Рішення № 24794505, 06.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5611-2012 06.06.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. КиєваПростягнення 132 679,09 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.11 р.

ОСОБА_2 -дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.12 р.

ОСОБА_3 -дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.12 р.

від відповідача: ОСОБА_4 -дов. № 08-1698 від 29.03.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва про стягнення 86 950,30 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 4 852,47 грн. пені, 31 837,88 грн. інфляційних нарахувань та 9 038,44 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на користування електричною енергією № 350304 від 25.07.03 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 03.05.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/5611-2012 та призначено її розгляд на 23.05.12 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.12 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити; на виконання вимог ухвали суду від 03.05.12 р. надав витребувані документи, які було зареєстровано службою діловодства суду та залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.12 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню; надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 23.05.12 р. до 06.06.12 р. о 12:45 год. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.12 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (електропостачальна організація) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»(споживач) був укладений договір № 350304 від 25.07.03 р. про постачання електричної енергії, відповідно до пункту 1 якого електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а споживач -своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 4.1. договору № 350304 від 25.07.03 р. передбачено, що споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію, відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити всі інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних х електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Згідно з пунктами 1. і 2. додатку № 4 до договору № 350304 від 25.07.03 р., розрахунковий період починається першого числа кожного місяця; щомісячно 20-го числа споживач зобов'язується направляти свого представника до енергопостачальної організації за адресою: м. Київ, провул. Червоногвардійський, 6 для подання звіту про використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий період (додаток № 9) і документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач подає завірений акт звірки розрахунків за попередній період.

Відповідно до п. 3. додатку № 4 до договору № 350304 від 25.07.03 р., розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються виходячи з діючих на момент розрахунку тарифів на електричну енергію, враховуючи ПДВ.

Оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється споживачем до 25-го числа.

Електропостачальна організація може самостійно знімати показання електролічильників та надавати споживачу для оплати платіжні документи, рахунки для оплати електроенергії.

Розрахунок оплат здійснюється у відповідності до очікуваного споживання електроенергії у розрахунковому періоді урахуванням сальдо розрахунків за минулий період.

Згідно з п. 4. додатку № 4 до договору № 350304 від 25.07.03 р., у випадку неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін або неможливості зняття показань електропостачальною організаціє, визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням за попередній розрахунковий період.

Період розрахунку за середньодобовим споживанням електроенергії не може перевищувати один місяць, після чого розрахунок споживаної електроенергії здійснюється електропостачальною організацією за договірною потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання до подання споживачем показань електролічильників (або до надання можливості показань електропостачальною організацією) без наступного перерахунку.

Пунктом 5. додатку № 4 до договору № 350304 від 25.07.03 р. визначено, що при наявності у споживача субспоживачів плата за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності (при перевищенні їх самим споживачем, або його субспоживачів) нараховується та пред'являється для оплати споживачу.

У відповідності до п. 6. додатку № 4 до договору № 350304 від 25.07.03 р., при наявності у споживача боргу, за згодою сторін, можлива його реструктуризація шляхом складання графіка погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції. У такому випадку зобов'язання споживача з виконання такого графіка обов'язково забезпечуються заставою належного йому майна, майнових прав в порядку, встановленому законодавством.

У разі невиконання графіка погашення заборгованості електропостачальна організація має право звернути стягнення на предмет застави.

Укладання та виконання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє його від обов'язку оплати поточного споживання електроенергії.

Згідно з п. 7. додатку № 4 до договору № 350304 від 25.07.03 р., у всіх випадках у платіжному документі в призначенні платежу споживач вказує: період, за який здійснюється плата; наявність у сумі платежу пені, відшкодування збитків тощо; номер договору; особовий рахунок.

У разі невиконання споживачем цього пункту, електропостачальна організація має право віднести сплачену суму на власний розсуд.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 350304 від 25.07.03 р., поставлено відповідачу за період з 01.11.08 р. до 01.03.12 р. активну електричну енергію на суму 1 572 024,59 грн., тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, сплатив тільки 1 485 074,29 грн., внаслідок чого станом на 01.03.12 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 86 950,30 грн., що підтверджується довідкою про надходження грошових коштів в погашення боргу за спожиту від ПАТ «Київенерго» електроенергію КП «Житлорембудсервіс».

В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду акти приймання передачі товарної продукції, акти про використану електричну енергію, звіти про використану електроенергію, звіти витрат електричної енергії, рахунки-розшифровки по активній електроенергії та акти звірки розрахунків за спірний період за договором № 350304 від 25.07.03 р.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва про стягнення 86 950,30 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 4 852,47 грн. пені, 31 837,88 грн. інфляційних нарахувань та 9 038,44 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на користування електричною енергією № 350304 від 25.07.03 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 350304 від 25.07.03 р. строк оплату за спожиту активну енергію здійснив не в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, пояснюючи це тим, що позивач при розрахунку позовних вимог не врахував від'ємні показники індексів інфляції за спірний період; що відповідно до довідки, наданої бухгалтерським відділом КП по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва сума оплат за договором № 350304 від 25.07.03 р. за період з квітня 2009 р. до березня 2012 р. має переплату в розмірі 263 107,09 грн. Також відповідач просив застосувати позовну давність до вимог ПАТ «Київенергро»про стягнення боргу за спожиту електроенергію за період з листопада 2008 р. до березня 2012 р. включно та не стягувати штрафні санкції, враховуючи, що підприємство відповідача є збитковим та має великі борги перед бюджетом України та монопольними організаціями, у підтвердження чого надав суду копію звіту про фінансові результати за 1 квартал 2012 р.

Господарський суд не приймає до уваги наведені доводи відповідача щодо переплати, оскільки ним не надано суду належних доказів у підтвердження оплат, здійснених у відповідності до п. 7 додатку № 4 до договору № 350304 від 25.07.03 р. (платіжні доручення, виписки з особових рахунків з відміткою банківської установи та зазначенням призначення платежу).

Крім того, відповідач не довів належними доказами, що його підприємство є збитковим та має борги, так як не надано суду балансу підприємства та фінансових звітів за 2008 -2011 р.р., первинної бухгалтерської документації для дослідження та оцінки неплатоспроможності відповідача і застосування ст. 233 Господарського кодексу України.

Щодо прохання відповідача застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ «Київенерго», то Господарський суд м. Києва його відхиляє у зв'язку з тим, що в матеріалах справи містяться акти та зведені акти звірки взаєморозрахунків за 2008 р., 2009 р., 2011 р. та 2012 р., підписані та скріплені печатками сторін, в яких відповідач визнавав заборгованість перед ПАТ «Київенерго».

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 86 950,30 грн. боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва 86 950,30 грн. боргу за договором про постачання електричної енергії № 350304 від 25.07.03 р. та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 31 837,88 інфляційної складової боргу та 9 038,44 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 350304 від 25.07.03 р. за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р., липні 2010 р., липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7 % та 99,6 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р. підлягають 28 107,56 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 350304 від 25.07.03 р. станом на 01.03.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 9 038,44 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2008 р. до березня 2012 р.

ПАТ «Київенерго»просить стягнути з відповідача 4 852,47 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 350304 від 25.07.03 р. за період з вересня 2011 р. до лютого 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 5.1. договору № 350304 від 25.07.03 р., за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня з вересня 2012 р. до лютого 2012 р. становить 4 852,47 грн.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Коумнального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 253 -256, 260, 261, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 86 950 (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 30 коп. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 28 107 (двадцять вісім тисяч сто сім) грн. 56 коп. інфляційної складової боргу, 9 038 (дев'ять тисяч тридцять вісім) грн. 44 коп. трьох відсотків річних, 4 852 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 47 коп. пені та 2 578 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 97 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 11.06.12 р.

Суддя Гавриловська І.О.