Рішення № 24794193, 14.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" березня 2012 р. Справа № 15/5007/13/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі: Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 31.12.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (м.Горлівка, Донецька область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 5175,90 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера логістік" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3293,76грн. основного боргу, 92,32грн. пені, 142,94грн. - 24% річних та 1646,88грн. - 50% штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду від 13.02.2012р. про порушення провадження у справі, яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, а саме: 10020, АДРЕСА_1, повернулась до господарського суду із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 30-32).

Також, до суду повернулась копія ухвали господарського суду від 28.02.2012р., яка направлялась судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: 10020, АДРЕСА_1 , із відміткою відділення зв'язку "за закінченням зберігання" (а.с. 38-40).

Як вбачається з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.02.2012р. в реєстрі значиться Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, яка проживає за адресою: 10020, АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до чинного законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (позивач/постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач/ покупець), від імені якої діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності від 19.07.2011р., було укладено договір поставки №1314 (а.с. 9-14, 26), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання на умовах, визначених в цьому договорі (п.1.1 договору).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній (п. 1.3 договору)

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 3293,76грн., що підтверджується видатковими накладними: № 57341/56952 від 16.11.2011р. на суму 1534,32грн. (а.с. 17), №57343/56953 від 16.11.2011р. на суму 805,74грн. (а.с. 20), №58855/58605 від 23.11.2011р. на суму 262,26грн. (а.с. 22), №58897/58614 від 23.11.2011р. на суму 691,44грн., (а.с. 24).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки такої партії.

Таким чином, за отриманий товар відповідач зобов'язаний був провести оплату:

- по видаткових накладних № 57341/56952 від 16.11.2011р. на суму 1534,32грн., №57343/56953 від 16.11.2011р. на суму 805,74грн., у строк до 30.11.2011р. ;

- по видаткових накладних № 58855/58605 від 23.11.2011р. на суму 262,26грн. та №58897/58614 від 23.11.2011р. на суму 691,44грн., у строк до 07.12.2011р.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені строки у не виконав, у зв'язку з чим, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 3293,76грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Фізична особо-підприємець ОСОБА_2 не надала суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 3293,76грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3293,76грн. заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 92,32грн. пені, 1646,88грн. - 50% штрафу та 142,94грн. - 24% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних та 24% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено (п. 7.2.2 договору).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені (а.с. 2), зважаючи на встановлені судом обставини щодо строків оплати вартості поставленого товару, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 91,75грн. Зокрема,

за період з 07.12.2011р. по 10.02.2012р. розмір пені, нарахованої на суму заборгованості 2340,06грн. становить 65,47грн.;

за період з 08.12.2011р. по 10.02.2012р. розмір пені, нарахованої на суму заборгованості 953,70грн. становить 26,28грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 91,75грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 0,57грн. суд відмовляє.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар на суму 3293,76грн., у відповідності до п. 7.2.2 договору поставки №1314 від 14.11.2011р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 1646,88грн.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення оплати товару більш ніж на 10 днів, господарський суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1646,88грн. (3293,76грн. х 50%).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже зазначалось, п. 7.2.1 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує 24% річних від суми заборгованості.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 24% річних (а.с. 2, зворотній бік), з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24% річних, підлягають частковому задоволенню в розмірі 142,07грн., зокрема нарахованих:

- в сумі 101,38грн., за період з 07.12.2011р. по 10.02.2012р. на суму заборгованості 2340,06грн.;

- в сумі 40,69грн., за період з 08.12.2011р. по 10.02.2012р. на суму заборгованості 953,70грн.;

У задоволенні позову в частині стягнення 0,87грн. 24% річних слід відмовити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач суму заборгованості в розмірі 3293,76грн. визнав, що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 20.01.2012р., проте доказів її погашення, станом на час розгляду справи, суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3293,76грн. основного боргу, 91,75грн. пені, 1646,88грн. штрафу та 142,07грн. 24% річних. У задоволенні позову в частині стягнення 0,57грн. пені та 0,87грн. 24% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 509, 525, 549, 625, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, б. 2, ідентифікаційний код 35871504)

- 3293,76грн. основного боргу;

- 91,75грн. пені;

- 1646,88грн. - штрафу;

- 142,07грн. - 24% річних;

- 1609,05грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: "16" березня 2012 року.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - відповідачу (рек. з пов.)