Постанова № 24788073, 29.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 р. № 2а-3864/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Андрушакевич Т.В.

за участю представників:

позивача - Ларіонова Р.О.

відповідача - Пилип»юк А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342350 від 23.03.2012 року та податкової вимоги №210 від 06.04.2012 р.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342350 від 23.03.2012 року та податкової вимоги №210 від 06.04.2012 р. У судовому засіданні проведено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби.

Позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, складено акт від 29.02.2012 року, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000342350 від 23.03.2012 року та податкову вимогу №210 від 06.04.2012 р. Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що ТзОВ «Експрес-Дрофа»перебувало у взаємовідносинах ПП «Львівкомфортгруп-К», посилання відповідача щодо недоцільності проведення господарських операцій та нікчемністю договорів вважає безпідставними, послуги та роботи придбані у контрагента підтверджені первинними документами. Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога №210 від 06.04.2012 р підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому проти позиву заперечив, послався на те, що при проведенні перевірки використано акт про проведення позапланової перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К»з питань правильності формування суд податкового зобов»язання та суми податкового кредиту, якою встановлено, що місцезнаходження невідоме, також відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспорті засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення згідно заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Експрес-Дрофа»з питань повноти формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами даної перевірки складено Акт № 165/230/32408626 від 29.02.2012р. яким встановлено порушення:

- п.п. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп 7.4.4, пп 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст..228, ст..626, ст..629, ст..655, ст..658, ст..662 ЦК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період 01.01.2012р.- 31.12.2010 р. на суму -188436 грн.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000342350 від 23.03.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 188436 грн. та штрафні санкції у розмірі 47109 грн.

Відповідачем скерована податкова вимога №210 від 06.04.2012 р

Суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом - ПП «Львівкомфортгруп-К».

Між ТзОВ «Експрес-Дрофа»та ПП «Львівкомфортгруп-К» було укладено договори постачання запасних частин та металоконструкцій за №28/12/3-09 від 28.12.2009 року, 11/01/3-10 від 11.01.2012 року, 18/011/3-10 від 18.01.2010 р., 20/01/3-10 від 20.01.2012 р.

23.12.2009 року між вказаними контрагентами було укладено договір №23-12/П-09 на встановлення та ремонт пусконалагоджувального обладнання тепловоза ТЕМ-2У.

Згідно вищенаведених договорів ПП «Львівкомфортгруп-К» зобов»язувалось поставити передбачений у договорах товар і виконати обумовлені роботи, а ТзОВ «Експрес-Дрофа»прийняти роботи і здійснити оплату.

В підтвердження обставин виконання вищеневедених господарських угод позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, акти здачі-прийняття виконаних робіт, виписки з рахунків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на обставини, що викладені в акті ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 16.02.2011 року за №115/23-209/35383018, згідно з якого ПП «Львівкомфортгруп-К» має стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом є нікчемними, наявність оформлених податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій та без використання у межах господарської діяльності платника податку робіт (послуг), оформлених в прихідних розрахункових документах, не може бути підставою для включення визначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (видаткові та податкові накладні, договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, акти здачі-прийняття виконаних робіт, виписки з рахунків).

Як вбачається з витягу з ЄДР позивач позивач здійснює господарську діяльність щодо виробництва інших машин і устаткування загального призначення, виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, неспеціалізована оптова торгівля, ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

Як вбачається з договорів товар відвантажувався постачальником ПП «Львівкомфортгруп-К» орендованим транспортом на склад Покупця (ТзОВ «Експрес-Дрофа»). Слід зазначити, що відповідачем не представлено жодних доказів в спростування вищенаведених обставин та доказів, які б підтверджували неможливість поставки товару.

А відтак, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що платником податків було представлено витяги з Єдиного державного реєстру згідно з яких контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А відтак, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується виконання робіт та поставка позивачеві товару, який був використаний останнім у своїй господарській діяльності.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки про безпідставність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум коштів, сплачених в результаті здійснення господарських операцій з ПП «Львівкомфортгруп-К» не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, прийняті правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо тверджень позивача про те, що в органу державної податкової служби не було підстав проводити перевірку за період, який вже раніше перевірявся, то такі не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається із наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки вони були видані 16 лютого 2012 року. В акті перевірки зазначено, що вищевказані наказ та повідомлення скеровані позивачу поштою. Перевірка проводилась з 16 по 22 лютого 2012 року, тобто позивач не був повідомлений про проведення перевірки до її початку, що позбавило позивача права на надання відповідачу у повному обсязі всіх документів, що належать до предмету перевірки.

Відповідно до п.78.4 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та податкової вимоги №210 від 06.04.2012 р.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000342350 від 23.03.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ ТзОВ «Експрес-Дрофа» у розмірі 188436 грн. та штрафні санкції у розмірі 47109 грн., та податкову вимогу №210 від 06.04.2012 р.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби в користь ТзОВ «Експрес-Дрофа» 2146.00 грн. судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 30 травня 2012 року.

Суддя Кухар Н.А.