Постанова № 24795815, 28.05.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2012 № 5011-2/1221-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 7 від 03.01.2012р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 309-1-4/38 від 23.12.2011р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова

компанія «УНІКА»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 29.03.2012р.

у справі № 5011-2/1221-2012 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова

компанія «УНІКА»

до Публічного акціонерного товариства «Українська

страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 20 679,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант -Авто" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 20679,79 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.03.2012р. у справі № 5011-2/1221-2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.03.2012р. у справі № 5011-2/1221-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2012р. у справі № 5011-2/1221-2012 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 21.05.2012р.

21.05.2012р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.05.2012р.

В судовому засіданні 28.05.2012р. представник апелянта уточним вимоги апеляційної скарги та просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 20 169, 79 грн., з зв'язку з тим, що відповідно до відповіді Моторно (транспортного) страхового бюро України від 15.02.2012р. № 3604/7-3-11 та відповідно полісу АА/5405675 передбачена франшиза в розмірі 510,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 28.07.11р. між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір комплексного страхування на транспорті №131208/4001/9009520.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля марки "Хонда", д.р.н. НОМЕР_1.

31.10.11р. в м. Києві на вул. Кіровоградській сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля, автомобіля марки "Міцубісі", д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки БМВ, д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 17.11.11р. ДТП сталося в результаті порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ПАТ "УСК "Гарант-Авто за полісом № АА/5405675.

Відповідно до звіту №51382КВ6/11/11 від 03.11.11р. вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фактичного зносу автомобіля марки "Хонда", д.р.н. НОМЕР_1, складає 20679,79 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виплатив потерпілому суму страхового відшкодування, що підтверджується доданими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Відмовляючи апелянту у задоволенні позов суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до суду спір між сторонами був відсутній, оскільки на момент відкриття провадження у справі (03.02.2012 р.) пройшло лише 40 днів з моменту пред'явлення до відповідача регресної вимоги (26.12.2011 р.) (а не 90 днів, як то встановлено п. 36.1 ст. кону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній з 19.09.2011 р.), то на момент подачі позову права та законні інтереси апелянта порушені не були, що відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. 2 Господарського кодексу України.

Також суд першої інстанції зазначає, що оскільки апелянт звернувся до відповідача з регресною вимогою 26.12.2011 р., що стало однією з підстав подачі позову, тобто після набрання чинності нової редакції Закону України обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то до даних правовідносин має застосовуватися положення вказаного нормативно-правового акту саме у редакції, чинній з 19.09.2011 р.

Однак з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права позивача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується.

Колегія суддів вважає, що на час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції минуло більше ніж 90 днів з дня пред'явлення відповідачу регресної вимоги, що свідчить про порушення прав та законних інтересів апелянта.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач належним чином виконано свої зобов'язання зі сплати страхового відшкодування, а тому в повній мірі має право на відшкодування понесених збитків винною особою, а в даному випадку страховиком винної особи, який прийняв на себе зобов'язання щодо страхування відповідальності особи, що була винною у вчинення ДТП.

Разом з тим, позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 20 679,79 грн. без врахування франшизи, відповідно до Полісу АА/5405675, за таких обставин заборгованість відповідача складає в розмірі 20 169,79 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2012 у справі № 5011-2/1221-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2012 у справі № 5011-2/1221-2012 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант -Авто" (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, р/р 26500455 в АТ Райффазен Банк Аваль, МФО 300335 ОКПО 20033533, код ЄЛРПОУ 20033533) суму збитків в порядку регресу 20 169,79 грн.

5. В іншій частині позову відмовити.

6 Стягнути з Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант -Авто" (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, р/р 26500455 в АТ Райффазен Банк Аваль, МФО 300335 ОКПО 20033533, код ЄЛРПОУ 20033533) судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 609,50 грн. та судовий збір в сумі 804,75 грн. за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду м. Київ видати наказ.

8. Матеріали справи № 5011-2/1221-2012 повернути до Господарського суду м. Київ.

9. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Мартюк А.І.

Судді Новіков М.М.

Зубець Л.П.