Рішення № 24795262, 13.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2012 р.Справа № 5017/1513/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Мир"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія"

про стягнення збитків у розмірі 4 349,00 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довір. №08 від 23.04.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Мир" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія", в якій просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 4 349 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до нього, згідно зі статтями 993, 1191 ЦК України, ст.27 Закону України „Про страхування", перейшло право вимоги щодо виплаченого на підставі договору добровільного страхування від 01.04.2011р. №08-02099, укладеного між ПрАТ „Страхова компанія „УНІКА" та ОСОБА_3, страхового відшкодування у заявленій сумі. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ»державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, який є винним у дорожньо-транспортній пригоді, застрахована шляхом укладення договору з ПрАТ «Міська страхова компанія», позивач звернувся до відповідача із вказаними вимогами.

Ухвалою суду від 23.05.2012р. було порушено провадження у справі №5017/1513/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 13.06.2012р.

Відповідач ПрАТ „Міська страхова компанія" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судової ухвали на юридичну адресу, у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було отримано відповідачем завчасно 6.06.2012р. (а.с.53), а клопотання про відкладення розгляду справи ним не надано, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 08.11.2010р. о 07:50 у м. Києві по вул. Мельникова, 20 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TOYOTA YARIS, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 (страхувальник), під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобілем «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, під керуванням водія ОСОБА_4

Внаслідок зіткнення автомобілів було завдано шкоду автомобілю TOYOTA YARIS, розмір якої визначено експертним висновком №228 КВ від 16.11.2010р. у сумі 5003,47 грн. (а.с.13-32).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2010р. (а.с.7) у справі №3-14275/10 водія ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні названого вище ДТП; за допущене правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована шляхом укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ОСОБА_4 та ПрАТ "Міська страхова компанія" з франшизою у розмірі 510 грн. (а.с.39).

Натомість, автомобіль TOYOTA YARIS був застрахований позивачем згідно договору страхування від 01.04.2011р. №08-02099.

Позивач, як страховик, відповідно до умов укладеного з власником автомобіля договору добровільного страхування від 01.04.2011р. №08-02099 (а.с.8) сплатив згідно заказ-наряду (акт виконаних робіт) №СН00010524 від 15.07.2011р. (а.с.33) на користь ТОВ «Автосайт Трейд», що здійснював відновлення пошкодженого автомобіля TOYOTA YARIS, на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди страхове відшкодування у розмірі 4 859 грн., про що свідчить платіжне доручення №3260 від 10.11.2011р. на суму 4 859 грн. (а.с.38).

Як свідчать наявні матеріали справи, до подання позову позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою від 11.01.2012р. №07р. про відшкодування сплаченої суми у розмірі 4 859 грн. за вирахуванням франшизи у сумі 510 грн.(а.с.40).

Приймаючи до уваги, що вказана сума, незважаючи на її визнання (а.с.41), не була сплачена відповідачем у встановлений строк, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Дослідивши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Приписами ч.1 ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й вирок суду з кримінальної справи та рішення суду з цивільної справи.

Таким чином, постанова Шевченківського районного суду м. Одеси від 09.12.2010р. (а.с.7) у справі №3-14275/10, якою водій ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні названого вище ДТП, є преюдиціальною у розумінні ст.35 ГПК України.

Згідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приймаючи до уваги, що у даному випадку особою, відповідальною за завдані ОСОБА_4 збитки, є, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", ПрАТ "Міська страхова компанія" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (франшиза 510 грн.) (а.с.39), суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вимог ст.ст.44,49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б/1; код 30244124) на користь Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „МИР" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; код 19209435, р/р№26509010067171 у ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) 4 349 /чотири тисячі триста сорок дев'ять/ грн. страхового відшкодування, 1609/одну тисячу шістсот дев'ять/грн.50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.