Ухвала суду № 24797547, 02.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9851/09/12/0170

02.04.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

розглянувши матеріали справи № 2а-9851/09/12/0170 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Авто" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 11.12.09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Авто" (вул. Українська, 31, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Технології" (вул. Українська, 31, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання не чинним рішення про застосування фінансових санкцій від 29.09.2008,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2009 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Авто" до Державної міжрайонної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Технології" про визнання не чинним рішення про застосування фінансових санкцій від 29.09.2008, - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.09 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, від відповідача до початку судового засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «АВ Авто», за результатами якої складено акті від 18.09.2008 № 2481/220/30479983 (а.с.12).

Відповідно висновків акту перевірки, відповідачем зафіксовано порушення ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 №15-93 (зі змінами та доповненнями) які виразились в перерахуванні нерезидентові валютних коштів в сумі 44375,00 доларів США (224093,75 грн.) за зовнішньоекономічним договором, укладеним ТОВ «АВ Технології»і нерезидентом INC»без отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

На підставі зроблених висновків, відповідно до ст.ст.5.16 Декрету Кабінету Міністрів України відповідачем рішенням від 29.09.2008 №0014040000252200/0 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 224093,75 грн. (а.с.11).

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 11-1 Закону України ''Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення і їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки позивача було отримання 07.08.2008 за вих. №6753/10 (а.с.87) інформації від Філії Відділення Промінвестбанку м.Феодосії АР Крим про здійснення 24.01.2008 ТОВ «АВ Авто»експортно-імпортної операції за контрактом №1/2/07-АVТ від 20.01.2007 (а.с.6-8) з граничним терміном надходження імпортної продукції 22.07.2008. В повідомлені вказано, що станом на 01.08.2008 імпортна продукція до ТОВ «АВ Авто»не надійшла.

Відповідач листом від 18.08.2008 за вих. №8048/10/22-0 (а.с.89) звернувся до позивача з запитом про надання інформації.

Наказом від 11.09.2008 №290 ДПІ в м. Феодосії АР Крим призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки (а.с.90)

Пунктом 11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що державна податкова служба має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищень зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що 24.01.2008 ТОВ «АВ Авто»з валютного рахунку №26007301351527/840, відкритого у Філії Відділення Промінвестбанку, МФО 324388 на адресу нерезидента - Фірми «Raintex INC»було перераховано 44375,00 доларів США (224093,75 грн.).

У платіжному доручені від 24.01.2008 №1 (а.с.33-35) в якості підстави для перерахування валютних коштів - імпортний контракт від 22.01.2007 №1/2/07-АVТ, укладений між ТОВ «АВ Технології»та нерезидентом Фірмою «Raintex INC», відповідно до якого останній зобов'язується продати і поставити, а ТОВ «АВ Технології»прийняти та сплатити товар у відповідності до специфікації до контракту.

29.12.2007 між ТОВ «АВ Технології», фірмою нерезидентом «Raintex INC»та ТОВ «АВ Авто»укладений контракт №1/2/07-av1 (а.с.9) про порядок виконання зобов'язань, предметом якого є передача зобов'язання по зовнішньоекономічному контракту №1/2/07-АVТ.

Відповідно до вказаного контракту ТОВ «АВ Авто»зобов'язується виконати зобов'язання ТОВ «АВ Технології»щодо перерахування переоплати в сумі 44375,00 доларів США, яку в свою чергу, ТОВ «АВ Технології»поверне ТОВ «АВ Авто»в еквіваленті національної валюті в сумі 224093,75 грн.

Відповідач зазначив, та не заперечується сторонами, що результати документальних перевірок ТОВ «АВ Технології»з питань дотримання валютного законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007 та за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 свідчать про те, що на дату укладання контракту № 1/2/07-av1 про порядок виконання зобов'язань боржником за зовнішньоекономічним контрактом була - Фірма «Raintex INC»(дебіторська заборгованість складала 336648,44грн.), на дату перерахування валютних коштів ТОВ «АВ Авто»24.01.2008 дебіторська заборгованість нерезидента перед ТОВ «АВ Технології»складала 560742,19 грн.

У зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про відсутність зобов'язань у ТОВ «АВ Технології»перед нерезидентом, які можливо було доручити виконувати ТОВ «АВ Авто».

На підставі викладеного, відповідачем в акті перевірки було зазначено, що перерахування валютних коштів на адресу нерезидента ТОВ «АВ Авто»за умови відсутності між ними зобов'язань щодо виконання імпортної операції з поставки товарів. робіт та послуг, а отже не підпадає під дію Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якій встановлює порядок і терміни розрахунків в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами по експортних, імпортних, лізингових операціях.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлює Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 №15-93 (зі змінами та доповненнями).

Згідно ст. 5 Декрету Національний банк України, видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до ч.4. ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейської організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами -резидентами як дарунок або у спадщину.

Отже, зазначена норма містить чіткий перелік обставин, за наявності яких розрахунки в іноземній валюті повинні здійснюватись виключно за наявності індивідуальної ліцензії та виключення з цих випадків.

Відповідно до ст.16 Зазначеного Декрету незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з п.4 ст.5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на норми ст. ст, 194, 509, 528 Цивільного Кодексу України, якими передбачено право сторони в зобов'язанні покласти виконання зобов'язання в цілому або в частині на третю особу.

Судова колегія погоджується з вказаним доводом позивача, проте слід зазначити, що норми Цивільного Кодексу України не регулюють правила здійснення валютного контролю, однією з складових якого є порядок отримання індивідуальних ліцензій на здійснення переказу валютних коштів.

В даному випадку операція з переказу позивачем на користь нерезидента валютних коштів не підпадає під жодне виключення, передбачене ст.5 Декрету, між позивачем та нерезидентом не виникли правовідносини щодо поставки товарів, робіт та послуг в межах імпортної операції, у зв'язку з чим для здійснення зазначеної операції позивач повинен був отримати індивідуальну ліцензію.

Але судова колегія не погоджується з позивачем щодо протиправності прийнятого рішення через те, що Філією Відділення Промінвестбанку в м. Феодосія АР Крим було пропущено спірний платіж без зауважень, оскільки в даному випадку Банком було здійснено контроль своєчасності закінчення імпортної операції та направлено повідомлення про порушення встановлених законом строків до відповідача, про що також свідчить лист ГУ НБУ в АР Крим від 09.12.2009 № 09-016/9712(а.с.96).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.09.2008 №0014040000252200/0.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Авто" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко