Ухвала суду № 24791162, 06.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мазур Ю.Ю.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року справа №2а/1270/682/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі № 2а/1270/682/2012 за позовом Перевальської виправної колонії № 15 Управління державного департаменту з питань виконання покарань у Луганській області до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0000352340 від 16.12.2011 року.

В обґрунтування позову зазначив, що Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області (далі - Алчевська ОДПІ) було надано позивачу рішення про застосування фінансових санкцій №0000352340 від 16.12.2011 року за порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) - роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензії та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій - 18.558,30 грн. Перевіряючим органом було встановлено факт порушення, а саме здійснювалась реалізація засудженим тютюнових виробів у крамниці без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Позивач зазначив, що установи виконання покарань та слідчі ізолятори кримінально-виконавчої служби не є суб'єктами підприємницької діяльності та не реєструється, як такі суб'єкти. Установи утримуються за рахунок бюджетних коштів і забезпечують виконання кримінальних покарань засуджених до позбавлення волі. Одним із основних завдань установ виконання покарань при виконанні їх функцій є гарантія захисту прав засуджених. З метою забезпечення прав засуджених та ув'язнених, установи здійснюють обслуговування зазначених осіб через крамниці за їх заявами, а не роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі № 2а/1270/682/2012 позов задоволено.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено, що перевірку позивача було проведено відповідно до листа Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах від 23.11.11 №1877 вих.11. 24.11.2011 року співробітниками ВПМ Алчевської ОДПІ спільно зі співробітниками прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах встановлено факт реалізації тютюнових виробів в крамниці, що розташована на території Перевальської виправної колонії (№15), шляхом відпуску тютюнових виробів засудженим у безготівковій формі, без наявності відповідної ліцензії. Даний факт підтверджується складеним протоколом від 24.11.2011 року та поясненнями посадових осіб, видатковими накладними. Представник відповідача вказав, що представником Перевальської виправної колонії (№15) Лизогуб А.Н. відповідно до видаткової накладної №3/3512 від 10.11.11 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 були придбані тютюнові вироби на загальну суму 8.598 грн., які в подальшому були реалізовані через крамницю Перевальської виправної колонії (№15) засудженим, на загальну суму 9.253,75 грн. При цьому ліцензія на роздрібну торгівлю тютюновими виробами у Перевальській виправній колонії (№15) відсутня. З урахуванням зазначених матеріалів, що стали підставою для нарахування штрафної санкції, сума придбаного товару складає 9279,17 грн., з яких 9253,75 грн. - вартість партії товару за накладною №3/3512 від 10.11.11, 13 грн. - вартість 5 пачок цигарок «Джин Лінг» за ціною 2,6 грн. за пачку; 12,4 грн. - вартість 2 пачок цигарок (назва не зазначена), що придбані засудженим ОСОБА_4 за ціною 2,6 грн. за пачку. Таким чином, штрафна санкція складає 9279,15x200% = 18558,30 грн. Посилання позивача на те, що він не отримує прибутку від реалізації цигарок, не мають під собою ніяких підстав. Якщо проаналізувати ціну придбання цигарок у оптового постачальника та ціну їх реалізації в крамниці колонії, то вбачається, що ціни в крамниці вище ніж оптові. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях позивач висловив згоду з постановою місцевого суду, вважав її ухваленою з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, встановила наступне:

Перевальська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№15), ідентифікаційний код 08562766, зареєстрована Перевальською районної державною адміністрацією 29.11.1999 року у якості юридичної особи, на підтвердження чого видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №688885 (а.с.7).

24 листопада 2011 року співробітниками Алчевської ОДПІ спільно зі співробітниками Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів про виконанні судових рішень у кримінальних справах було проведено перевірку позивача, щодо стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. За підсумками перевірки були виявленні порушення, а саме статті 15 Закону № 481/95-ВР - роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензій. У зв'язку з чим було складено протокол від 27.11.2011 року та взяті пояснення (а.с.38-42). На підставі матеріалів перевірки Алчевською ОДПІ 16.12.2011 року було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000352340 (а.с.8).

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій. Імпорт тютюнової сировини може здійснюватися лише: суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на право виробництва тютюнових виробів; тютюново-ферментаційними заводами, які здійснюють реалізацію (передачу) ферментованої тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт. Плата за ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлюється в розмірі 780 гривень за рік. Встановити річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі у розмірі: алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) - 500000 гривень; тютюновими виробами - 500000 гривень; сидром та перрі (без додання спирту) - 780 гривень. Ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п'ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів. Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції суб'єктам господарювання оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю. Суб'єкти господарювання первинного виноробства здійснюють поставку виноматеріалів суб'єктам господарювання вторинного виноробства без ліцензії на оптову торгівлю.

Відвантаження алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що призначені для реалізації магазинами безмитної торгівлі, здійснюється суб'єктами господарювання, які отримали ліцензію на право експорту алкогольних напоїв або тютюнових виробів, з оформленням вантажної митної декларації, при цьому мінімальні оптово-відпускні ціни для алкогольних напоїв не застосовуються.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями. Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі. Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) становить 780 гривень на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування. Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, та 2000 гривень на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами в поїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України, в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна). Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі. У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі. У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі. У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови. Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Згідно з пунктами 1 та 3 Положення про виправну колонію Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, затвердженого наказом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області 05.06.2000 року №90 (далі - Положення), виправна колонія являється державною установою, яка заснована на державній власності, є територіальним органом кримінально - виконавчої системи, який забезпечує проведення у життя державної політики у сфері виконання кримінальних покарань і підпорядковується Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області.

Основним завданням виправної колонії є:

- реалізація єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

- утримання осіб узятих під варту, забезпечення виконання вироків суду і застосування передбачених законом засобів виправлення і перевиховання засуджених; забезпечення примусового лікування засуджених хворих на алкоголізм та наркоманію; приймає міри по запобіганню злочинів, дисциплінарним поступкам з боку засуджених до позбавлення волі, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів вчинених у колонії, проводить дізнання у справах про ці злочини, здійснює оперативно - розшукову діяльність;

- організовує виробничо-господарську діяльність із наданням засудженим роботи, забезпечує їх професійну підготовку та загально - освітнє навчання;

- здійснює роботу з кадрами, їх добір та розстановку, організовує направлення їх для навчання та підвищення професійної підготовки до учбових закладів Департаменту.

Частиною 2 розділу 1 Порядку внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженого Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань 25.12.2003 № 275, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за № 1277/8598 визначено поняття ларьок - приміщення для придбання засудженими за безготівковим розрахунком продуктів харчування і предметів першої потреби.

Статтею 1 Кримінально-виконавчого кодексу (далі - КВК) України встановлено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принужує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Відповідно до частини 1 статті 107 КВК України, засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань: одержувати інформацію і роз'яснення про умови відбування і порядок виконання покарання у виді позбавлення волі; користуватися послугами, які надаються в місцях позбавлення волі, в тому числі додатковими, оплачуваними; брати участь у трудовій діяльності; отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких; розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами; здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови; одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі; зустрічатися з родичами та іншими особами; подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені; брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків соціально корисної спрямованості, займатися фізичною культурою і спортом; придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби, періодичні видання, літературу, продукти харчування; розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи при цьому правил поведінки; одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту; одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; звертатися до адміністрації з проханням внести подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування і предметів першої потреби встановлено статтею 108 КВК України, якою встановлено, що засуджені мають право придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, зароблені в колоніях, а засуджені чоловіки віком понад шістдесят років, жінки - віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої та другої груп, вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неповнолітні, а також засуджені, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, - також на гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу.

Перелік і кількість продуктів харчування і предметів першої потреби, що дозволяються до продажу засудженим, визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. Суму грошей, яку засудженні можуть витрачати придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності, встановлюється КВК України.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що організація торгівлі у виправних колоніях регламентується КВК України, правилами внутрішнього розпорядку виправних колоній, згідно з якими для засуджених організовується торгівля продуктами харчування та предметами першої потреби, для чого в кожній виправній колонії влаштовуються магазини (ларьки). Кожний засуджений, який має право на придбання продуктів харчування та предмети першої необхідності, заповнює і здає адміністративний бланк - заяву. Отриманий за заявами товар видається засудженому під розписку. Засуджені можуть купувати тільки за безготівковим розрахунком, у зв'язку з цим у магазинах обладнується робоче місце бухгалтера - оперецеоніста, який фіксує витрати коштів, що є на особових рахунках засуджених. Перелік і кількість продуктів харчування і предметів першої потреби, що дозволяються до продажу засудженим, визначається нормативно - правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

З наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що діяльність установ виконання покарань по забезпеченню осіб позбавлених волі тютюновими виробами без наявності ліцензії, є не порушенням законодавства, а є одним із критерієв забезпечення прав та свобод засуджених.

За таких обставин місцевий суд вірно визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що мають достатні підстави для задоволення, а тому рішення про застосування фінансових санкцій від 16 грудня 2011 року №000035234 підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі № 2а/1270/682/2012 за позовом Перевальської виправної колонії № 15 Управління державного департаменту з питань виконання покарань у Луганській області до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування фінансових санкцій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов