий судовий наказ від 17.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані телекомунікаційні послуги та роз'яснено позивачу право звертатися з даними вимогами в порядку позовного провадження.

Посилаючись на порушенням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо сплати вартості отриманих телекомунікаційних послуг, а також на норми ст.ст.525,526,625 ЦК України, Закон України «Про телекомунікації»та Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року, позивач ПАТ «Укртелеком»звернулось до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за телекомунікаційні послуги в сумі 221 грн.41 коп., збитки від інфляції в сумі 31 грн.23 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 09 грн.99 коп., а також просить стягнути 25 грн.50 коп. державного мита та 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, які були сплачені позивачем при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу та 214 грн.60 коп. сплаченого судового збору при зверненні до суду з даним позовом.

В судовому засіданні 15.03.2012 року та 09.04.2012 року представник позивача Салівон В.І. подану позовну заяву підтримав у повному обсязі, в своїх поясненнях посилався на обставини, що викладені в позові. Зазначив, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом, оскільки в період трирічного строку позовної давності ПАТ «Укртелеком»звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги з ОСОБА_1 в сумі 262 грн.63 коп., за цією заявою було видано відповідний судовий наказ 17.02.2011 року, який за заявою ОСОБА_1 було скасовано 01.04.2011 року. В подальшому, у 2011 році в межах строку позовної давності, який повинен рахуватися з 08.12.2008 року ПАТ «Укртелеком»звертався з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги, однак позовну заяву було повернуто судом разом зі сплаченим судовим збором. Вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки на його думку, він ПАТ «Укртелеком»не пропущений (а.с.а.с.36,43). В подальшому, після поновлення судового розгляду справи інший представник позивача ПАТ «Укртелеком»ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, подавала письмові заяви про розгляд справи у її відсутність та про підтримання позовних вимог, зазначаючи і про те, що позивачем строк звернення до суду з даним позовом не пропущений з підстав, які викладені в позовній заяві та які були висловлені суду у письмових поясненнях представника позивача ОСОБА_2 (а.с.а.с.50,54-55,58,65).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 15.03.2012 року та 09.04.2012 року позовні вимоги ПАТ «Укртелеком»не визнала в повному обсязі, зазначила, що вона не підписувала договір про надання про надання послуг телефонного зв'язку №2692 від 10.06.1997 року, хоча не заперечила, що з 1997 року по 21.04.2008 року користувалась послугами телефонного зв'язку, маючи номер НОМЕР_2 і здійснювала відповідні платежі за нього. З 21.04.2008 року телефон перестав працювати і вона не сплачувала за послуги, так як хотіла зняти телефон і усно зверталась до працівників Великобагачанського цеху Укртелеком, однак останні відмовлялись це роботи. Вказала, що їй відомо про наявність боргу в сумі 221 грн.41 коп., але так як телефон з 21.04.2008 року не працював, то вона не сплачувала за нього. Письмово не зверталась з будь-якими заявами до Укртелекому про ці обставини. 08.12.2008 року їй вручили попередження про наявність боргу в сумі 221 грн.41 коп., а згідно її заяви від 08.12.2008 року з 01.01.2009 року їй було знято телефонний номер НОМЕР_2 за місцем її проживання. Вказала, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду з даним позовом, оскільки він збіг 08.12.2011 року і подала відповідну письмову заяву про залишення позову без розгляду на підставі ст.ст.257,260 ЦК України (а.с.27-28).

Суд, виконуючи положення ч.4 ст.10 та ст.146 ЦПК України і сприяючи сторонам в реалізації їхніх прав та роз'ясняючи наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій роз'яснив відповідачу ОСОБА_1 про можливість призначення та проведення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою вирішення питання про те, чи її підпис мається на договорі про надання послуг телефонного зв'язку №2692 від 10.06.1997 року. Відповідач ОСОБА_1 відмовилась від призначення та проведення вищевказаної експертизи по справі, пославшись на різницю між заявленими до неї позовними вимогами та вартістю проведення вищевказаної експертизи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача Селівона В.І., письмові пояснення представника позивача Зорі Н.В., заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по даній справі на засадах змагальності та диспозитивності, оглянувши в судовому засіданні матеріали справи №2-н-10/11 за заявою ВАТ «Укртелеком»до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги, оглянувши матеріали цивільної справи №2-421/11 за позовом ПАТ «Укртелеком»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги, приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.57 ЦПК).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що 19.12.1990 року ОСОБА_1 подала заяву до Великобагачанського РВЗ про встановлення їй телефону за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6). 06.01.1993 року згідно наряду №234 телефон за НОМЕР_2 було встановлено ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7).

10.06.1997 року між підприємством Укртелекому та ОСОБА_1 укладено договір №2692 про надання послуг телефонного зв'язку (а.с.8-9) і вона є споживачем телекомунікаційних послуг. Споживачу телекомунікаційних послуг ОСОБА_1 присвоєно номер телефону НОМЕР_2.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

Згідно п.п. 2.1.2 вказаного договору Укртелеком зобов'язався забезпечити безперебійну роботу телефонного зв'язку та вживати заходи по усуненню пошкоджень в термін відповідно до діючих норм. Відповідно до п.2.2.3 цього Договору, ОСОБА_1 зобов'язалась своєчасно вносити абонементну плату та плату за надані послуги згідно п.3.5 цього Договору.

Пунктом 3.5 договору про надання послуг телефонного зв'язку від 10.06.1997 року визначено, що абонементна плата вноситься до 20-го числа наступного місяця. За послуги електрозв'язку плата вноситься протягом 10 діб з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа наступного місяця після повного розрахункового періоду (з 1-го числа по останнє число поточного місяця). При цьому, припинення надання послуг та розрив даного договору не звільняє споживача від оплати заборгованості (п.3.6 вищевказаного договору).

08.12.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримала від позивача попередження №1818 про припинення надання послуг електрозв'язку, що сторонами у справі не заперечується (а.с.10).

08.12.2008 року ОСОБА_1 подала заяву з проханням відключити її телефон НОМЕР_2 з 01.01.2009 року в зв'язку з фінансовим становищем (а.с.11).

Згідно наряду №82 від 30.12.2008 року ОСОБА_1 знято номер телефону НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 з 01.01.2009 року (а.с.12).

З виписки з оборотної відомості з березня 2008 року абонента ОСОБА_1 (номер телефону НОМЕР_2) вбачається, що нею не сплачено за телекомунікаційні послуги і станом на грудень 2008 року вона має заборгованість в сумі 221 грн.41 коп. (а.с.13). З виписки абонента ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_3 з 01.01.2008 року вбачається, що заборгованість за телекомунікаційні послуги почала утворюватись у квітні 2008 року за березень місяць 2008 року і як наслідок, станом на 01.01.2009 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 221 грн.41 коп. (а.с.35).

Згідно довідки начальника цеху ТП №1 ПАТ «Укртелеком»від 06.04.2012 року, за період заборгованості ОСОБА_1 за телекомунікаційні послуги з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року пошкоджень лінійного обладнання не зафіксовано, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог п.3.5 договору про надання послуг телефонного зв'язку, згідно Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, абоненту ОСОБА_1 21.04.2008 року було скорочено перелік наданих послуг шляхом обмеження вихідних з'єднань (а.с.40).

Статтею 33 Закону України «Про телекомунікації»та п.32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) визначено зобов'язання споживача телекомунікаційних послуг своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови та дотримуватись Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Згідно пунктів 33,34 вищевказаних Правил, телекомунікаційні послуги надаються за плату. Надання телекомунікаційних послуг здійснюється за попередньою оплатою (внесення авансу, придбання телекомунікаційних карток тощо) та / або в кредит. Відповідно п.40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами), плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.

При цьому, як п.41 зазначених вище Правил, так і п.4.2.1 договору №2692 від 10.06.1997 року передбачено право надавача послуг нараховувати споживачу телекомунікаційних послуг за невиконання зобов'язань щодо несвоєчасної оплати за надані телекомунікаційні послуги.

Згідно ст.36 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до Закону.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання (ст.629 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд приймає до уваги виписку з оборотної відомості за період з березня 2008 року та виписку по абоненту ОСОБА_1 номер телефону НОМЕР_2 (а.с.а.с.13,35), оскільки з них об'єктивно вбачається, що споживач телекомунікаційних послуг ОСОБА_1 з березня 2008 року не сплачувала за телекомунікаційні послуги, внаслідок чого станом на 01.01.2009 року виникла заборгованість в сумі 221 грн.41 коп.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок суми інфляції, 3 % річних за несплату вчасно боргу по відповідачу по справі, де із суми заборгованості 221 грн.41 коп. - 31 грн.23 коп. -сума інфляції (сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 252 грн.64 коп.) та 09 грн.99 коп. -три проценти річних від простроченої суми (а.с.14); отже, загальна сума становить 262 грн.63 коп. (221.41 грн.+31.23 грн.+9.99 грн.=262.63 грн.).

Отже, суд приходить до висновку, що споживач телекомунікаційних послуг ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг телефонного зв'язку №2692 від 10.06.1997 року і добровільно не сплачує заборгованість за телекомунікаційні послуги.

Суд приймає до уваги договір про надання послуг телефонного зв'язку №2692 від 10.06.1997 року, що укладений з ОСОБА_1, оскільки у ньому визначені відповідні права та обов'язки сторін, інші істотні умови і його положення відповідають змісту ст.ст.33,36 Закону України «Про телекомунікації»та Правилам надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами).

