Рішення № 24795436, 12.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2012 р.Справа № 5017/911/2012

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Східноукраїнська компанія"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД"

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Вая Малтіма"

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності № 01/02-2012 від 01.02.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_2- згідно довіреності від 09.04.2012р.

Від третьої особи : ОСОБА_3 - згідно довіреності від 17.04.2012р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Східноукраїнська Компанія" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ ) „Арєте Україна ЛТД", за участю третьої особи на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Вая Малтіма" про стягнення з відповідача збитків у сумі 67 568 грн. та пені у сумі 5 802 грн. 52 коп.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 29.05.2012р. позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 49 412 грн. 52 коп., у тому числі пеню у розмірі 5 802 грн. 52 коп., а також витрати на оплату послуг адвоката у сумі 10 700 грн.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи визначено процесуальний статус третьої особи у справі -ТОВ „Вая Малтіма", як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Третя особня письмових міркувань щодо справи до суду не надала. В судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що справа не впливає на права та обов'язки ТОВ „Вая Малтіма".

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:

29 серпня 2011р. між ТОВ „Арєте Україна ЛТД" (Комісіонер) та ТОВ „Східноукраїнська Компанія" (Комітент) був укладений Договір № 29081 комісії по імпорту, згідно якого Комітент доручає здійснення імпортних операцій, а Комісіонер здійснює посередницьку угоду по закупівлі товару на користь Комітента від свого імені за рахунок Комітента та за винагороду на умовах ФОБ Циндао порт (ІНКОТЕРМС -2000). При цьому, спосіб оплати, час поставки, процедури здачі та інші умови, включаючи претензії до товару, що поставляється, обговорюються в міжнародному контракті на закупівлю товару, що підписується Постачальником та Комісіонером.

Згідно п.10 Додатку №1 до Договору № 29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. підставою укладення цього Договору є взаємна згода двох сторін - Комітента та Комісіонера на укладення Комісіонером договору купівлі-продажу продукції з Китаю на підставі Договору комісії імпорту та цього Додатку №1 до Договору.

29 серпня 2011р. між ЦИНДАО РЕНХАНГ ИНТЕРНАЦИОНАЛ ТРЕЙДИНГ КО ЛТД (Продавець) та ТОВ „Арєте Україна ЛТД" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, згідно якого Покупець погодився купити, а Продавець погодився продати товар (найменування, технічні дані зазначені в п.1 Договору) на умовах ФОБ порту Циндао ( по 2000 Інкотермс), згідно зі строками та умовами цього Договору.

За умовами п. 4 1 Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. Комісіонер гарантує виконання поставки обладнання на територію України на підставі міжнародного контракту на закупівлю протягом 60 календарних днів з моменту надходження передплати від Комітента на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до п.4.2 Договору № 29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. за прострочку поставки Комісіонер сплачує Комітенту пеню у розмірі 0,5% від недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р., відповідно до виставлених рахунків він здійснив на користь Комісіонера авансові платежі, а саме: згідно рахунку №Л-00000448 від 30.08.2011р. платіжним дорученням №40 від 30.08.2011р. перераховано 34 345 грн. 76 коп., згідно рахунку №Л-00000512 від 28.09.2011р. платіжним дорученням №53 від 28.09.2011р. перераховано 79 903 грн. 44 коп., згідно рахунку №Л-000006120 платіжним дорученням №121 від 08.12.2011р. перераховано 56 180 грн. 40 коп., згідно рахунку №Л-00000082 від 15.02.2012р. платіжним дорученням №187 від 23.02.2012р. перераховано 4 140 грн. Крім того, позивач зазначає, що для вирішення питань з митницею видатковим касовим ордером від 06.12.2011р. представнику відповідача було передано 24 400 грн.

За таких обставин, за даними позивача, Комісіонер отримав від нього 198 969 грн. 60 коп.

Гарантійним листом №07\1 від 07.02.2012р. ТОВ „Арєте Україна ЛТД" гарантувало завершити всі процедури щодо митного очищення вантажу, згідно Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. та передати його ТОВ „Східноукраїнська Компанія" протягом 3-х робочих днів (за відсутності непередбачених обставин) з дати отримання підтвердження (дозволу) від компанії „Маккензі Україна" на його вивезення з порту, а також після оплати рахунку за повторне замовлення довідок ТПП.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. Комісіонер зобов'язаний був передати товар Комітенту у строк 30.10.2011р. Фактично ж товар було отримано лише 29.02.2012р. При цьому, в порушення п.п.ж) п.2 Договору акт виконаних робіт отримано не було .

