Рішення № 24794584, 06.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/315 06.06.12

За позовом Державного агентства резерву України

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренерговосток-1" м. Києва

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 11524567,80 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Брега Т.М.,

від відповідача: Кроль М.Б.,

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

у липні 2008 року Державний комітету України з державного матеріального резерву звернувся в суд з указаним позовом.

На підставі ст. 25 ГПК України судом проведено заміну позивача його правонаступником Державним агентством резерву України.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір тимчасового позичання природного газу № юр-7/90-98 від 3 серпня 1998 р., згідно яким він передав відповідачу у користування 126312 тис. м3 природного газу.

Всупереч умов указаного договору, вимог Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі-Закону), постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" № 1129 від 8 жовтня 1997 р. відповідач не сплатив плату за позичання природного газу державного резерву, заборгувавши йому 8789545,13 грн.

З урахуванням наведеного на підставі ст. 1048 ЦК України, Закону України "Про державний матеріальний резерв" просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 2433150,37 грн., три проценти річних з простроченої суми 301872,30 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог, вказував на безпідставність нарахування плати за позичання поза строком дії спірного договору, новацію умов указаного договору на підставі мирової угоди між сторонами від 4 лютого 2003 р., затвердженою ухвалою господарського суду м. Києва від 7 квітня 2003 р. у справі № 31/128.

Третя особа пояснень на позовну заяву не подала, її представник у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце його проведення повідомлена у встановленому порядку.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 3 серпня 1998 р. між позивачем як правонаступником Державного комітету України з по матеріальних резервах та відповідачем як правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 631-р від 3 серпня 1998 р. укладено договір № юр-7/90-98, згідно яким позивач зобов'язався відпустити відповідачу 142,41 млн. м3 природного газу, а останній повернути до 1 грудня 1998 р. згідно узгодженого графіку отриманий газ або здійснити оплату його вартості на поточний спеціальний рахунок, а також щомісячно перераховувати позивачу додатково щомісяця 1,5 % від вартості газу за фактично використане природний газ.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 2045 від 28 січня 2002 р. "Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємств електроенергетики з Державним комітетом з держаного матеріального резерву" продовжено до 1 січня 2023 р. строк повернення органічного палива, відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики, зокрема, згідно з розпорядження Кабінету Міністрів України № 631-р від 3 серпня 1998 р.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи копіями вищезгаданого договору, постанови та розпорядження.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв", Указу Президента України № 1085/2010 від 9 грудня 2010 р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" позивач є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

Згідно ст. 2 Закону позичання матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, - з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.

Відповідно до абз. 4 п. 5 ст. 12 Закону за позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.

За правилами п. 16 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" № 1129 від 8 жовтня 1997 р. розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву встановлюється у відсотках до їх вартості в межах розміру облікової ставки Національного банку, що діє на момент позичання, і фіксується в договорі. В разі зміни облікової ставки Національним банком розмір зазначеної плати може бути переглянутий за домовленістю сторін договору з внесенням до нього відповідних змін.

Пунктом 2.3 спірного договору передбачено здійснення відповідачем на користь позивача щомісячної оплати у розмірі 1,5 % від вартості фактично використаного природного газу.

Поясненнями сторін, рішенням господарського суду м. Києва від 11 червня 2002 р. у справі 31/128 між тими ж сторонами підтверджується факт виконання позивачем обов'язку з передачі відповідачу 126312 млн. м3 природного газу в порядку позичання.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний щомісячно сплачувати на користь позивача плату за позичання матеріальних цінностей державного резерву у розмірі 1,5 % від вартості позиченого і не повернутого на час сплати відсотків майна.

Доводи відповідача про те, що розмір плати за позичання є фіксованим і відповідно до умов п. 3.2 договору не повинен становити понад 698948 доларів США, є необгрунтованими, оскільки суперечать умовам п.п.2.2, 2.3 договору та вимогам Закону, які визначають обов'язок позичальника здійснювати плату за позичання за весь період фактичного використання газу.

Доказів належної оплати за позичання природного газу за період з 1 травня 2006 до 16 липня 2008 р.р. суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив належну за договором плату за позичання матеріальних цінностей з державного резерву, з нього стосовно до вимог п. 5 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" підлягає стягненню 8789545,13 грн. боргу (22058470,86 грн. х 1,5%) х 26 міс. 16 дн.), а також на підставі ст. 625 ЦК України 2433150,37 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 301872,30 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Умови укладеної між сторонами мирової угоди від 4 лютого 2003 р., затвердженою ухвалою господарського суду м. Києва від 7 квітня 2003 р. у справі № 31/128, стосуються виконання рішення цього ж суду від 11 червня 2002 р. Нею не було внесено змін до спірного договору щодо розміру та порядку сплати плати за позичання матеріальних цінностей. Тому доводи відповідача з цього приводу є безпідставними.

Суду не надано доказів визнання спірного договору в частині розмір плати за позичання недійсним або перегляду його умов у цій частині у зв'язку зі зміною облікової ставки Національним банком, тому доводи відповідача з цього приводу є необгрунтованими.

Оскільки позов задоволено, позивач в установленому порядку звільнений від сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Державного агентства резерву України задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код 22927045) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 37472392) 8789545,13 грн. боргу, 2433150,37 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 301872,30 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, код 22927045) у доход державного бюджету України 64380 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар