Рішення № 24794679, 12.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/6041-2012 12.06.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ»провідшкодування шкоди,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (предст. за довіреністю),

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7.366,99 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 7.876,99 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою суду від 11.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/6041-2012 та призначено до розгляду на 29.05.2012.

Ухвалою суду від 29.05.2012 розгляд справи було відкладено на 12.06.2012 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судове засідання 12.06.2012 з'явився лише представник позивача.

Представник відповідач у судове засідання не з'явився, проте через відділ канцелярії Господарського суду 24.05.2012 надав відзив на позовну заяву в якому частково визнав позовні вимоги, а саме у розмірі 7.233, 45 грн. та просив розглядати справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 12.06.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_2 та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»01 грудня 2008 року було укладено договір добровільного страхування автотранспорту оформлений полісом № 19G-0278934 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «VW LT35», д.н. НОМЕР_3

Рішенням загальних зборів акціонерів від 20.04.2011 було змінено організаційно-правову форму позивача -з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»про що внесено відповідні зміни до ЄДРПОУ.

В місті Києві 23 лютого 2009 року на проспекті Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу "Сітроен" д/н НОМЕР_2, який належить на праві власності ТОВ «Індагро груп», під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «VW LT35», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «VW LT35», д.н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2

Постановою Солом'янського районного суду від 26.02.2009 у справі № 3-1261-1/09 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «VW LT35»д.н. НОМЕР_3, позивач замовив у ТОВ «Естімейт»висновок спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження. Згідно зі звітом № 3844 від 01.04.2009 вартість матеріального збитку в результаті ДТП, становить 9.680,69 грн.

Позивач відповідно до страхового акту № 70200 від 09.04.2009 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування шляхом перерахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_5 у розмірі 7.876,99 грн. за відновлювальний ремонт автомобіля марки «VW LT35»д.н. НОМЕР_3

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача заяву № 70200 від 23.07.2009 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, але відповідач відмовив у виплаті зазначеного страхового відшкодування (копії заяви від 23.07.2009 та листів від 18.11.2009 та 01.03.2009 містяться в матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 статті 1172 ЦК України).

Судом також встановлено, що власником автомобіля "Сітроен" д/н НОМЕР_2 є ТОВ «Індагро груп», що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Сітроен" д/н НОМЕР_2, застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2667022.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент ДТП винна особа ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Індагро груп», а саме був начальником транспортного відділу ТОВ «Індагро груп».

Отже, у відповідності до ст.ст. 1172 та 1187 ЦК України ТОВ «Індагро груп»як власник джерела підвищеної небезпеки та роботодавець водія ОСОБА_3 є особою, що відшкодовує завдану ОСОБА_3 шкоду. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 30.07.2009 у справі № 9/57-31/353, від 04.11.2010 та у справі № 14/222 від 11.05.2011 у справі № 18/1091.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів. Розмір відповідальності відповідача з урахуванням положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за мінусом франшизи 510,00 грн. відповідно до п. 2 полісу № ВС/2667022, складає 7.366,99 грн., яку згідно уточнень до позовної заяви позивач і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ»(04073, м. Київ, провулок Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м. Київ, провулок Ново-Печерський, 19/3 корп. 1 оф. 10, код ЄДРПОУ 25965081) страхове відшкодування в розмірі 7.366 (сім тисяч триста шістдесят шість) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2012.

Суддя Ониськів О.М.