"23" жовтня 2006 р.
Справа № 16/244-06-6296
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Шевченко
Г.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Пироженко О.І. по дов. №01-13/592 від
20.01.2006р.;
Від відповідача: ОСОБА_1по дов. НОМЕР_1;
Розглянувши у відкритому судовому
засіданні з оголошенням перерви відповідно до ст. 77 ГПК України справу за
позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської
ради до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про
усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом виселення та стягнення пені у розмірі 124,05 грн. а
також за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи ОСОБА_2 до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради про визнання договору пролонгованим, -
ВСТАНОВИВ:
Представництво по управлінню
комунальною власністю Одеської міської ради (далі по тексту Представництво)
звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (далі по тексту СПД ОСОБА_2) про усунення
перешкод у користуванні правом власності та виселення відповідача із нежитлового підвального
приміщення, загальною площею 72,5 кв.м., розташованого за АДРЕСА_1, та
стягнення пені у розмірі 124,05 грн. Свої вимоги Представництво по управлінню
комунальною власністю Одеської міської ради обґрунтовує відмовою орендодавця
від договору оренди НОМЕР_1, укладеного між сторонами по справі у зв'язку з
неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе за договором зобов'язань.
21.08.2006р. до господарського суду
надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких Представництво просить
усунути перешкоди у користуванні правом власності шляхом виселення
відповідача із нежитлового підвального приміщення, загальною площею 72,5 кв.м.,
розташованого за АДРЕСА_1, та стягнути пеню у розмірі 124,05 грн.
В свою чергу, не погоджуючись з
позовними вимогами СПД ОСОБА_2 14.09.2006р. звернувся до господарського суду з
зустрічною позовною заявою, відповідно до якої просить визнати договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1
таким, що діє та визнати продовженою дію цього договору на той самий строк та
на тих самих умовах, які передбачені договором. Свої вимоги СПД ОСОБА_2
обгрунтовує належним виконанням зі свого боку всіх умов договору оренди та
неправомірною відмовою позивача від договору оренди.
У судовому засіданні 27.09.2006р.
Представництво надало додаткові обгрунтування позовних вимог, відповідно до
яких посилається на припинення договірних відносин між сторонами по справі у
зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нежитлового приміщення
НОМЕР_1, на який його було укладено.
Представництво по управлінню
комунальною власністю Одеської міської ради згідно з відзивом на зустрічну
позовну заяву від 09.10.2006р. зустрічних позовних вимог СПД ОСОБА_2 не визнає повністю посилаючись на
їх необгрунтованість та безпідставність.
Дослідивши матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між Представництвом по управлінню
комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та СПД ОСОБА_2
(Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1,
відповідно до умов розділу 1 якого позивач передає, а відповідач -приймає у
строкове (до 15.03.2001р.) платне володіння та користування з метою розміщення
фотолабораторії нежитлове приміщення підвалу загальною площею 72,5 кв.м.,
розташоване за АДРЕСА_1.
15.03.2001р. між сторонами було
укладено додаткове погодження до договору оренди НОМЕР_1, відповідно до умов
якого термін дії договору був продовжений до 15.03.2002р.
27.03.2002р. між сторонами знов було укладено додаткове погодження до
договору оренди НОМЕР_1, відповідно до умов якого були внесені зміни до п.1.2.
договору у частини строку його дії та
встановлений новий термін дії договору
оренди до 15.03.2005р.
Крім того, 11.07.2005р. сторонами було укладено мирову угоду,
відповідно до умов якої строк дії
договору оренди НОМЕР_1 був пролонгований до 10.07.2006р. Мирова угода
затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2005р.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 26
Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р.
№2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) договір
оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 18
Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р.
№2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) Орендар
зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Так, згідно п.п. 3.1, 4.2. договору
оренди нежитлового приміщення НОМЕР_2 за орендоване приміщення Орендар
зобов'язувався щомісячно /до 15 числа поточного місяця/ сплачувати орендну
плату, розмір якої визначається з урахуванням щомісячного індексу інфляції та
суми орендної плати за перший місяць
після укладання договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України від 16.01.2003р.
№435-ІV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу,
відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне
виконання).
Але, за твердженням позивача, в
порушення вищенаведених умов договору НОМЕР_1, вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України
від 16.01.2003р. №435-ІV, ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від
14.03.1995р. N 98/95-ВР) відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі
здійснювалося перерахування орендних платежів, в результаті чого згідно
розрахунку (а.с. 16), складеного Орендодавцем станом на 22.05.2006р., за СПД
ОСОБА_2 утворилась заборгованість на суму у розмірі 1502,72 грн.
Згідно ст. 629 ЦК України від
16.01.2003р. №435-ІV договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення
зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього
Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Так, відповідно до ст. 782 ЦК
України від 16.01.2003р. №435-ІV наймодавець має право відмовитись від договору
найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування
річчю протягом трьох місяців підряд.
Керуючись вищезазначеним правом,
наданим Орендодавцю чинним законодавством України, Представництво по управлінню
комунальною власністю Одеської міської ради звернулось на адресу Орендаря з
повідомленням НОМЕР_3 про відмову від договору оренди НОМЕР_1, а також з
вимогами про погашення існуючої заборгованості по орендній платі та повернення
переданого в оренду нежитлового приміщення шляхом його фактичної передачі
Орендодавцю по акту приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи,
згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18, 19),
повідомлення Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради НОМЕР_3 було отримане СПД ОСОБА_2 за місцем проживання останнього
та розташування об'єкту оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 782 ЦК
України від 16.01.2003р. №435-ІV у разі відмови наймодавця від договору найму
договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про
відмову від договору.
Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України від
16.01.2003р. №435-ІV у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний
негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Незважаючи на викладене, в
порушення вищенаведених вимог Цивільного кодексу України від 16.01.2003р.
№435-ІV СПД ОСОБА_2 до теперішнього часу не повернув Орендодавцю нежитлове
приміщення підвалу загальною площею 72,5
кв.м., розташоване за АДРЕСА_1.
Посилаючись на вищевикладені
обставини, вважаючи договір оренди
нежитлового приміщення НОМЕР_1 розірваним внаслідок відмови Орендодавця від
даного договору, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради 23.06.2006р. звернулось до господарського суду Одеської області з
позовною заявою про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом
виселення відповідача із нежитлового підвального приміщення, загальною площею
72,5 кв.м., розташованого за АДРЕСА_1, та стягнення пені у розмірі 124,05 грн.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33
ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами
та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач повністю заперечує проти
доводів позивача посилаючись на незаконність односторонньої відмови Орендодавця
від договору оренди, неправомірність застосування в орендних відносинах, які
існують між сторонами, положень ст..782 ЦК України та необгрунтованість
тверджень Представництва щодо неналежного виконання СПД ОСОБА_2 прийнятих на
себе за договором оренди зобов'язань в частини повного та своєчасного
перерахування орендних платежів. При цьому, відповідач звернувся до
господарського суду із зустрічними позовними вимогами про визнання договору оренди нежитлового приміщення
НОМЕР_1 таким, що діє та визнання дію цього договору продовженою на той самий
строк та на тих самих умовах, які передбачені договором.
Враховуючи, що підставою для
відмови Представництва від договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1 із
застосуванням положень ст..782 ЦК України було порушення відповідачем прийнятих
на себе за договором зобов'язань в частини повного та своєчасного перерахування
орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі
станом на 22.05.2006р. у розмірі 1502,72 грн. та заперечення з цього приводу СПД ОСОБА_2, суд
вважає за необхідне насамперед з'ясувати питання щодо наявності або відсутності
заборгованості відповідача по орендним платежам.
Як вбачається з розрахунку,
наданого позивачем, за період жовтень, листопад та грудень 2005 року СПД
ОСОБА_2 взагалі не сплачувалися орендні платежі. У січні та лютому 2006 року
відповідачем було перераховано грошових коштів в якості орендних платежів на суму 1770 грн., однак вся сума заборгованості по орендним платежам
погашена не була у зв'язку з чим, станом на 22.05.2006р. заборгованість
орендаря склала 1502,72грн.
При цьому, відповідачем на
підтвердження своєї правової позиції були надані суду:
- квитанція НОМЕР_4 відповідно до якої
СПД ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок орендодавця були перераховані грошові
кошти у розмірі 1407,69 грн. за оренду приміщення згідно договору оренди
НОМЕР_1;
- квитанція НОМЕР_5 відповідно до якої
орендарем було перераховано 350 грн. орендних платежів;
- квитанція НОМЕР_6, відповідно до якої
орендарем було перераховано суму пені у розмірі 51,77 грн. за несвоєчасне
перерахування орендних платежів.
