Постанова № 24788211, 30.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2009/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представників позивача - Ялова О.О.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Полтавакондитер") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2012 № 0000182308 та № 0000172308.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що висновки перевіряючих про завищення ПАТ "Полтавакондитер" сум податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року та суми бюджетного відшкодування, а також суми від'ємного значення за грудень 2011 року вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки правомірність віднесення до складу податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення ПАТ "Полтавакондитер" вимог Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством сум податку на додану вартість. Зазначав, що за наявними даними спірний контрагент позивача у період, що перевірявся, не знаходився за його юридичною адресою.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 10.12.1991, ідентифікаційний код 00382208, згідно свідоцтва №100325741 позивач зареєстрований платником ПДВ з 28.06.1997. На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

У період з 14.03.2012 по 21.03.2012 працівниками ДПІ в м. Полтаві було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 21.03.2012 № 341/22-6/00382208, яким зафіксовано порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту в розмірі 217578,00 грн за листопад 2011 року; завищено суму податкового кредиту в розмірі 54505,90 грза грудень 2011 року; завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 217578,00 грн за грудень 2011 року; завищено суму від'ємного значення за грудень 2011 року в розмірі 54505,90 грн (а.с. 10-35).

Не погодившись з винесеним актом перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Відповідачем висновки зазначеного акту залишено без змін (лист від 29.03.2012 № 1127/10/15-3, а.с. 36-39).

На підставі вказаного акту, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012: № 0000182308, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодах) з податку на додану вартість у розмірі 217578,00 грн, а також штрафні (фінансові) санкції у розмірі 108789,00 грн та № 0000172308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54506,00 грн( а.с. 40-41).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптхарчсировина" за перевіряємий період зараховано до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про порушення вищезазначених норм Податкового кодексу України.

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних від 22.09.2011 № 9, від 01.11.2011 № 2 та № 3, від 04.11.2011 № 7, від 08.11.2011 № 8, 10.11.2011 № 11 та № 12, від 17.11.2011 № 16, від 18.11.2011 № 17, від 30.11.2011 № 22, від 07.12.2011 № 3, від 16.12.2011 № 6 (а.с. 53-64), суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин законодавства України.

Також, судом встановлено, що між позивачем (по тексту договору -Покупець) та ТОВ «Оптхарчсировина»(по тесту договору -Постачальник) було укладено договір поставки від 01 січня 2011 року № 22/01, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Вид товару, асортимент, кількість одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість окремої партії товару визначаються специфікацією, яка є Додатком та невід'ємною частиною цього Договору. Термін «партія товару»означає кількість Товару визначеного в кожній окремій специфікації. Якість і комплектність товару повинні бути підтверджені: сертифікатом відповідності або посвідченням про визнання іноземного сертифікату для товарів, які відповідно до чинного законодавства України підлягають обов'язковій сертифікації; висновком санітарно-епідеміологічної експертизи; ветеринарним свідоцтвом для харчових продуктів та продовольчої сировини тваринного походження; карантинним дозволом для товару рослинного походження; якісним посвідченням. Поставка окремої партії товару здійснюється па протязі 5 календарних днів з моменту підписання Специфікації, на умовах FCA м. Київ у відповідності до вимог Міжнародних Правил інтерпретації Комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року, якщо інше не визначено в Специфікації. Оплата партії товару Покупцем здійснюється протягом 15 банківських днів з дати отримання товару, якщо інше не визначено в Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (а.с. 46-47).

На підтвердження виконання вказаних умов договору до матеріалів справи позивачем додано належним чином завірені копії первинних документів, а саме:

- видаткових накладних, в тому числі, з відмітками про в'їзд на територію та прийняття на склад підприємства позивача: від 22.09.2011 № РН-0000109, від 01.11.2011 № РН-0000133 та № РН-0000134, від 04.11.2011 № РН-0000138, від 08.11.2011 № РН-0000139, від 10.11.2011 № РН-0000143 та № РН-0000142, від 17.11.2011 № РН-0000147, від 18.11.2011 № РН-0000148, від 30.11.2011 № РН-0000163, від 07.12.2011 № РН-0000155, від 16.12.2011 № РН-0000157 (а.с. 66-67, 69-70, 72-73, 75-76, 78-79, 81-82, 84-85, 87-88, 90-91, 93-94, 96-98, 100-101);

- прибуткових накладних від 23.09.2011 № 5282/5 2828, від 02.11.2011 № 6354/6354 та № 6351/6351, від 07.11.2011 № 6545/6545, від 09.11.2011 № 6629/6629, від 11.11.2011 № 6680/6680 та № 6682/6682, від 18.11.2011 № 6931/6931, від 22.11.2011 № 7038/7038, від 01.12.2011 № 7325/7325, від 08.12.2011 № 7501/7501, від 16.12.2011 № 7703/7703 (а.с. 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 99);

- специфікацій: від 22.09.2011 № 7, від 01.11.2011 № 9, від 07.11.2011 № 10, від 18.11.2011 № 11, від 06.12.2011 № 12 (а.с. 48-53);

висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів відповідності, якісних посвідчень на товарно-матеріальні цінності, що були придбані у спірного контрагента (а.с. 132-144).

Згідно пояснень представника ПАТ «Полтавакондитер», перевезення придбаних товарів здійснювалось автотранспортом позивача на підставі товарно-транспортних накладних з відмітками про прийняття базою-складом сировини підприємства, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: від 22.09.2011 БЗС № 002156, від 01.11.2011 БЗС № 002157, від 04.11.2011 БЗС № 002158, від 08.11.2011 БЗС № 002159, від 10.11.2011 БЗС № 002160, від 17.11.2011 БЗС № 002161, від 18.11.2011 БЗС № 002162, від 30.11.2011 БЗС № 002163, від 07.12.2011 БЗС № 002164, від 16.12.2011 БЗС № 002165 (а.с. 102-111). Вказаний факт транспортування засвідчений витребуваними судом свідоцтвами про державну реєстрацію транспортних засобів, санітарними паспортами цих автомобілів, наказом про закріплення транспортних засобі від 20.04.2011 № 091 за відповідними водіями, а також довіреностями на цих осіб, на підставі яких вони уповноважені представляти інтереси позивача перед його контрагентами з питань, що стосуються транспортного супроводження вантажів.

Крім того, до матеріалів справи додано договір перевезення та транспортної експедиції вантажів від 14.12.2010 № 214/12-10, укладений з перевізником ПП ОСОБА_3, та заявка на здійснення перевезення та відповідна довіреність на вказану особу (а.с. 192-208).

Суд зауважує, що факт передачу придбаних товарів відповідачем не ставиться під сумнів.

Оплата відповідно до умов договору здійснювалась на розрахункові рахунки спірного контрагента, що не заперечується відповідачем та належним чином засвідчується виписками по рахунку ПАТ «Полтавакондитер»та реєстрами платіжних документів з відмітками банківської установу, які наявні в матеріалах справи (а.с. 126-132).

В подальшому придбана сировина використовувалась підприємством при виготовленні основної продукції шляхом розподілення по виробничих цехах, що підтверджується долученими до матеріалів справи картками складського обліку матеріалів та поясненнями представника (а.с. 112-125).

Надаючи оцінку порушенням, що були зафіксовані перевіряючими в акті перевірки, а саме, відсутність спірного контрагента за його місцезнаходження станом на момент проведення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Згідно наявної у матеріалах справи та дослідженої в ході судового розгляду Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 650517 на момент здійснення вказаних операцій та видачі податкових накладних ТОВ «Оптахарчсировина»знаходилось за місцезнаходженням, так, зокрема, 20.12.2011 внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с. 148-153). Крім того, позивачем надано копію довідки від 04.04.2012 № 630/22-10/32208926 про результати зустрічної звірки ТОВ «Оптахарчсировина»щодо підтвердження відомостей, отриманих від ПАТ «Полтавакондитер»за вересень-грудень 2011 року, відповідно до висновків якої не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ПАТ «Полтавакондитер», яке мало правові відносини з платником податків (а.с. 157-159).

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції та передачі товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також наданими первинними документами спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування податкового кредиту та подальшого визначення сум вказаного податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, а також сум від'ємного значення, що мають належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012 № 0000182308 та № 0000172308.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 05 червня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник