Ухвала суду № 24790616, 23.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року справа №2а/1270/733/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

23 травня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишов М.В.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представника відповідача Некрасенко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та заяву управління Державної казначейської служби України в м. Луганську про приєднання до апеляційної скарги на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. в справі № 2а/1270/733/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Принт-Експорт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, управління Державної казначейської служби України у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Принт-Експорт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, управління Державної казначейської служби України у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000112360 від 21.03.2011 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 495664 грн. за вересень 2010 р., на 1967575 грн. за жовтень 2010 р., стягнуте з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за вересень 2010 р. в розмірі 495664 грн., за жовтень 2010 р. - 1967575 грн.

Відповідачем Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи податкового органу про неможливість дослідження фактичної сплати податку до бюджету по ланцюгу постачання, а висновки суду щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування не залежить від підтвердження надходжень податку до бюджету по ланцюгу не відповідають вимогам податкового законодавства. Судом не було встановлено, за якими господарськими операціями був сформований податковий кредит, не досліджений факт наявності порушень з боку контрагентів позивача.

Відповідачем управлінням Державної казначейської служби України у м. Луганську подана заява про приєднання до апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську підтримали апеляційні скарги, просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача управління Державної казначейської служби України у м. Луганську до судового засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача до судового засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга та заява до приєднання до апеляційної скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Принт-Експорт", ідентифікаційний код 35155783, зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.05.2007 р., внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську, є платником податку на додану вартість.

Позивачем подані до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року, якими позивач визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 495664 грн. та 1967575 грн. відповідно.

Відповідачем Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок суми від'ємного значення податку, що декларувалось у серпні 2010 р., та в сумі 1967575 грн. за жовтень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку, що декларувалось у вересні 2010 р., за результатами якої 21.03.2011 складений акт за № 101/23-616/35155783.

Актом перевірки встановлено, що позивачем на порушення п. 1.8 ст. 1, п. 7.3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010 року на 495664 грн., за жовтень 2010 р. - на 1967575 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112360 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на 495664 грн., за жовтень 2010 р. - на 1967575 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту, фактичного підтвердження здійснення господарських операцій, відсутності порушень з боку позивача податкового законодавства при визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, виходячи з наступного.

Перевіркою, за наслідками якої позивачу зменшено суду бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, встановлено, що до постачальників позивача, суми по операціям з якими стали підставою для формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 р. та жовтень 2010 р., відносяться ТОВ „Поли-Пак" та ТОВ „Модерн-ХХІ". Як вбачається з акту, перевіркою правомірності нарахування та податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами безпосередньо з вказаними постачальниками позивача порушень не встановлено.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини у 2010 р., якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 р., заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, в даному випадку платник податку прийняв рішення про відшкодування суми податку на додану вартість шляхом зарахування на його рахунок, про що свідчить рядок 25.1 податкової декларацій.

У відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Позивачем виконані зазначені приписи, надано податковому органу податкові декларації з податку на додану вартість, заяви про повернення повної суми бюджетного відшкодування, розрахунки сум бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону встановлює, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суми, сплачені постачальникам товарів (послуг) ТОВ „Принт-Експорт" з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені наявними в матеріалах справи договорами, відомостями про рух коштів по рахунку позивача, податковими накладними та іншими первинними документами. При цьому, з обставин справи вбачається, що відповідач не заперечує проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

Належне відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків позивачем з контрагентами позивача, за операціями з якими позивачем сформовано податковий кредит, а саме ТОВ „Поли-Пак" та ТОВ „Модерн-ХХІ", підтверджується первинними документами. Юридичний статус підприємств - контрагентів підтверджений документально.

Суд не погоджується з доводами апелянта про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість", не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. „а" пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість", іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу.

Відтак, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям за вересень-жовтень 2010 р.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не наведено достатніх підстав на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та заяву управління Державної казначейської служби України в м. Луганську про приєднання до апеляційної скарги на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. в справі № 2а/1270/733/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. в справі № 2а/1270/733/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Принт-Експорт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, управління Державної казначейської служби України у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 28.05.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.