Рішення № 24786450, 20.06.2012, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/2020/1778/12 Справа № 2020/5632/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року Комінтернівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Колодяжної І.М.

за участю секретаря -Гончарова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДХ", третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності та витребування речі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ТОВ "ТДХ", третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності та витребування речі.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 01 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу. Згідно з п. 2.1 вказаного вище договору право власності на майно перейшло до позивача 15.04.2012 року, відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов'язався передати майно позивачу протягом 10 днів з моменту переходу права власності. Відповідач обов'язки за договором не виконав та речі, визначені договором, позивачу не передав, продовжує використовувати майно на власний розсуд в своїй діяльності.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ "ТДХ", який одночасно є третьою особою, ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на незаконність вимог позивача, оскільки пункт 2.1 договору суперечить вимогам ч. 1 ст. 334 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає виключно з моменту передання майна. Обов'язок з передачі речей визначений моментом переходу права власності, тобто моментом настання якого не можливо. Тому, договір купівлі-продажу від 01.10.2011 року виконанню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2011 року між позивачем, ОСОБА_1, та відповідачем, ТОВ "ТДХ", був укладений договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу відповідач (продавець за договором) зобов'язався передати у власність позивачу (покупцеві за договором) майно визначене індивідуальними ознаками, а позивач (Покупець) зобов'язався прийняти майно і сплатити відповідачу (продавцеві) обумовлену цим договором ціну.

Згідно з п. 1.2 майно, що є предметом цього договору (далі - Майно) знаходиться по АДРЕСА_2 в місті Харкові та має наступні індивідуальні ознаки:

бетонозмішувальна установка СБ-145/2, 1987 р.в.;

бетонозмішувальна установка СБ-145/2, 1988 р.в.;

кран козловий КК-16/12,5-25-9, жовтий 1988 р.в;

грейфер до козлового крану 1,5 куб. м. з механізмом запирання Т-11, 1991 р.в.;

тепловоз ТГК-2, 1962 р.в., потужністю 250 лс (дизель У-1Д6-250-ТК);

залізничний кран КД-Е-163, 1980 р.в.;

компресор пересувний ПК СД-525, 1989 р.в.;

розбірний склад цементу, 1988 р.в.;

під'їзна залізнична колія до розвантажувальної платформи, 1984 року введення в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.3. договору купівлі-продажу, договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою ПРОДАВЦЯ у випадку відсутності (припинення) у ПОКУПЦЯ права вимоги до ОСОБА_2 за договором позики від 01.10.2011 року. Станом на 20.06.2012 року договір позики від 01.10.2011 року не припинений, позивачу належить право вимоги до ОСОБА_2 за цим договором, що підтверджується договором позики від 01.10.2011 року та поясненнями ОСОБА_2

Таким чином, договір купівлі-продажу не розірвано, підстави його розірвання відсутні, отже договір є чинним.

Згідно з п. 2.1 вказаного вище договору купівлі-продажу право власності на майно переходить до позивача 15.04.2012 року.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов'язався передати майно позивачу протягом 10 днів моменту переходу права власності.

Оплата за договором, згідно з п.п. 3.1-3.3 здійснюється протягом 10 днів з моменту передачі майна шляхом відступлення права вимоги до ОСОБА_2 за договором позики від 01.10.2011 року.

Станом на момент розгляду справи відповідач обов'язки за договором не виконав та речі, визначені договором, позивачу не передав, продовжує використовувати майно на власний розсуд в своїй діяльності.

Фактичне володіння майном відповідачем, а також не зазначення позивача в правовстановлюючих документах позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати свої правомочності власника, адже існують сумніви щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Відповідач не визнає наявність у позивача права власності на майно, ухиляється від виконання обов'язку з передачі майна. Вказане підтверджується дослідженими матеріалами справи, зокрема, відповіддю відповідача на вимогу позивача передати майно.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Суд дійшов висновку, що позивачу належить право власності на спірне майно, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виникає право власності у набувача майна за договором з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України).

Цивільний кодекс України передбачає можливість переходу права власності не тільки з моменту передачі речі, а й в момент встановлений договором.

Отже, якщо договір визначає момент переходу права власності на майно до набувача, в порядку, іншому ніж передбачено вказаною нормою - застосовуються правила договору.

Сторони у п. 2.1 договору купівлі-продажу від 01.10.2011 року передбачили момент виникнення у позивача права власності та визначили його певною датою -15.04.2012 року.

Таким чином, позивач набув право власності з моменту визначеному у договорі, а саме 15.04.2012 року.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться /ст. 526 Цивільного кодексу України/.

Згідно з ч. 1 ст. 620 ЦК України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Згідно з п. 2.2 договору купівлі-продажу від 01.10.2011 року, відповідач зобов'язується передати речі позивачу протягом 10 днів з моменту переходу права власності. Враховуючи, що право власності на майно перейшло до позивача 15.04.2012 року, відповідач зобов'язаний протягом 10 днів з цієї дати, а саме до 25.04.2012 року, передати майно позивачу. Відповідач зазначений обов'язок станом на 20.06.2012 року не виконав.

Таким чином, позивач має право витребувати речі, визначені індивідуальними ознаками, у відповідача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213 -215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 316, 328, 334, 620, 629 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно визначене індивідуальними ознаками, яке знаходиться по АДРЕСА_2 в місті Харкові:

бетонозмішувальна установка СБ-145/2, 1987 р.в.;

бетонозмішувальна установка СБ-145/2, 1988 р.в.;

кран козловий КК-16/12,5-25-9, жовтий 1988 р.в;

грейфер до козлового крану 1,5 куб. м. з механізмом запирання Т-11, 1991 р.в.;

тепловоз ТГК-2, 1962 р.в., потужністю 250 лс (дизель У-1Д6-250-ТК);

залізничний кран КД-Е-163, 1980 р.в.;

компресор пересувний ПК СД-525, 1989 р.в.;

розбірний склад цементу, 1988 р.в.;

під'їзна залізнична колія до розвантажувальної платформи, 1984 року введення в експлуатацію.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДХ" (код за ЄДРПОУ 33815411, з місцезнаходженням: 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 29) передати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) наступне майно, що визначене індивідуальними ознаками та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в місті Харкові:

Бетонозмішувальну установку СБ-145/2, 1987 р.в.;

Бетонозмішувальну установку СБ-145/2, 1988 р.в.;

Кран козловий КК-16/12,5-25-9, жовтий 1988 р.в;

Грейфер до козлового крану 1,5 куб. м. з механізмом запирання Т-11, 1991 р.в.;

Тепловоз ТГК-2, 1962 р.в., потужністю 250 лс (дизель У-1Д6-250-ТК);

Залізничний кран КД-Е-163, 1980 р.в.;

Компресор пересувний ПК СД-525, 1989 р.в.;

Розбірний склад цементу, 1988 р.в.;

Під'їзну залізничну колію до розвантажувальної платформи, 1984 року введення в експлуатацію.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДХ" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. М. Колодяжна