Наведені платежі були повернуті
Представництвом на адресу СПД ОСОБА_2, що
підтверджується документами, які
містяться в матеріалах справи. Пояснення Представництва з цього приводу,
викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву від 09.10.2006р., відповідно до яких позивач стверджує про повернення
зазначених грошових коштів на підставі ст..782 ЦК України. Надані
пояснення судом оцінюються критично, так
як положеннями наведеної законодавчої норми передбачено право наймодавця
відмовитися від договору найму у випадку несплати наймачем орендних платежів на
протязі трьох місяців поспіль. При цьому, надане законом право наймодавцю
повинно бути реалізовано шляхом надіслання наймачу відповідного повідомлення та
лише з моменту отримання цього повідомлення наймачем договір найму вважається
розірваним. Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено по тексту
рішення вище повідомлення про відмову від договору оренди НОМЕР_1 було
надіслано Представництвом 24.05.2006р., тобто через чотири місяця після
повернення перерахованих СПД ОСОБА_2 орендних платежів. Підсумовуючи наведене,
посилання Представництва на ст..782 ЦК України в обгрунтування правомірності
повернення у грудні 2005 року та січні 2006 року сплачених орендарем орендних
платежів декларативні та не базуються на законних підставах.
Враховуючи, що СПД ОСОБА_2
15.12.2005р. були сплачені орендні платежі, які не були зараховані
Представництвом по управлінню комунальною власністю, суд доходить висновку, що факт несплати
відповідачем орендних платежів на протязі трьох місяців поспіль не знайшов
свого підтвердження в процесі вирішення спору, що в свою чергу тягне за собою
неправомірність застосування орендодавцем положень ст..782 ЦК України та відмови від договору оренди з наведених підстав. Крім того, слід
зазначити, що враховуючи перерахування СПД ОСОБА_2 орендних платежів у грудні
2005 року та січні 2006 року суд доходить висновку про необгрунтованість
складеного Представництвом розрахунку заборгованості відповідача по орендним платежам та ставить під сумнів
факт існування заборгованості орендаря
взагалі.
Однак, проаналізувавши правові позиції учасників процесу стосовно
правомірності застосування взагалі положень ст..782 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до ч.3 ст.291 Господарського кодексу України
договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін з
підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму,
в порядку, встановленому ст. 188 цього
Кодексу. Підстави для розірвання договору найму на вимогу наймодавця
встановлені ст..783 ЦК України та їх перелік є вичерпним та не підлягає
довільному тлумаченню. До цього переліку підстав заборгованість по орендним
платежам не відноситься взагалі.
З огляду на вищенаведений аналіз
законодавчих норм, суд погоджується з правовою позицією відповідача по справі
про неправомірність застосування в орендних відносинах, предметом яких є
державна та комунальна власність, положень ст..782 ЦК України.
При цьому, суд звертає увагу
сторін, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного
законодавства, та як наслідок і правовідносин, які існують між учасниками
цивільного обігу.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що в спірних
відносинах, які склалися між сторонами по справі, не підлягають застосуванню
норми, встановлені ст.. 782 ЦК України, що в свою чергу тягне за собою
відсутність факту розірвання договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1 з
моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору
оренди.
Враховуючи, що в процесі розгляду справи Представництво
доповнило підстави заявлених вимог в
частини виселення відповідача із орендованих ним приміщень доводами про
припинення між сторонами по справі договірних відносин, у зв'язку із
закінченням строку дії договору оренди, на який його було укладено, але при
цьому відповідачем висуваються вимоги про визнання договору продовженим, суд
вважає за необхідне насамперед надати правову оцінку доводам СПД ОСОБА_2,
покладеним в обгрунтування зустрічного
позову.
Відповідачем позовні вимоги за
зустрічним позовом викладені в наступній редакції: визнати договір оренди нежитлового приміщення
НОМЕР_1, укладеного між сторонами по справі таким, що діє; та визнати дію
договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1 продовженою на той самий строк та на тих самих умовах, які
передбачені договором. За переконанням суду, викладені СПД ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги в
наведеної редакції є тотожними, які мають аналогічні правові наслідки, повинні розглядатися
та вирішуватися в сукупності, у зв'язку з чим суд не вважає необхідним
надавати оцінку окремо кожної із
вимог.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 26
Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р.
№2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) договір
оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. При
цьому, згідно ч. 2 ст. 17 цього Закону, у разі відсутності заяви однієї із
сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після
закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий
термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як було зазначено по тексту рішення
вище, останній строк дії договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1 був
визначений сторонами до 10.07.2006р.
В період розгляду справи,
10.07.2006р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради звернулось до СПД ОСОБА_2 з
повідомленням за вих. 01-15/935 про відсутність у Орендодавця наміру щодо продовження
договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1 на новий строк, у зв'язку з чим
Орендодавцем було запропоновано Орендарю у термін до 25.07.2006р. передати
Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради нежитлове приміщення -об'єкт
договору НОМЕР_1 в порядку, передбаченому умовами даного договору. При цьому,
суд звертає увагу позивача, що в повідомленні за вих. НОМЕР_7 орендодавцем
запропоновано відповідачу звільнити нежитлове приміщення площею 77,3
кв.м., в той час як предметом договору оренди НОМЕР_1 було нежитлове
приміщення підвалу, загальною площею 72,5 кв.м.
В той же день, Представництвом по
управлінню комунальною власністю на адресу орендаря було надіслано
повідомлення за НОМЕР_8 про
необхідність, на виконання умов п.4.7. договору оренди НОМЕР_1, застрахувати
орендоване приміщення на новий строк.
Представництво стверджує про
помилковість надіслання повідомлення про необхідність укласти договір страхування об'єкту оренди на новий строк
та наполягає на небажанні продовжувати з відповідачем орендні відносини,
посилаючись на неналежне виконання останнім прийнятих на себе за договором
зобов'язань. При цьому, на підтвердження своїх доводів позивач посилається на
розрахунок заборгованості по орендним платежам, оцінка якому та з'ясування питання
щодо наявності у відповідача заборгованості викладені судом по тексту рішення вище, та виконавчі написи
нотаріуса від 31.12.2005р. та 31.12.2004р., які були отримані для стягнення у безспірному
порядку заборгованості по орендним
платежам з СПД ОСОБА_2 .
Однак, з цього приводу суд зазначає
наступне. Як вбачається з пояснень учасників процесу, наведені виконавчі написи
не були пред'явлені позивачем до виконання. Після отримання виконавчого напису
від 31.12.2004р. між сторонами відбулася чергова пролонгація договірних відносин на підставі затвердженої судом
мирової угоди від 11.07.2005р. Виконавчий напис від 31.12.2005р. судом
взагалі не приймається як доказ неналежного виконання відповідачем зобов'язань
за договором оренди, так як вже було досліджено по тексту рішення вище,
Представництвом не були зараховані орендні платежі, сплачені відповідачем по квитанції НОМЕР_4 у
розмірі 1407,69 грн.. Саме наведена сума і визначена як заборгованість СПД ОСОБА_2 по орендним
платежам у виконавчому напису від 31.12.2005р. Наведене ставить під сумнів
можливість оцінки виконавчих написів взагалі як доказову базу невиконання або неналежного виконання орендарем
зобов'язань з своєчасного та повного перерахування орендних платежів.
Підсумовуючи наведене, суд доходить
висновку, що, по-перше: позивачем не доведений факт систематичного неналежного
виконання орендарем зобов'язань, прийнятих на себе за договором оренди
нежитлового приміщення НОМЕР_1 По-друге: факт надіслання відповідачу повідомлення про необхідність укласти на
новий строк договір страхування орендованого майна судом оцінюється як дії
орендодавця, які свідчать про виявлення бажання останнього щодо продовження між
сторонами орендних відносин. За переконанням суду, якщо орендодавець відмовився
від продовження договірних відносин у випадку закінчення строку дії договору
оренди, але подальші дії останнього направлені на пролонгацію даних
правовідносин, суду не вбачається за правомірне визнавати договір таким, що припинив свою дію у зв'язку з закінченням
строку його дії, так як в даному випадку, визначальним моментом при вирішенні
спору є дії орендодавця, які свідчать про згоду останнього на пролонгацію цих
відносин.
Як зазначалось вище, у разі
закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про
припинення або зміну договору він вважається продовженим на той
самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином,
ч. 2 ст. 17 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" встановлено місячний
термін, протягом якого орендодавець
або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов
договору після закінчення його строку, тобто встановлений певний та
обов'язковий для виконання порядок припинення або зміни умов договору після закінчення його строку. Незважаючи на ті
обставини, що таку заяву заінтересована сторона може також подати і до
закінчення строку дії договору оренди, на думку
суду, за усіх умов після закінчення
терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне
право продовження договору оренди на новий термін, та має право
звернутися до господарського суду із заявою про спонукання орендодавця
продовжити дію цього договору на новий термін та про визнання договору з
новим орендарем недійсним (п. 12 Роз'яснення Вищого господарського суду від
25.05.2000р. N 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України
"Про оренду державного та комунального майна”).
За переконанням суду, встановлення
законодавцем інституту переважного право орендаря на продовження договірних
відносин базується на принципах справедливості та розумності, як на загальних
засадах цивільного законодавства (ст..3 ЦК України).
Як вбачається з преамбули Закону
України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р.
№2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) передача в
оренду державного та комунального майна фізичним та юридичним особам покликана
забезпечити підвищення ефективності використання вказаного майна.
Основним завданням Представництва,
згідно п.2.1. Положення про Представництво по управлінню комунальною власністю
Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1040-ХХІV
від 26.03.2003р., є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною
власністю, забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок
ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади. В
матеріалах справи відсутні відомості про необхідність використання даного
об'єкту територіальною громадою безпосередньо у власних цілях, при цьому
Представництво, виходячи із змісту покладених на нього завдань, з метою
надходження коштів до бюджету міста, повинно вирішувати питання щодо передачі об'єкту нерухомого майна, який є предметом
спірного договору, укладеного між сторонами по справі, іншим суб'єктам
господарювання.
З огляду на викладене, а також
враховуючи той факт, що з 1999 року даний об'єкт знаходиться у користуванні на
умовах оренди СПД ОСОБА_2, суд доходить
висновку щодо правомірності зустрічних позовних вимог СПД ОСОБА_2 про визнання
договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1 продовженим та наявності підстав
для їх задоволення відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 17 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р.
№2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) шляхом
надання позивачу права користування об'єктом комунальної власності на
умовах, передбачених договором оренди
нежитлового приміщення НОМЕР_1 з урахування всіх додаткових погоджень, які
укладалися між сторонами по справі.
Враховуючи висновки, до яких дійшов
суд за результатами розгляду зустрічних позовних вимог СПД ОСОБА_2 та
необхідності та правомірності їх задоволення, суд доходить висновку, що позовні
вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської
ради в частини виселення відповідача із
орендованого ним не житлового приміщення
підвалу, загальною площею 72,5 кв.м., розташованого за АДРЕСА_1 не підлягають
задоволенню. Вимоги Представництва про стягнення з СПД ОСОБА_2 пені у розмірі
124,05 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки як було зазначено по
тексту рішення вище, розрахунок заборгованості СПД ОСОБА_2 по орендним платежам
був складений позивачем без врахування перерахованих орендарем платежів, що
тягне за собою і необґрунтованість нарахованої на суму заборгованості пені.
При цьому, у зв'язку з тим, що
вимоги СПД ОСОБА_2 про визнання договору оренди нежитлового приміщення
НОМЕР_1 таким, що діє та визнання продовженою дію цього договору на той самий
строк та на тих самих умовах, які передбачені договором є однорідними за
способом відновлення порушеного цивільного права позивача щодо володіння та
користування об'єктом комунальної власності, а також за засобами доказування,
суд вважає за доцільне задовольняючи зустрічний позов прийняти рішення про визнання договору оренди нежитлового приміщення
НОМЕР_1, укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю та
СПД ОСОБА_2 продовженим.
Судові витрати по держмиту, витрати
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються згідно зі
ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.
ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
2. Зустрічний позов
задовольнити.
3. Визнати
договір оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1, укладений між Представництвом по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності
-фізичною особою ОСОБА_2, продовженим на той самий строк та на тих самих
умовах.
4. Стягнути з
Представництва по управлінню комунальної власністю Одеської міської ради /
65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в УДК Одеської
області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595 / на користь суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2/ АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_9
в АКБ “Імексбанк”, МФО НОМЕР_10,
ідентифікаційний код НОМЕР_11 / 85 грн. /вісімдесят пять грн.00 коп./ - витрати
на оплату держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ
судового процесу.
Наказ видати.
Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 08.11.2006р.
Суддя Желєзна С.П.
Часті запитання
Який тип судового документу № 247990 ?
Документ № 247990 це Рішення
Яка дата ухвалення судового документу № 247990 ?
Дата ухвалення - 23.10.2006
Яка форма судочинства по судовому документу № 247990 ?
Форма судочинства - Господарське
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 247990 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Інформація про судове рішення № 247990, Господарський суд Одеської області
Судове рішення № 247990, Господарський суд Одеської області було прийнято 23.10.2006.
Форма судочинства - Господарське,
форма рішення - Рішення.
На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Судове рішення № 247990 відноситься до справи № 16/244-06-6296
Це рішення відноситься до справи № 16/244-06-6296. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!