Постанова № 24788175, 15.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2211/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача -ОСОБА_2 (за довіреністю);

представника відповідача - ОСОБА_3(за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_1 про те, що він є пенсіонером МВС за вислугою років та має право на пільги по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 50% та зобов'язання видати ОСОБА_1 довідку про те, що він є пенсіонером МВС за вислугою років, та він і члени його сім'ї мають право на пільги по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 50%.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу Управління МВС України на Одеській залізниці № 42 о/с від 23.05.2011 року (зі змінами, внесеними наказами Управління МВС України на Одеській залізниці № 51 о/с від 16.06.2011 р. та № 62 о/с від 19.07.2011 р.) його було звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «в»(через обмежений стан здоров'я) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Позивач вказує, що 02.03.2012 року він надав до УФЗБО ГУМВС України в Одеській області заяву про надання довідки про те, що він є пенсіонером МВС та має право на отримання пільг на оплату комунальних послуг відповідно до ст.22 Закону України «Про міліцію», проте 28.03.2012 року позивачем було отримано відповідь від УФЗБО ГУМВС України в Одеській області за № 14/С-42 від 20.03.2012 року про відмову в наданні йому такої довідки. Позивач вважає вказану відмову відповідача неправомірною та безпідставною, оскільки він є пенсіонером МВС України за вислугою років, а отже має право на пільги, встановлені ст. 22 Закону України «Про міліцію». Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо відмови у видачі довідки про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС за вислугою років та має право на пільги по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 50% та зобов'язати останнього видати йому довідку про те, що він є пенсіонером МВС за вислугою років, та він і члени його сім'ї мають право на пільги по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 50%.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.28-30), в яких зазначив, що враховуючи те, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «в»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через обмежений стан здоров'я), а не за віком, хворобою або за вислугою років, як передбачено ст. 22 Закону України «Про міліцію», підстав для надання позивачу довідки про те, що він має право на пільги по оплаті житлово-комунальних послуг немає. Таким чином, відповідач вважає, що посадові особи ГУМВС України в Одеській області діяли в межах наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів ОСОБА_1, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Наказом Управління МВС України на Одеській залізниці від 23.05.2011 року № 42 о/с «По особовому складу»підполковник міліції ОСОБА_1 - заступник начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Одеській залізниці, звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «ж»(за власним бажанням) відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, 31 травня 2011 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає: 24 роки 04 місяці 10 днів, у пільговому обчисленні: 28 років 11 місяців 10 днів (а.с.9).

Згідно витягу з наказу Управління МВС України на Одеській залізниці від 16.06.2011 року № 51 о/с «По особовому складу»зазначено, що до пункту наказу УМВС України на Одеській залізниці № 42 о/с від 23.05.2011 року внесено зміни в частині звільнення, а саме вказано, що підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Одеській залізниці, вважати звільненим з ОВС 15 червня 2011року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає: 24 роки 04 місяці 20днів, у пільговому обчисленні: 29 років 00 місяців 02 дні (а.с.10).

Разом з цим, наказом Управління МВС України на Одеській залізниці від 19.07.2011 року № 62 о/с «По особовому складу»частково змінено пункт наказу УМВС України на Одеській залізниці № 42 о/с від 23.05.2011 року, а саме зазначено, що підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Одеській залізниці, вважати звільненим у запас Збройних Сил за п. 64 «в»(через обмежений стан здоров'я) Положення (а.с.11).

Тобто, як вбачається з викладеного, підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Одеській залізниці звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «в» (через обмежений стан здоров'я) відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Судом встановлено, що 02.03.2012 року ОСОБА_1 звернувся до начальника УФЗБО ГУМВС України в Одеській області із заявою про надання йому довідки, про те що він є пенсіонером МВС та згідно ст.22 Закону України «Про міліцію»має право на 50% знижку при оплаті комунальних послуг (а.с.47-48). Згідно вхідного штампу вказана заява надійшла до УФЗБО ГУМВС України в Одеській області 06.03.2012 року за вхідним №С-42 (а.с.47).

Листом від 20.03.2012 року за №14/С-42 УФЗБО ГУМВС України в Одеській області позивачу надано відповідь на вказану заяву від 02.03.2012 року, в якій зазначено, що відповідно до ст.22 Закону України «Про міліцію»мають право на пільги по оплаті комунальних послуг пенсіонери МВС, які звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугою років. У зв'язку з тим, що позивач звільнений зі служби по ст.64 «в»(через обмежений стан здоров'я), він не має права на вищевказані пільги, оскільки дана стаття звільнення не дає права на отримання вищезазначених пільг (а.с.12).

Позивач із відмовою відповідача видати зазначену довідку не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються права, свободи та інтереси позивача, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Суд, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу звернення позивача у березні 2012 року до УФЗБО ГУМВС України в Одеській області з питання надання довідки про те, що він є пенсіонером МВС України та згідно статті 22 Закону України «Про міліцію»має право на 50% знижку при оплаті комунальних послуг.

Проблемним питанням в даному випадку є визначення наявності права у позивача на пільги, встановлені статтею 22 Закону України «Про міліцію».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію»держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Частиною 4 зазначеної статті Закону передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.

За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом (ч. 7 ст. 22 цього Закону).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі № 1-16/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини 6 ст. 22 ЗУ «Про міліцію»та ч. 7 ст. 22 ЗУ «Про пожежну безпеку»(справа щодо права на пільги), Україна як соціальна держава взяла на себе зобов'язання щодо соціального захисту громадянина, забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї тощо. Позбавлення членів сім`ї працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони права на житлово-комунальні пільги, якими вони користувались протягом усього періоду перебування останнього на службі в міліції чи державній пожежній охороні, у разі його звільнення за віком, через хворобу чи за вислугою років означало б не лише суттєве обмеження прав особи, звуження їх змісту та обсягу, а й дискримінацію непрацездатних, приниження людини, зневаження її честі й гідності, повагу до яких закріплено на конституційному рівні.

Служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята ст. 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року N 117 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (надалі -Положення). Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що органам, закладам і установам Міністерства внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державної податкової адміністрації, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства оборони, Міністерства освіти і науки, Служби безпеки, Міністерства культури і туризму, Міністерства аграрної політики, Міністерства вугільної промисловості, Міністерства палива та енергетики, Міністерства охорони здоров'я передати управлінням праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, структурним підрозділам з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад інформацію про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, перебувають або перебували на обліку у зазначених органах, закладах і установах.

Згідно з пунктом 1 Положення, Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

Пунктом 4 Положення передбачено, що управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі уповноважені органи) мають право отримувати від пільговиків документи, що підтверджують їх право на пільги.

Згідно з пунктом 5 Положення, для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу, серед іншого, копії документів, що підтверджують його право на пільги.

Відповідно до листа Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2005 року № 612-3341, скерованого на адресу Міністерства праці та соціальної політики України, підставою для надання пільги окремим категоріям громадян є довідка про право на пільги, яка видається, зокрема, колишнім працівникам міліції відповідно до Закону України «Про міліцію». Довідка видається управліннями (відділами) фінансових ресурсів економіки Управлінь МВС в областях та на транспорті.

Таким чином, обов'язок щодо видачі позивачу довідки про право на пільги у даному випадку покладений на УФЗБО Головного управління МВС України в Одеській області.

Позиція відповідача щодо відмови у видачі позивачу довідки про право на пільги ґрунтується на тому, що позивач не має право на пільги, оскільки його звільнено з ОВС за за п. «в»ст. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (через обмежений стан здоров'я), а не як передбачено статтею 22 Закону України «Про міліцію», згідно якої право на пільги мають лише особи, звільнені за віком, через хворобу або вислугу років. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки позивач був звільнений зі служби через обмежений стан здоров'я, то на нього не поширюються вимоги ст. 22 Закону України «Про міліцію».

Суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1 Пенсійним фондом України 05.12.2011 року, позивач є пенсіонером за вислугою років (а.с.13).

Стаття 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 встановлює, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком; б) через хворобу; в) через обмежений стан здоров'я; г) через скорочення штатів; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням; и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку; ї) у разі неподання або подання недостовірних відомостей про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, що подаються у порядку та обсягах, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами; й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері службової діяльності або адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення.

Тобто, ст. 64 вказаного Положення взагалі не передбачено можливості звільнення осіб старшого начальницького складу, до яких належить позивач, за вислугою років.

Зазначена підстава -«за вислугою років»вживається тільки у Законах України «Про міліцію»та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»як підстава для призначення пенсії. Зокрема, статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Отже відсутність в Положенні такої підстави звільнення як звільнення «за вислугою років»унеможливлює застосування в повному обсязі приписів ст.22 Закону України «Про міліцію»стосовно державних гарантій соціального захисту працівників міліції. Тому, з огляду на приписи ч. 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд віддає перевагу саме Законам України «Про міліцію»та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»як нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.

Відповідно до рапорту позивача від 12.05.2011 року, він просив звільнити його у зв'язку з наявністю вислуги років для призначення пенсії (а.с.43). Разом з тим, згідно заяви позивача від 15.07.2011 року, він просив внести зміни до наказу в частині його звільнення в зв'язку з проходженням ВЛК (а.с.42).

Як зазначалося судом вище, у наказі про звільнення позивача від 16.06.2011 року, до якого в подальшому було внесено зміни наказом від 19.07.2011 року, було зазначено вислугу років позивача, яка в календарному обчисленні складала 24 роки 04 місяці 20 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 00 місяців 02 дні (а.с.10).

На час звільнення зі служби позивач мав відповідний вік і вислугу років для призначення пенсії, відповідно до пенсійного посвідчення пенсію за вислугу років йому призначено після звільнення з органів внутрішніх справ, що не заперечувалось представником відповідача.

Отже, оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером МВС за вислугою років, він має право на соціальний захист, передбачений статтею 22 Закону України «Про міліцію».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій щодо відмови у видачі позивачу довідки про наявність у останнього пільг, передбачених ст. 22 Закону України «Про міліцію».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у видачі довідки про право на пільги, встановлені ст. 22 Закону України «Про міліцію», у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 -163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо відмови у видачі позивачу довідки про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС за вислугою років та має право на пільги по оплаті житлово-комунальних послуг з 50-процентною знижкою, встановлені ст. 22 Закону України «Про міліцію».

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області видати ОСОБА_1 довідку про те, що він є пенсіонером МВС за вислугою років, та він і члени його сім`ї мають право на пільги по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива з 50-процентною знижкою, встановлені ст. 22 Закону України «Про міліцію».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 15 червня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.