Постанова № 24788671, 14.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 червня 2012 р. № 2а- 519/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання -Фоміній В.В.,

за участю: представників позивача - Карпінської Г.Л., ОСОБА_2,

представника відповідача - Служавого Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електроконтактні технології"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Електроконтактні технології", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення за №0000062340 від 04.01.2012 року, №0000082340 від 04.01.2012 року Харківської об'єднаної державної податкової інспекції.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.12 року замінено неналежного відповідача - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію, на належного відповідача -Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що на його думку податкові рішення-повідомлення № 0000062340 від 04.01.2012 року, № 0000082340 від 04.01.2012 року та Акт перевірки від 02.12.2011 р. № 2732/234/36875117, на підставі якого були прийняті повідомлення-рішення, та ствердження податкового органу, що здійсненні операції між ТОВ «НВП ЕЛЕКТРОКОНТАКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ»та ТОВ «ФІРМА «ЛІОН», ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ «ТРУБОПЛАСТ УКРАЇНА», ПП «САПСАН», ПП «ОВД-ТРЕЙД», ПП «ХАРМАРТ» мають факт сумнівності, а укладені угоди нікчемними, є безпідставним, необґрунтованим, бездоказовим, побудованим виключно на припущеннях перевіряючого органу та неприпустимого трактування ним чинного законодавства України, а тому винесені за даним актом податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановленні в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі наказу № 1206 від 02.12.2011 року виданого Харківською ОДПІ, згідно з п.п.78.1.1 п.78 ст.78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Електроконтактні технології»з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за лютий -квітень, червень - серпень 2011р. по операціям з ТОВ "Ліон" (код ЄДРПОУ 30590155), ПП "Сапсан" (код ЄДРПОУ 31092608), ТОВ "ЮСАЕМ" (код ЄДРПОУ 33010817), ПП "Хармарт" (код ЄДРПОУ 34018183), ПП "ОВД трейд" (код ЄДРПОУ 37091177), ТОВ "Трубопласт Україна" (код ЄДРПОУ 37189531), за результатами якої складено Акт від 02.12.2011 р. за № 2732/234/36875117.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки від 02.12.2011р. за № 2732/234/36875117, було встановлено порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на суму 705924,0 грн., у т.ч. за лютий 2011 року на суму 98951,0 грн., за березень 2011 року на суму 18128,0 грн., за квітень 2011року на суму 52491,0 грн., за травень 2011р. на суму 116061,0 грн., за червень 2011р. на суму 201462,0 грн., за липень 2011року на суму 37764,0 грн., за серпень 2011р. на суму 181067,0 грн.

Внаслідок порушення підприємством вимог ст. 138 Податкового кодексу України та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»перевіркою встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 823521,0 грн., у тому числі: за І квартал 2011р. на суму 146349,0 грн. Внаслідок порушення підприємством вимог ст. 138 Податкового кодексу України за ІІ квартал 2011р. на суму 425516,0 грн. за ІІІ квартал 2011р. на суму 251656,0 грн.

За результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 02.12.2011р. за №2732/234/36875117 Харківської ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062340 від 04.01.2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «НВП Електроконтактні технології»по податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 760632,80 грн. у т.ч.: основний платіж 705924,0 грн., штрафна (фінансова) санкція 54708,80 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0000082340 від 04.01.2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «НВП Електроконтактні технології»по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 823522,0 грн. у т.ч.: основний платіж 823521,0 грн., штрафна (фінансова) санкція 1,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 02.12.2011р. за № 2732/234/36875117 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Ліон»по договору №1/2-1 від 01.02.2011р.

Предметом вказаного договору є поставка продукції, а саме порошки металів, метал листовий, обладнання, а також виконання робіт в кількості та якості відповідно до специфікацій к договору або інших документів, які відносяться к даному договору.

На виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи рахунки-фактури (т.3 а.с. 6-18), видаткові накладні (т.3 а.с. 19-25), акти здачі-прийняття робіт (т.3 а.с. 26-29), податкові накладні (т.3 а.с. 30-41).

Детально перевіривши вказані первинні документи, суд зазначає, що товари та послуги які містяться в податкових накладних відрізняються по найменуванню з відомостями, які містяться в рахунках-фактурах, видаткових накладних та актах приймання передачі. Як приклад, в рахунку-фактурі №1/01 від 01.02.2011р. відображений котел твердопаливний із зазначенням суми з ПДВ 49400,0грн., який не відображений в податкових накладних.

