Постанова № 24793593, 13.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 5021/2228/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційні скарги 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96", м. Суми; 2. дочірнього підприємства "Комунсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96", м. Сумина рішеннявід 17.10.2011 р. господарського суду Сумської областіта постановувід 24.01.2012 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5021/2228/2011 господарського суду Сумської області за позовомдочірнього підприємства "Комунсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96", м. Сумидокомунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради 2. Виконавчий комітет Сумської міської радипро зобов'язання вчинити певні дії та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96", м. Сумидо комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Сумипровизнання дій неправомірними та заборону вчиняти певні дії в судовому засіданні взяв участь представник

відповідачаОСОБА_4, довір.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Комунсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" (далі -позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради (далі -відповідач) про заборону вчиняти дії, направлені на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в територіальних межах надання цих послуг позивачем та отримувати плату за надання таких послуг.

Також третя особа з самостійними вимогами на предмет спору -товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" (далі -третя особа) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про визнання неправомірними дій останнього щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в територіальних межах надання цих послуг позивачем та заборону відповідачеві надавати такі послуги та отримувати плату за їх надання.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.10.2011 р. (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні позову позивача відмовлено. У задоволенні позову третьої особи відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. (судді: Істоміна О.А. -головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач та третя особа звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга позивача мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Скаржник зазначає, що на підставі чинного договору виконує комунальне замовлення на виконання спірних послуг, а дії відповідача завдають йому матеріальних втрат.

Третя особа у своїй касаційній скарзі також посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 82 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.10.2010 р. між Управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради та третьою особою був укладений договір (далі -основний договір), відповідно до якого на третю особу покладено обов'язок з виконання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надання комунальних послуг населенню та проведення розрахунків із споживачами згідно встановлених тарифів.

06.10.2010 р. між третьою особою та позивачем був укладений договір підряду, за яким останній став фактичним виконавцем комунальних послуг, визначених у вищевказаному основному договорі.

Однак, у подальшому на підставі рішення Сумської міської ради від 25.06.2011 р. № 418 між Управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради та відповідачем, як переможцем конкурсу, 25.06.2011 р. був укладений аналогічний договір про надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади м. Суми.

Звертаючись з позовами, як позивач, так і третя особа посилались на те, що відповідач неправомірно отримує від населення плату за послуги, які фактично ним не надаються, оскільки зобов'язання з надання таких послуг має третя особа на підставі основного договору від 06.10.2010 р., а фактичним виконавцем послуг є позивач.

Відмовляючи в позовах, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем та третьою особою не доведено фактів порушення їх прав та інтересів з боку відповідача, оскільки саме відповідач визначений органом місцевого самоврядування як виконавець спірних послуг.

Проте, при винесенні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не врахували наступного.

Згідно з п.п. 6.1, 6.4 основного договору від 06.10.2010 р. він діє до 30.06.2011 р. та за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом двох місяців до закінчення строку його чинності, він вважається продовженим на тих же умовах, які передбачені договором.

Отже, за умови відсутності вчинення однією із сторін договору дій, спрямованих на його припинення, цей договір продовжує свою дію та відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 43 ГПК України не надали правової оцінки наявності договірних правовідносин між третьою особою та органом місцевого самоврядування, який уповноважений визначати виконавців житлово-комунальних послуг.

Таким чином, суди допустили порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав та зобов'язань сторін.

Допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).

Враховуючи наведене, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" та дочірнього підприємства "Комунсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-96" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 17.10.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. у справі № 5021/2228/2011 скасувати.

3. Справу № 5021/2228/2011 передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич