Рішення № 24795528, 07.06.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року справа № 5020-423/2012За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія",

ідентифікаційний код 36499654

(97530, АР Крим, Сімферопольський район, село Мазанка, вул. Садова, 19)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99018, АДРЕСА_1)

про стягнення 13 502,16 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Кримська водочна компанія") -ОСОБА_2 -представник, довіреність № 01-17/СФ-665 від 15.03.2012;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) -не з'явилась, явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

17.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (далі -позивач, ТОВ „Кримська водочна компанія") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення 28 325,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 326/554 від 25.11.2010 в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 19.04.2012 порушено провадження у справі № 5020-423/2012 та на підставі статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 10.05.2012.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 07.06.2012 у зв'язку із неявкою представників сторін.

У засіданні суду 07.06.2012 представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яке пов'язане з частковим погашенням відповідачем заборгованості за договором після звернення позивача до суду з даним позовом /арк. с. 63-65/.

З урахуванням зазначеної заяви позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2 000,00 грн основного боргу, 169,62 грн збитків від інфляції; 240,95 грн -3% річних, 1 242,51 грн пені та 9 849,08 грн штрафу, тобто разом -13 502,16 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, яке може бути ним використано до прийняття рішення у справі. За викладених обставин, суд прийняв зменшення розміру позовних вимог.

Присутній у засіданні суду представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі -з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 07.06.2012 не з'явилась, явку свого повноважного представника не забезпечила, відзив на позов та витребувані судом документи не надала, про причини неявки суду не сповістила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно і належним чином, що підтверджується її підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення /арк. с. 62/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, а подальше відкладення розгляду справи суперечить міжнародному принципу вирішення спору протягом розумного строку, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2010 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (Постачальник) укладено Договір поставки № 326/554 (далі -Договір, Договір поставки) /арк. с. 11-12/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець -прийняти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої (далі -продукція/товар), в асортименті, партіями згідно з накладними, на умовах цього Договору.

Пунктом 2.8 Договору встановлений строк оплати Покупцем кожної придбаної за Договором партії продукції: не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Моментом передачі партії (датою поставки) продукції є дата її фактичного отримання, яка вказана на видатковій накладній (пункт 2.9 Договору).

Згідно із пунктом 2.13 Договору, моментом виконання зобов'язання Покупця по сплаті продукції вважається дата зарахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок Постачальника.

Сторони домовились, що Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2012 (пункт 7.1 Договору).

Із матеріалів справи убачається, що на виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець прийняв товар, зокрема, на підставі наступних видаткових накладних:

- № РН-54-022997 від 24.10.2011 на суму 3 764,40 грн /арк. с. 12/;

- № РН-54-022998 від 24.10.2011 на суму 2 787,78 грн /арк. с. 13/;

- № РН-54-022999 від 24.10.2011 на суму 5 102,52 грн /арк. с. 14/;

- № РН-54-023108 від 25.10.2011 на суму 2 507,52 грн /арк. с. 15/;

- № РН-54-023109 від 25.10.2011 на суму 7 800,96 грн /арк. с. 16/;

- № РН-54-027626 від 23.12.2011 на суму 13 066,74 грн /арк. с. 17/;

- № РН-54-027627 від 23.12.2011 на суму 3 683,04 грн /арк. с. 18/;

- № РН-54-027628 від 23.12.2011 на суму 2 216,76 грн /арк. с. 19/;

- № РН-54-027629 від 23.12.2011 на суму 5 428,56 грн /арк. с. 20/;

- № РН-54-027630 від 23.12.2011 на суму 1 499,70 грн /арк. с. 21/;

- № РН-54-028027 від 30.12.2011 на суму 3 894,96 грн /арк. с. 22/.

Тобто, позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі.

Натомість, відповідач умови Договору в частині своєчасної і у повному обсязі оплати отриманого товару постійно порушував, внаслідок чого у нього станом на 15.03.2012 утворилась заборгованість у сумі 16 961,70 грн, що підтверджується Актом звірення взаєморозрахунків від 16.03.2012, який підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень, а підписи скріплені печатками /арк. с. 23-25/.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 претензію від 15.03.2012 з вимогою погасити існуючу заборгованість в сумі 16 961,70 грн /арк. с. 26/.

Відповідач отримала претензію, про що свідчить її підпис на претензії, та того ж дня (15.03.2012) надала позивачу відповідь, відповідно до якої заборгованість у сумі 16 961,70 грн обіцяла погасити до 07.04.2012 /арк. с. 27/. Проте, у вказані строки заборгованість погашена не була, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи відповідач в рахунок погашення заборгованості сплатила 14 961,70 грн, у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог, про що зазначено вище.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Кримська водочна компанія" 2 000,00 грн основного боргу, 169,62 грн інфляційного відшкодування; 240,95 грн -3% річних, 1 242,51 грн пені та 9 849,08 грн штрафу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з договору поставки (правовідносини поставки), тому підпадають під правове регулювання нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 25.11.2010 між сторонами був укладений договір № 326/554 /арк. с. 11/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 265 Господарського кодексу України, згідно із якою, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, саме договір № 326/554 від 25.11.2010 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отриманий товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 2.8 Договору встановлений строк виконання Покупцем зобов'язання щодо оплати отриманої продукції на умовах відстрочки платежу на 7 календарних днів з моменту поставки продукції.

Отже, поставлена позивачем продукція за видатковими накладними № РН-54-022997 -№ РН-54-022999 від 24.10.2011 підлягала оплаті відповідачем в строк по 31.10.2011 включно; за видатковими накладними № РН-54-023108 -№ РН-54-023109 від 25.10.2011 -по 01.11.2011 включно і так далі.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач порушував строки оплати отриманого товару, про що свідчать:

фіскальні чеки:

- № 46024 від 01.12.2011 на суму 5 102,52 грн /арк. с. 33/;

- № 46025 від 01.12.2011 на суму 7 800,96 грн /арк. с. 34/;

- № 47952 від 22.12.2011 на суму 6 552,18 грн /арк. с. 35/;

- № 58438 від 14.04.2012 на суму 2 216,76 грн /арк. с. 100/;

виписки по рахунку позивача /арк. с. 36-47, 90-99/;

акти звірення взаємних розрахунків /арк. с. 23-25, 101/.

Тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором поставки.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 2 000,00 грн.

Доказів зворотного в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано. Більше того, зі змісту відповіді на претензію-вимогу позивача від 15.03.2012 /арк. с. 27/ та Акта звірення взаємних розрахунків від 07.06.2012 /арк. с. 101/ убачається, що відповідач не заперечує ані факту поставки позивачем товару, ані факту лише часткової його оплати та наявності заборгованості в сумі 2 000,00 грн.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що оплата Постачальнику отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений товар у сумі 2 000,00 грн.

Беручи до уваги викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 2 000,00 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційне відшкодування за весь час прострочення у сумі 169,62 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат /арк. с. 63-65/ суд зазначає, що станом на 01.11.2011 заборгованість відповідача була більшою, ніж зазначено позивачем (16 961,70 грн). Утім, стягнення меншої суми є правом позивача та проявом принципу диспозитивності цивільного права. Водночас, сам розрахунок є вірним, а тому вимога про стягнення збитків, пов'язаних з інфляцією, в сумі 169,62 грн підлягає до задоволення в повному обсязі.

Також Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 240,95 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд зазначає, що він є правильним.

За викладених обставин, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в сумі 240,95 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1 242,51 грн та штрафу у сумі 9 849,08 грн за прострочку виконання грошового зобов'язання суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення понять „штраф" та „пеня" надано у Цивільному кодексі України.

Так, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення містить і спеціальне законодавство. Так, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони домовились, що в разі недодержання строків оплати продукції, визначених у пункті 4.1 Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Убачається, що дане положення Договору суперечить імперативній нормі чинного законодавства стосовно граничного розміру пені.

Натомість, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем /арк. с. 63-65/, суд встановив, що позивач врахував наведені приписи закону та при обчисленні пені застосував відповідну облікову ставку НБУ, а сам розрахунок є правильним.

За таких обставин суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 1 242,51 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення плати триватиме більше 30 календарних днів Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, сплата за яку прострочена.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято суму вартості всіх партій товару, за виключенням поставки за видатковою накладною № РН-54-023108 від 25.10.2011 на суму 2 507,52 грн; загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 9 849,08 грн (49 245,42 грн*20%).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд зазначає, що він є вірним.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у сумі 9 849,08 грн підлягає задоволенню повністю.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 13 502,16 грн, з яких: 2 000,00 грн -основний борг; 169,62 грн -інфляційне відшкодування; 240,95 грн -3% річних; 1 242,51 грн -пеня; 9 849,08 грн -штраф.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останньої на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99018, АДРЕСА_1; п/р 26000060488003 в СФ ПАТ КБ „Приватбанк", м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (ідентифікаційний код 36499654; 97530, АР Крим, Сімферопольський район, село Мазанка, вул. Садова, 19; п/р 2600716690 в КРД АТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) 13 502,16 грн (тринадцять тисяч п'ятсот дві грн 16 коп.), з яких: 2 000,00 грн -основний борг; 169,62 грн -інфляційне відшкодування; 240,95 грн -3% річних; 1 242,51 грн -пеня; 9 849,08 грн -штраф, а також судовий збір у сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.06.2012.

Суддя підпис В.О. Головко