Рішення № 24794676, 14.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/5138-2012 14.06.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» Провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 15 021,40 грн.Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Голоднюк О.Г.

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 15 021,40 грн.

Ухвалою від 23.04.2012р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі.

Через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 10.05.2012р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, та 14.05.2012р. від М(Т)СБУ надійшла відповідь на запит згідно ухвали суду.

Представником позивача в судовому засіданні 15.05.2012р. подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також клопотання про направлення до М(Т)СБУ повторного запиту, оскільки позивачем в позові було вказано невірний номер полісу, і тому М(Т)СБУ на перший запит, я кому було вказано невірний номер полісу, надало відповідь, що не стосується предмету спору по даній справі.

Судом клопотання позивача про направлення повторного запиту з вірним номером полісу до М(Т)СБУ визнано обґрунтованим та задоволено.

Ухвалою від 15.05.2012р. суд відклав розгляд справи на 05.06.2012р., зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 23.04.2012р. про порушення провадження у справі та направив новий запит до М(Т)СБУ.

Від відповідача 01.06.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засідання.

Також відповідачем надано суду на виконання вимог минулої ухвали поліс обов'язкового страхування на автомобіль д.р.н. НОМЕР_2, а також докази зміни найменування відповідача з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах».

Ухвалою від 05.06.2012р. суд відклав розгляд справи на 14.06.2012р., зобов'язав відповідача виконати решту вимог ухвали суду від 23.04.2012р. про порушення провадження у справі та зобов'язав Моторне (транспортне) страхове бюро України надати інформацію щодо страхового полісу № АА/6663612 на автомобіль державний реєстраційний номер -НОМЕР_2.

Представники відповідача в призначене судове засідання 14.06.2012р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвали суду від 05.06.2012р. відповідачем не виконані.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

В судовому засіданні 14.06.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка»(Позивач, Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 014083/4004/0000033 (Договір), за яким Позивачем було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Хонда», д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль); Вигодонабувач за Договором -ПАТ «ВТБ Банк».

Згідно Розгорнутої довідки ВДАІ, 08.10.2011 р. на вул. Наукова,13 в м. Львові, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки «Черрі», д.р.н. НОМЕР_2 що належить ПП «Архново», під управлінням ОСОБА_4 та Застрахованого автомобіля під управлінням ОСОБА_3

Відповідно до Постанови Франківського районного суду м. Львова від 16.11.2011 року ОСОБА_4 визнано винним у ДТП (у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП) та притягнуто до адміністративної відповідальності.

10.10.2011 року Страхувальником було подано до Позивача заяву на виплату страхового відшкодування.

На підставі Рахунку № АР00004274 від 01.11.2011р. ТОВ «Арія Моторс», враховуючи результати автотоварознавчого дослідження та Висновку №373/11 від 14.11.2011р., згідно складеного Позивачем Страхового акту від 17.11.2011р. з розрахунком суми страхового відшкодування, та Наказу № 00076587 від 17.11.2011р. Позивачем було виплачено 15 478,76 грн. страхового відшкодування на СТО ТОВ «Арія Моторс»для ремонту Застрахованого автомобіля .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах»(Відповідачем) відповідно до полісу І типу № АА/6663612, Страхувальник -ПП «Архново»; в матеріалах справи відсутні докази (та Відповідачами не заявлялось клопотання про їх витребування згідно ст. 38 ГПК України), що ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП керував транспортним засобом «Черрі», д.р.н. НОМЕР_2 не на законних підставах.

Згідно з даним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50 000 гривень, при цьому франшиза складає 0 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому суд приймає до уваги те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина ОСОБА_4 у вчиненні ДТП встановлена відповідно до Постанови Франківського районного суду м. Львова від 16.11.2011 року.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування -1 100 грн., Полісом АА/6663612 також встановлено франшизу - 0 грн.

Виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги .

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 530, ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р. та №7/088-11 від 28.02.2012р.).

Як свідчать матеріали справи, Регресну вимогу від 10.01.2012р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу Відповідач отримав 16.01.2012р., що підтверджується його вхідним штампом.

Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк добровільного виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем є таким, що вже сплив, в тому числі і станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом.

Отже, до порушення провадження у справі та на момент винесення даного рішення, 7-денний строк добровільного виконання зобов'язання Відповідача по відшкодуванню позивачу шкоди в порядку регресу вже настав та сплив, однак, в добровільному порядку страхове відшкодування сплачено не було; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, офіс 32-33; ідентифікаційний код 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В; ідентифікаційний код 20033533) 15 021 (п'ятнадцять тисяч двадцять одна) грн. 40 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 19.06.2012р.