Рішення № 24795272, 15.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.12 Справа№ 5015/1805/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»(м.Львів)про:стягнення заборгованості в розмірі 22 500,00 грн.

Суддя: В.М. ПазичевПри секретарі:І.Малюшевська

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_4-представник, довіреність від 18.05.2012 року від відповідача:ОСОБА_5-представник, довіреність від 15.05.2012 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»(м.Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 22 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.05.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 18.05.2012 року. Ухвалою від 18.05.2012 року розгляд справи відкладено до 23.05.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 23.05.2012 року розгляд справи відкладено до 07.06.2012 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 07.06.2012 року розгляд справи відкладено до 15.06.2012 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.05.2012 року, про відкладення від 18.05.2012 року, від 23.05.2012 року, 07.06.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 18.05.2012 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

23.05.2012 року за вх.№11285/12 позивач подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

23.05.2012 року за вх.№11283/12 позивач подав для долучення до справи розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

07.06.2012 року за вх.№12554/12 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 22 500,00 грн. боргу, 509,59 грн. суму інфляційних втрат та відсотків, 1 609,50 грн. витрати по сплаті судового збору, 3 000,00 грн. витрати на юридичну допомогу в розмірі.

15.06.2012 року за вх.№13195/12 позивач подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.05.2012 року, про відкладення від 18.05.2012 року, від 23.05.2012 року, від 07.06.2012 рокуне виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

18.05.2012 року за вх.№10783/12 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

07.06.2012 року за вх.№12529/12 відповідач подав пояснення по суті уточнених позовних вимог.

15.06.2012 року за вх.№13194/12 відповідач подав пояснення по справі, відповідно до якого визнав суму основного боргу у розмірі 22 500,00 грн., 3% річних у розмірі 299, 59 грн та інфляційні втрати у розмірі 210,00 грн., заперечивши проти сплати витрат на оплату допомоги адвоката в розмірі 3000,00 грн.

15.06.2012 року у судовому засіданні відповідач подав пояснення по справі, згідно якого визнав вартість адвокатських послуг, які було надано позивачу, на суму 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2012 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 30.06.2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - Позивач) надав послуги екскаватора Товариству з обмеженою відповідальністю Спільному українсько-російському підприємству "Технобуд" (надалі - відповідач) на загальну суму 22500,00 грн. Надання даних послуг підтверджується складеним двостороннім Актом №Д-00000014 здачі-приймання робіт від 30.06.2010 року (надалі - Акт), який підписаний уповноваженими представниками сторін, а підписи скріплені відповідними відтисками належних печаток підприємств.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 22500,00 грн.

Також позивач нарахував відповідповідачу штрафні санкції на суму 2767,81 грн., які також просить стягнути з відповідача.

07.06.2012 року за вх.№12554/12 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 22 500,00 грн. боргу, 509,59 грн. суму інфляційних втрат та відсотків, 1 609,50 грн. витрати по сплаті судового збору, витрати на юридичну допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідач відзив на позов представив, а також подав пояснення, згідно якого визнав уточнені позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 22 500,00 грн., 3% річних у розмірі 299, 59 грн та інфляційні втрати у розмірі 210,00 грн., однак заперечив щодо стягнення адвокатських послуг у розмірі 3000 грн.

15.06.2012 року у судовому засіданні відповідач подав пояснення по справі, згідно якого визнав вартість адвокатських послуг, які було надано позивачу, на суму 1000,00 грн.

На час розгляду справи відповідач докази погашення боргу в повному обсязі суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, в тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов"язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 5 статті 222 ГК України передбачено, що претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, для підтвердження стану взаєморозрахунків між сторонами на час розгляду справи, суду представлено акт звірки взаєморозрахунків станом на 05.03.2012 року на суму 22500,00 грн., належно оформлений та підписаний повноважними представниками обох сторін, підписи яких засвідчені відповідними печатками.

На час розгляду справи, відповідач, незважаючи на вимоги суду, що викладені у відповідних ухвалах, не подав докази погашення боргу.

Окрім того, відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

15.06.2012 року за вх.№13194/12 відповідач подав пояснення по справі, відповідно до якого визнав суму основного боргу у розмірі 22 500,00 грн., 3% річних у розмірі 299, 59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 210,00 грн.

Тому, оскільки в судовому засіданні, згідно наданих позивачем доказів, судом встановлено, що зобов'язання відповідачем не виконані повністю, а також відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Позивач заявив вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у сумі 3000,00 грн. 15.06.2012 року у судовому засіданні відповідач подав пояснення по справі, згідно якого визнав вартість адвокатських послуг, які було надано позивачу, на суму 1000,00 грн.

Однак, при розгляді питання про відшкодування витрат позивача у розмірі 3 000,00 грн., понесених внаслідок необхідності звернення про надання послуг адвоката, суд звертає увагу на те, що в господарському процесі встановлений спеціальний порядок відшкодування понесених учасником судового процесу витрат на правову допомогу. При вирішенні цього питання, судом було враховано роз'яснення роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», в якому зазначено, що відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи те, що позивачем не доведено і не підтверджено належними доказами, відомості, що зазначені у представленому на вимогу суду Акті погодження вартості послуг, якими позивач обгрунтовує понесені ним витрати у розмірі 3000,00 грн. на послуги адвоката в судовому процесі по даній справі, зокрема, щодо необхідності ознайомлення з матеріалами справи протягом 2,5 год тощо, суд вважає за потрібне зменшити суму витрат на послуги адвоката, які необхідно стягнути з відповідача, а тому, задовільняє позовну вимогу позивача про стягнення витрат на послуги адвоката частково, у розмірі 2000,00 грн.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу в повному обсязі, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»(м.Львів) в частині стягнення заборгованості в розмірі 25009,59 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію №116/1 від 16.02.2012 року на суму 1609,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»(м. Львів, вул. О. Басараб 11а/18; код ЄДРПОУ 13815583, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) - 23009 (двадцять три тисячі дев"ять) грн. 59 коп. боргу, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 1609 (одна тисячя шістсот дев"ять) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

3. В решті частині уточнених позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.