Позивач вважає, що у період з 23.11.2011р. по 29.02.2012р. товар з вини Комісіонера знаходився на території Одеського морського торгівельного порту і відносно нього не здійснювалися будь-які дії щодо якнайшвидшої митної очистки та передачі його Комітенту, в результаті чого Комітентом було понесено збитки на загальну суму 49 412 грн. 52 коп., до складу яких входить: пеня за період з 31.10.2011р. по 29.02.2012р. у сумі 5 802 грн. 52 коп., додаткові витрати у розмірі 28 000 грн. (виконання обов'язків боржника за власний рахунок); повторне замовлення довідки ТПП -4 140 грн., вартість зберігання товару на митному терміналі - на суму 2 896 грн., а також непідтверджені витрати: фрахт, вантажно-розвантажувальні роботи, перевантаження -на суму 7 774 грн., перевантаження -800 грн. (рахунок від 02.12.2011р.).

Позивач зазначає, що відповідно до п.2 Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. Комісіонер зобов'язаний повернути фактичну різницю між отриманими коштами та фактично понесеними витратами.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 49 412 грн. 52 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст..193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, позивач посилається на ст..621 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за умовами Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. та Додатку №1 до нього загальна ціна, сума закупки складається з ФОБ Циндао порт, ціни Продавця (включаючи вартість тари, маркування та упаковки), всіх витрат по доставці товару на Україну, витрат на митне очищення товару на Україні, витрат по доставці товару на склад Комітента, витрат по банківським операціям, плати Комісіонеру, а також додаткових витрат , неврахованих цим Договором, по документально підтвердженим виставленим рахункам відповідних фірм. Крім того, Комітент зобов'язався відшкодувати Комісіонеру всі понесені ним витрати, які були необхідні для успішного остаточного завершення виконання даного доручення поставки на користь Комітента та забезпечити Комісіонера всім необхідним для виконання зобов'язань перед Постачальником.

На виконання умов умовами Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. та Додатку №1 до нього, ТОВ „Східноукраїнська Компанія" було перераховано ТОВ „Арєте Україна ЛТД" 174 599 грн. 60 коп., що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2011р. по 19.04.2012р. При цьому, було перераховано: 34 345 грн. 76 коп. за доставку обладнання за митною територією України згідно рахунку №Л-00000448 від 30.08.2011р., 79 903 грн. 44 коп. за доставку обладнання згідно рахунку-фактури №Л-00000512 від 28.09.2011р., 56 180 грн. 40 коп. згідно рахунку №Л- 00000620 від 02.12.2011р., 4 140 грн. за транспортно-експедиційне обслуговування згідно рахунку №Л-00000082 від 15.02.2012р.

Відповідач вважає, що він належним чином виконав всі умови Договору : придбав товар, забезпечив його перевезення та розмитнення. Але, у зв'язку з тим, що Комітент надав належні документи, необхідні для оформлення товару лише в кінці січня 2012р., доставка товару відбулася лише 29.02.2012р. При цьому, ТОВ „Арєте Україна ЛТД" було понесено додаткові витрати на зберігання товару в порту, штрафи за несвоєчасне надання документів, витрати на повторне замовлення довідок з ТПП. На думку відповідача, затримка відбулася з боку ТОВ „Східноукраїнська Компанія", яке отримало повторно довідку ТПП лише 15.02.2012р.

У зв'язку із такими обставинами, ТОВ „Арєте Україна ЛТД" виставило ТОВ „Східноукраїнська Компанія" додаткові рахунки №137 від 28.02.2012р. на суму 11 544 грн., №147 від 01.03.2012р. на суму 5 040 грн. та №156 від 01.03.2012р. на суму 2 896 грн., які на даний час не оплачені. Гарантійними листами №43 від 01.03.2012р. та №40 від 27.02.2012р. ТОВ „Східноукраїнська Компанія" гарантувало додаткову оплату ТОВ „Арєте Україна ЛТД" 10 400 грн. та 5 040грн.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст..16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2011р. між ТОВ „Арєте Україна ЛТД" (Комісіонер) та ТОВ „Східноукраїнська Компанія" (Комітент) був укладений Договір №29081 комісії по імпорту, згідно якого Комітент доручає здійснення імпортних операцій, а Комісіонер здійснює посередницьку угоду по закупівлі товару на користь Комітента від свого імені за рахунок Комітента та за винагороду на умовах ФОБ Циндао порт (ІНКОТЕРМС -2000). При цьому, спосіб оплати, час поставки, процедури здачі та інші умови, включаючи претензії до товару, що поставляється, обговорюються в міжнародному контракті на закупівлю товару, що підписується Постачальником та Комісіонером.

За умовами Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. та Додатку №1 до нього загальна ціна, сума закупки складається з ФОБ Циндао порт, ціни Продавця (включаючи вартість тари, маркування та упаковки), всіх витрат по доставці товару на Україну, витрат на митне очищення товару на Україні, витрат по доставці товару на склад Комітента, витрат по банківським операціям, плати Комісіонеру, а також додаткових витрат, неврахованих цим Договором, по документально підтвердженим виставленим рахункам відповідних фірм. Крім того, Комітент зобов'язався відшкодувати Комісіонеру всі понесені ним витрати, які були необхідні для успішного остаточного завершення виконання даного доручення поставки на користь Комітента та забезпечити Комісіонера всім необхідним для виконання зобов'язань перед Постачальником.

Згідно п.4 1 Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р. Комісіонер гарантує виконання поставки обладнання на територію України на підставі міжнародного контракту на закупівлю протягом 60 календарних днів з моменту надходження передплати від Комітента на його розрахунковий рахунок. Отже, дійсно, Комісіонер зобов'язаний був передати товар Комітенту у строк 30.10.2011р. Фактично ж товар було отримано лише 29.02.2012р.

Позивач зазначає, що діями відповідача йому було спричинено збитки у сумі 49 412 грн. 52 коп., до складу яких входить: пеня за період з 31.10.2011р. по 29.02.2012р. у сумі 5 802 грн. 52 коп., додаткові витрати у розмірі 28 000 грн. (виконання обов'язків боржника за власний рахунок); повторне замовлення довідки ТПП -4 140 грн., вартість зберігання товару на митному терміналі - на суму 2 896 грн., а також непідтверджені витрати: фрахт, вантажно-розвантажувальні роботи, перевантаження -на суму 7 774 грн., перевантаження -800 грн. (рахунок від 02.12.2011р.), але жодного документу у підтвердження понесених витрат у цих розмірах позивач до суду не надав. Позивачем не доведено, що надані до матеріалів справи платіжні доручення на користь ТОВ „Вая Малтіма" мають будь-яке відношення до послуг по доставці товару, отриманого за Договором купівлі-продажу від 29 серпня 2011р. між ЦИНДАО РЕНХАНГ ИНТЕРНАЦИОНАЛ ТРЕЙДИНГ КО ЛТД (Продавець) та ТОВ „Арєте Україна ЛТД" (Покупець) .

Слід зауважити, що безпідставним є включення позивачем до складу збитків пені у сумі 5 802 грн. 52 коп., нарахованої на підставі п.4.2 Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р., адже, відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Що стосується суми 24 400 грн. - платежі, пов'язані з митним оформленням, то у якості підтвердження витрат на цю суму позивачем до матеріалів справи надано Договір безпроцентної позики від 05.12.2011р., укладений між ТОВ „Східноукраїнська Компанія" (Позикодавець) та ОСОБА_5 (Позичальник), згідно якого Позикодавець надає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі 25 000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю протягом 36 місяців з дати надання суми позики. Отже, правовідносини щодо позики у сумі 25 000 грн. виникли між позивачем та фізичною особою ОСОБА_5 і не мають відношення до правовідносин, що виникли між ТОВ „Арєте Україна ЛТД" (Комісіонер) та ТОВ „Східноукраїнська Компанія" (Комітент) на підставі Договору №29081 комісії по імпорту від 29.08.2011р.

Посилання позивача на наданий ОСОБА_5 звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №2 від 16.12.2011р., згідно якого ОСОБА_5 заплатив ТОВ „Арєте Україна ЛТД" 24 400 грн. у якості платежів по митному очищенню вантажу, є безпідставним, адже до матеріалів справи не надано доказів передачі зазначених коштів відповідачу.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд доходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Східноукраїнська Компанія" -відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 червня 2012р.

.

Суддя Рога Н. В.