Ухвала суду № 24790607, 23.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року справа №2а/1270/192/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

23 травня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представника позивача Тереховської Н.Є.

представника відповідача Некрасенко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 р. в справі № 2а/1270/192/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 р. задоволений позов Публічного акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, визнана протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. в сумі 15417570 грн., стягнута з Державного бюджету України на користь позивача сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 15417570 грн.

Відповідачами Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Луганську та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області подані апеляційні скарги, в яких апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ) мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що обов'язковою умовою отримання права на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість є надмірна сплата цього податку до Державного бюджету України. Проведеною перевіркою неможливо встановити реальність здійснених операцій по ланцюгу постачання з відповідними підприємствами.

Апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ ДКС) мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у тому, що судом не прийнято до уваги, що у зв'язку з не закінченням процедури судового оскарження податкового зобов'язання та неотримання висновку органу державної податкової служби про відшкодування податку, у відповідача відсутні підстави для відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 р. здійснена заміна первісного відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Луганську належним - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник апелянт СДПІ підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Луганської області до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за його відсутністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Публічне акціонерне товариство „Стахановський завод феросплавів" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів", є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 12.04.2011 р., є платником податку на додану вартість.

Позивачем за результатами господарської діяльності у липні 2011 р. отримане право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 р., відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, становить 15433807 грн.

На виконання вимог п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України СДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача за червень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в травні 2011 р. Актом перевірки № 455/08-3/00186513 від 15.09.2011 р. встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту за червень 2011 р. на 16237 грн., що призвело до завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2011 р. на 16237 грн.

СДПІ у відповідності до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складений акт № 543/08-2/001186513 від 29.12.2011 р. З урахуванням акту позапланової виїзної документальної перевірки № 455/08-3/00186513 від 15.09.2011 р. податковим органом підтверджене відображення позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. від'ємного значення за липень 2011 р. в розмірі 15417570 грн.

Позивачем до податкового органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2011 р., розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 15433807 грн. Уточнюючим розрахунком від 22.09.2011 р. податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації за липень 2011 р. позивач зменшив показник суми бюджетного відшкодування на 16237 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем виконані усі вимоги Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15.01.2011 р. № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість. Крім того, суд вважав, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності до вимог діючого податкового законодавства, формування податкового кредиту підтверджено первинними документами, зокрема, належним чином оформленими податковими накладними.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення позивачем у червні 2011 р., в якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість, та липні 2011 р., в якому заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість в розмірі 15417570 грн., господарських операцій, товарність цих операцій та фактичну сплату позивачем сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України, у відповідності до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( п. 198.3)

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. 200.4. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.6 ст. 200 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Як встановлено п. 200.7 ст. 200 платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. 200.10. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.8).

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (п. 200.11).

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12).

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п. 200.13).

З урахуванням того, що позивачем виконані усі вимоги податкового законодавства щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість СДПІ на виконання приписів п. 200.12 та п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України повинна була у п'ятиденний строк після перевірки надати органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, або надіслати платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначити або суму заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірки, та підстави для її вирахування, або суму перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірки, та підстави її вирахування, або про відмову в наданні бюджетного відшкодування з зазначенням підстав.

З обставин справи вбачається, що СДПІ не приймались податкові повідомлення-рішення про збільшення або зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу по податковій декларації за липень 2011 р., а також не направлявся органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відтак, висновок суду першої інстанції, що СДПІ, утримуючись від надання органу Державної казначейської служби висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, допустила бездіяльність та порушила вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, є правильним.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість порушується право платника податку внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення такої суми з бюджету.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи СДПІ, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару, а також що неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Законодавство України, зокрема й Податковий кодекс, не встановлює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги ГУ ДКС стосовно того, що у зв'язку з не закінченням процедури судового оскарження податкового зобов'язання та неотримання висновку органу державної податкової служби про відшкодування податку, у відповідача відсутні підстави для відшкодування податку на додану вартість, а також, що орган Державної казначейської служби взагалі є неналежним відповідачем у справі.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845.

У відповідності до п. 2 цього Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пп. 6 п. 16 Порядку органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Як встановлено п. 23 цього Порядку стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Відтак, колегія суддів вважає, що ГУ ДКС є належним відповідачем у справі, а також зазначає, що зазначене спростовує доводи відповідача про те, що він повинен відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 р. в справі № 2а/1270/192/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 р. в справі № 2а/1270/192/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.