Суд не приймає до уваги посилання відповідачки ОСОБА_1 на те, що вона вищевказаний договір не підписувала, оскільки будь-яких належних доказів в розумінні ст.ст.57,58,59,60 ЦПК України на підтвердження цього ОСОБА_1 не надала; суд в ході розгляду справи неодноразово виконував вимоги ч.4 ст.10 та ст.146 ЦПК України, на пропозицію суду про можливість призначення та проведення відповідної експертизи відповідачка ОСОБА_1 відповідала відмовою, мотиви відмови зазначені в описовій частині цього рішення, при цьому, вона має таке процесуальне право, виходячи зі змісту ч.2 ст.11 ЦПК України, оскільки особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Твердження відповідачки ОСОБА_1 про те, що її телефон НОМЕР_2 не працював взагалі з 21.04.2008 року і вона ним не користувалась суд оцінює критично, оскільки будь-яких доказів про це ОСОБА_1 суду не подала, натомість, позивачем надано письмові докази того, що з 21.04.2008 року, у зв'язку з заборгованістю ОСОБА_1 за телекомунікаційні послуги, їй було лише скорочено перелік наданих послуг шляхом обмеження вихідних з'єднань, що відповідає п.110 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами).

Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову ПАТ «Укртелеком»до неї без розгляду, мотивуючи її тим, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки ПАТ «Укртелеком»вже звертався до суду з аналогічним позовом 27.10.2011 року, однак представник позивача не з'являвся до суду і розгляд справи неодноразово відкладався (а.с.27-28).

Суд, розглянувши та обговоривши вищевказану заяву ОСОБА_1 від 06.03.2012 року прийшов на таких висновків.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

17.02.2012 року позивач ПАТ «Укртелеком»звернулося до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 (а.с.3).

З оглянутого в судовому засіданні провадження (справа №2-н-10/11) за заявою ВАТ «Укртелеком»про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 262 грн.63 коп. вбачається, що Укртелеком зверталося за видачею судового наказу 07.02.2011 року, 17.02.2011 року було видано судовий наказ №2-н-10/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 262 грн.63 коп. (а.15 справи №2-н-10/11), який в подальшому за заявою боржника ОСОБА_1 було скасовано ухвалою Великобагачанського районного суду від 01.04.2011 року (а.27 справи №2-н-10/11).

З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №2-421/11 вбачається, що 01.11.2011 року позивач ПАТ «Укртелеком»звернулося до Великобагачанського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 262 грн.63 коп. (а.2 справи №2-421/2011). Цивільне провадження за даним позовом було відкрито судом 07.11.2011 року (а.22 справи №2-421/2011). В подальшому, ухвалою суду від 25.01.2012 року позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, що були досліджені в судовому засіданні, а також положення законодавства, що регулює питання початку перебігу та переривання перебігу позовної давності (ст.ст.261,264,265 ЦК України) в поєднанні зі змістом ст.8 ЦК України і вважає, що заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки з урахуванням оглянутих матеріалів справ та тих дій, які вчиняв позивач щодо стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги з ОСОБА_1, позивач не може вважатися таким, що пропустив строк позовної давності.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України «стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати». Отже, підтверджені документально судові витрати позивача по даній цивільній справі в сумі 214 грн.60 коп. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1

Між тим, що стосується вирішення питання про стягнення судових витрат за оплату держмита в сумі 25 грн.50 коп. та витрат на оплату ІТЗ в сумі 30 грн., що були внесені при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу у 2011 році, то з урахуванням положень ч.2 ст.99 ЦПК України (в редакції, що діяла до 04.08.2011 року) , того, що вони не включені до сплаченого судового збору по даній цивільній справі та з часу їх сплати пройшло більше одного року, не вбачається підстав для стягнення цих понесених у 2011 році судових витрат з відповідача ОСОБА_1 межах розгляду даної цивільної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509,525,526,610,623,625,629 ЦК України, ст.ст.33,36 Закону України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), договором №2692 від 10.06.1997 року, ст.ст.3,10,11,57,58,59,60,88,179,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої у встановленому законом порядку на проживання в АДРЕСА_1 Полтавської області на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» (м. Полтава, вул. Жовтнева, 33), розрахунковий рахунок 26005133001419 в ПОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Полтава, МФО 331605, код ЄДРПОУ 01186975, одержувач коштів Полтавська філія ПАТ «Укртелеком»заборгованість за телекомунікаційні послуги в сумі 221 грн.41 коп., збитки від інфляції в сумі 31 грн.23 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 9 грн.99 коп., а всього 262 (двісті шістдесят дві) грн. 63 коп.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої у встановленому законом порядку на проживання в АДРЕСА_1 Полтавської області на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком»(м. Полтава, вул. Жовтнева, 33), розрахунковий рахунок 26005133001419 в ПОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Полтава, МФО 331605, код ЄДРПОУ 01186975, одержувач коштів Полтавська філія ПАТ «Укртелеком»судові витрати по справі (сплачений судовий збір) у розмірі 214 грн.60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 18.06.2012 року.

Суддя