Суд також звертає увагу на те, що в актах здачі-приймання робіт не міститься відомостей щодо місця складання актів, також підприємством позивача до матеріалів справи не надано інших документів в підтвердження виконання робіт, які відображені в актах.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в п 2.5 договору №1/2-1 від 01.02.2011р. зазначена умова поставки самовивіз. Позивачем також надано додаткову угоду №1 від 01.02.2011р., де змінено вказаний пункт, а саме вказано, що доставка продукції на склад покупця здійснюється продавцем, вартість транспортних видатків входить у вартість продукції.

На запитання суду, представниками позивача не надана відповідь стосовно доцільності укладання додаткової угоди, яка датована тією ж самою датою, що й договір. Ніяких товарно-транспортних документів, які б підтверджували транспортування продукції до суду не надано, також не надано доказів в підтвердження розвантажування продукції.

В пункті 4.1 договору вказано, що приймання продукції здійснюється по кількості та якості у відповідності з вимогами діючого законодавства України. Однак підприємством позивача не дотримано вказаного пункту договору, а саме на укладені акти приймання передачі продукції у відповідності до вимог Інструкцій Держарбітражу СРСР №П-7 від 25.04.1996р. та №П-6 від 15.06.1965р.

Суд зазначає, що вказані інструкції передбачають наявність транспортної документації на поставлений товар, яку до матеріалів справи позивачем не надана. Також в наданих поясненнях представник позивача не мав змоги повідомити суду яким чином перевірялась якість поставленого товару. Крім того, до матеріалів справи на вимогу суду не надано копій замовлень на поставку товару, що суперечить п.3.1. договору.

Підприємством позивача надано до суду паспорти на продукцію (т.4 а.с. 18-20). З цього приводу суд зауважує, що згідно умов договору, а саме розділом 5, передбачено наявність паспортів виробника товару, однак надані паспорти на товар засвідчені підписом та печаткою ТОВ фірма «Ліон». Доказів в підтвердження того, що контрагент позивача є виробником продукції до матеріалів справи не надано. Крім того, паспортів на іншу поставлену продукцію також не надано, що прямо суперечить умовам договору.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ПП «Сапсан»по договору №5/03 від 01.03.2011р.

Згідно договору "Виконавець" (ПП «Сапсан») виконує роботи для "Замовника" (ТОВ «НВП ЕЛЕКТРОКОНТАКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ») по підготовці, монтажу та проведенню електромережі виробничо -складського приміщення, підключенню устаткування на об'єкті, розташованого за адресою: Харківська обл., Харківський р-н., с. Комунар, вул. 9-ої П'ятирічки 49.

Згідно договору №5/03 від 01.03.2011 року (термін дії договору до 31.12.2011р.) загальна вартість Договору складає 445200,0грн.

На виконання вказаного договору позивачем надано акти здачі-приймання робіт (т. 2 а.с. 227-229) та податкові накладні (т.2 а.с. 230-232). Інших документів, які б підтверджували здійснення господарської операції до матеріалів справи не надано.

Перевіряючи економічну доцільність вказаного договору, суд звертає увагу на наступне.

В матеріалах справи міститься два договори оренди нежитлового приміщення за №1/07-11 від 01.07.2011р. (т.1 а.с. 13-16) та № 01/03-11 від 03.01.2011р. (т. 6 а.с. 7-9). Сторонами по даним договорам є підприємство позивача та ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 є також керівником підприємства ТОВ «НВП Електроконтактні технології».

Предметом вказаних договорів є передача у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою Харківська обл., Харківський р-н., с. Комунар, вул. 9-ої П'ятирічки 49, загальною площею 649,7 кв.м.

Доказів розірвання договору від 03.01.2011р. та доказів або обґрунтувань мети укладення нового договору від 01.07.2011р. позивач до суду не надав.

В договорі № 01/03-11 від 03.01.2011р., яки діяв у момент укладення договору №5/03 від 01.03.2011р. вказано, що мета орендного користування є використання в якості виробничого приміщення та офісу, але ні як складського приміщення. Відомостей стосовно непридатності орендуємого об'єкту для використання підприємство позивача не надало, отже суд приходить до висновку про економічну необґрунтованість укладеного договору між ПП «Сапсан»та ТОВ «НВП Електроконтактні технології».

Крім того, в підтвердження реальності та фактичності здійсненої господарської операції позивач не надав суду смети, договірної ціни та іншої первинної документації, необхідної для проведення робіт по підготовці, монтажу та проведенню електромережі виробничо -складського приміщення, підключенню устаткування на об'єкті.

Даний вид робіт не передбачений переліком відповідно КВЕД на ПП «Сапсан», що підтверджується узагальненою довідкою податкового органу (т.6 а.с. 62-62).

Суд також звертає увагу на те, що п. 4.1. договору передбачає строк виконання робіт -3 дня з моменту підписання договору, який не був дотриманий, що прямо суперечить умовам договору.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»по договору №7/01-1 від 01.07.2011р.

Судом встановлено, що згідно договору "Продавець" (ТОВ «ЮСАЕМ») поставляє на адресу "Покупця" (ТОВ «НВП ЕЛЕКТРОКОНТАКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ») порошки металів, сталь. Термін дії договору до 31.12.2011р., загальна вартість Договору складає 900000,0грн.

На виконання договору були надані рахунок-фактура, видаткові та податкові накладні (т.2 а.с. 176-179). Інших первинних документів в підтвердження виконання умов договору не надано.

В пункті 4.1 договору вказано, що приймання продукції здійснюється по кількості та якості у відповідності з вимогами діючого законодавства України. Однак підприємством позивача не дотримано вказаного пункту договору, а саме на укладені акти приймання передачі продукції у відповідності до вимог Інструкцій Держарбітражу СРСР №П-7 від 25.04.1996р. та №П-6 від 15.06.1965р.

Суд зазначає, що вказані інструкції передбачають наявність транспортної документації на поставлений товар, яку до матеріалів справи позивачем не надана. Також в наданих поясненнях представник позивача не мав змоги повідомити суду яким чином перевірялась якість поставленого товару. Крім того, до матеріалів справи на вимогу суду не надано копій замовлень на поставку товару, що суперечить п.3.2. договору.

В п. 3.1. договору передбачений строк виконання робіт -2-3 дня з моменту отримання заявки, який не був дотриманий, що прямо суперечить умовам договору.

Підприємством позивача не надано до суду паспорти або сертифікати відповідності на продукцію, а саме на Порошок мідний електролітичний ПМС-1 та сталь жаростійку. Судом не встановлено, що надані копії паспортів на продукцію (з печаткою не виробника,а фірми посередника) безпосередньо відповідають саме поставленому товару, який відображений в податкових накладних та стосуються предмету саме вказаного договору.

Відомостей щодо розвантаження продукції підприємством позивача до матеріалів справи не надано.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ПП «Хармарт»по договору №7/11-1 від 01.07.2011р.

Судом встановлено, що згідно договору "Продавець" (ПП «Хармарт») поставляє на адресу "Покупця" (ТОВ «НВП ЕЛЕКТРОКОНТАКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ») сировину, обладнання та матеріали. Згідно договору №7/11-1 від 01.07.2011 року (термін дії договору до 31.12.2011р.) загальна вартість Договору, як і з контрагентом ТОВ «ЮСАЕМ»та ТОВ фірма «Ліон»складає 900000,0грн.

На виконання вказаного договору підприємством отримані рахунки-фактур, видаткові та податкові накладні.

В пункті 4.1 договору вказано, що приймання продукції здійснюється по кількості та якості у відповідності з вимогами діючого законодавства України. Однак підприємством позивача не дотримано вказаного пункту договору, а саме на укладені акти приймання передачі продукції у відповідності до вимог Інструкцій Держарбітражу СРСР №П-7 від 25.04.1996р. та №П-6 від 15.06.1965р.

Суд зазначає, що вказані інструкції передбачають наявність транспортної документації на поставлений товар, яку до матеріалів справи позивачем не надана. Також в наданих поясненнях представник позивача не мав змоги повідомити суду яким чином перевірялась якість поставленого товару. Крім того, до матеріалів справи на вимогу суду не надано копій замовлень на поставку товару, що суперечить п.3.1. договору.

В п. 3.1. договору передбачений строк виконання робіт -2-3 дня з моменту отримання заявки, який не був дотриманий, що прямо суперечить умовам договору.

Підприємством позивача не надано до суду паспорти на продукцію або сертифікатів якості, що безпосередньо порушує вимоги п.4.2 договору.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ПП «ОВД Трейд»по договору №1/6-1 від 01.06.2011р. та № 0802/1 від 02.08.2011р.

Згідно договору №0802/1 від 02.08.2011 року (термін дії договору до 31.12.2012р.) загальна вартість Договору складає 800000,0грн.

Згідно договору №1/6-11 від 01.06.2011 року загальна вартість Договору складає 900000,0 грн.

Предметами вказаних договорів є поставка продукції.

Стосовно договору №1/6-1 від 01.06.2011р. суд зазначає наступне.

В пункті 4.4 договору вказано, що приймання продукції здійснюється по кількості та якості у відповідності з вимогами діючого законодавства України. Однак підприємством позивача не дотримано вказаного пункту договору, а саме на укладені акти приймання передачі продукції у відповідності до вимог Інструкцій Держарбітражу СРСР №П-7 від 25.04.1996р. та №П-6 від 15.06.1965р.

Вказані інструкції передбачають наявність транспортної документації на поставлений товар, яку до матеріалів справи позивачем не надана. Також в наданих поясненнях представник позивача не мав змоги повідомити суду яким чином перевірялась якість поставленого товару. Крім того, до матеріалів справи на вимогу суду не надано копій замовлень на поставку товару, що суперечить п.2.1. договору.

В п. 2.1. договору передбачений строк виконання робіт -2-3 дня з моменту отримання заявки, який не був дотриманий, що прямо суперечить умовам договору.

Окремо суд звертає увагу на суперечливість положень договору, оскільки відповідно п.4.1 вказано, що доставка продукції виконується постачальником в межах Харківської області, а п.4.4 передбачає, що приймання-передача товару здійснюється на складі Постачальника.

Підприємством позивача не надано до суду паспорти на продукцію або сертифікатів якості, що безпосередньо порушує вимоги п.2.1 договору.

Стосовно договору №0802/1 від 02.08.2011р. судом встановлені такі ж самі порушення, які відображені вище, а саме не надано товарно-транспортних документів, доказів в підтвердження якості поставленої продукції, не дотримані умови договору стосовно строку поставки продукції та оплати за отриманий товар.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Турбопласт Україна» по договору №1/4-1 від 01.04.2011р. Згідно договору "Продавець" (ТОВ «Трубопласт Україна») поставляє на адресу "Покупця" (ТОВ «НВП ЕЛЕКТРОКОНТАКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ») порошки металів, метал листовий, обладнання.

Згідно договору №1/4-1 від 01.04.2011 року (термін дії договору до 31.12.2011р.) загальна вартість Договору складає 240000,0грн.

Суд звертає увагу на те, що в п 2.5 договору зазначена умова поставки самовивіз. Позивачем також надано додаткову угоду №1 від 01.04.2011р., де змінено вказаний пункт, а саме вказано, що доставка продукції на склад покупця здійснюється продавцем, вартість транспортних видатків входить у вартість продукції.

На запитання суду, представниками позивача не надана відповідь стосовно доцільності укладання додаткової угоди, яка датована тією ж самою датою, що й договір. Ніяких товарно-транспортних документів, які б підтверджували транспортування продукції до суду не надано, також не надано доказів в підтвердження розвантажування продукції.

В пункті 4.1 договору вказано, що приймання продукції здійснюється по кількості та якості у відповідності з вимогами діючого законодавства України. Однак підприємством позивача не дотримано вказаного пункту договору, а саме на укладені акти приймання передачі продукції у відповідності до вимог Інструкцій Держарбітражу СРСР №П-7 від 25.04.1996р. та №П-6 від 15.06.1965р.

Суд зазначає, що вказані інструкції передбачають наявність транспортної документації на поставлений товар, яку до матеріалів справи позивачем не надана. Також в наданих поясненнях представник позивача не мав змоги повідомити суду яким чином перевірялась якість поставленого товару. Крім того, до матеріалів справи на вимогу суду не надано копій замовлень на поставку товару, що суперечить п.3.1. договору. Судом встановлено, що на виконання умов договору не додержані строки поставки продукції.

Підприємством позивача надано до суду паспорти на продукцію. З цього приводу суд зауважує, що згідно умов договору, а саме розділом 5, передбачено наявність паспортів виробника товару, однак надані паспорти на товар засвідчені підписом та печаткою ТОВ «Турбопласт Україна». Доказів в підтвердження того, що контрагент позивача є виробником продукції до матеріалів справи не надано. Крім того, паспортів на іншу поставлену продукцію також не надано, що прямо суперечить умовам договору.

Уважно перевіривши та дослідивши всі надані документи, суд керується наступними нормами чинного законодавства України.

Відповідно Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

В ст. 11 вказаних Правил зазначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Слід окремо увагу звернути на те, що види діяльності по КВЕД підприємств контрагентів позивача не співпадають з предметами договорів поставки продукції, на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати.

Щодо економічної обґрунтованості укладання договорів поставки на одну і ту ж саму продукцію підприємством позивача не надано обґрунтованих пояснень та доцільності укладання різних договорів з різними контрагентами з умовами вартості, які не відрізняються.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу на те, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою формування податкового кредиту та підтвердження фактичності та реальності здійснення господарських операцій.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом п. 5.2.1 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Тобто вказані норми визначають поняття валових витрат, їх складові елементи.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість встановлених порушень, які відображені в акті перевірки від 02.12.2011 р. за № 2732/234/36875117 та законність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000062340 від 04.01.2012 року та № 0000082340 від 04.01.2012 року. Отже підстав для задоволення позовних вимог немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Електроконтактні технології" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19 травня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко