Рішення № 24777107, 14.06.2012, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 1811/928/12

2/1811/103/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року Липоводолинський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Сибільова О.В., при секретарі - Самілик Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що їх спільна з відповідачем дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на її утриманні. Матеріально її забезпечити вона одна не в змозі. Відповідач добровільно відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1).

Відповідач в судове засідання з'явився, позов не визнав повністю, мотивуючи це незаконністю та необґрунтованістю вимог, зазначивши, що він не відмовляється від утримання своєї дитини і бажає добровільно надавати кошти на її утримання в розмірі, визначеному на власний розсуд. Просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 23-32).

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що під час шлюбу між позивачем та відповідачем у них народилась дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4), яка знаходиться на утриманні позивача, що підтверджується наданою довідкою (а.с. 27).

19 травня 2008 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірваний (а.с. 5).

Позивачка працює, отримує заробітну плату (а.с. 6).

Відповідач також працює, отримує заробітну плату та пенсію, що підтверджується довідками (а.с. 49, 60). Інших дітей не має.

Приблизно з травня місяця відповідач проживає окремо від позивачки з дитиною (що не заперечувалось та не оспорювалось сторонами).

Позивачка підтвердила також і ту обставину, що відповідач надає допомогу на утримання дитини, але в недостатньому розмірі та непостійно.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обовязку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

З наведених норм вбачається, що підставами для відмови в задоволенні позову можуть бути досягнення домовленості між батьками про добровільне утримання дитини та наявність доказів надання такої допомоги відповідачем в добровільному порядку в розмірі, достатньому для задоволення розумних потреб дитини.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч зазначеним вимогам, відповідачем не надано доказів тому, що він в добровільному порядку до подання позовної заяви в належному та достатньому рівні утримував свою дитину.

Не надав відповідач і переконливих доказів тому, що саме він щоденно утримує дитину та піклується про неї, зокрема про її щоденне харчування та інші постійні потреби.

В той же час, як позивачкою доведено (згідно довідки селищної ради), що дитина знаходиться на її утриманні. Крім цього, сторони не заперечували і підтвердили ту обставину, що відповідач приблизно з травня місяця 2012 року проживає окремо від позивачки з дитиною, що є підтвердженням тій обставині, що саме мати здійснює постійне утримання та догляд за дочкою.

Надані ж ОСОБА_2 докази, на обгрунтування своїх заперечень проти заявленого позову, а саме квитанція про оплату газопостачання в сумі 130 гривень (а.с. 32), укладений з банківською установою договір про відкриття депозитного рахунку на ім'я дитини (а.с. 50), квитанція про грошовий переказ в сумі 156 гривень на ім'я матері дитини (а.с. 63), не підтверджують постійного утримання ним дитини і не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позову в зв'язку з наступним.

По-перше, оплату газопостачання суд не може вважати доказом надання допомоги по утриманню дитини, оскільки ці витрати повязані з утриманням нерухомого майна, в якому проживав відповідач з позивачем.

По-друге, коштами з депозитного рахунку дитина зможе скористатить лише після досягнення нею повноліття, а до цього часу відкриття цього рахунку та наявність на ньому коштів не забезпечить утримання дитини.

По-третє, грошовий переказ в сумі 156 гривень на ім'я матері (позивачки по справі), є єдиним письмовим доказом надання коштів на утримання дитини, надісланим позивачці під час розгляду справи, а сума грошового переказу є меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

В-четверте, всі наведені докази, подані відповідачем на обгрунтування підстав для відмови в задоволенні позову, носять вимушений характер, оскільки подані після подачі позову до суду, доказів же надання допомоги в утриманні дитини до подачі позову, відповідачем не надано.

Підтвердженням цьому є і позиція відповідача по справі, який пояснив суду, що кошти на утримання дитини він бажає надавати в добровільному порядку, але в розмірі та формі, який визначатиме на власний розсуд. З цих же міркувань він не побажав в добровільному порядку з власної ініціативи подавати заяву за місцем роботи про відрахування з його зарплати (пенсії) аліментів на утримання дитини (відповідно до положень ст. 187 СК України).

Інші докази, надані відповідачем на обгрунтування своїх заперечень проти заявленого позову, не можуть слугувати підставою для відмови в його задоволенні, оскільки не містять в собі інформації стосовно предмета доказування і пов'язані лише з особистими стосунками колишніх чоловіка та дружини, а тому не можуть жодним чином впливати на аліментні зобов'язання (а.с. 28, 29).

Враховуючи зазначене, а також оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості, стосовно добровільного надання батьком дитини допомоги на її утримання, а пояснення відповідача по справі свідчать про мінливість його позиції стосовно розміру та форми, в якій він виявляє бажання утримувати дитину, суд робить висновок про те, що є підстави для захисту інтересів дитини в частині її постійного та стабільного утримання батьком і є підстави для стягнення аліментів з відповідача в судовому порядку.

Про це зазначає і Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно п. 17 якої, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Такий висновок суду відповідає і закріпленим у міжнародному та національному законодавстві (ст. 3 Конвенції про права дитини 1959 року, ст.ст. 51, 52 Конституції України, ст.ст. 2-4, 11 Закону України «Про охорону дитинства») принципам пріоритету захисту прав та забезпечення інтересів дітей в усіх діях щодо них, у тому числі при вирішенні судових спорів.

Ч. 3 ст. 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Ст. 183 СК України передбачає, що частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, на підставі викладеного, позов ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів з відповідача підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що відповідач має постійне місце роботи, а також отримує пенсію, суд вважає, що є підстави для стягнення аліментів в частині заробітку (доходу) ОСОБА_2

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Стосовно розміру аліментів, то суд вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідач хоча і є працездатною особою, але має певні вади, пов'язані зі станом його здоров'я, що підтверджується медичною документацією (а.с. 30-31, 64). Крім цього, при визначенні розміру аліментів, суд враховує наявність у відповідача матері пенсійного віку (а.с. 26). З огляду на наведене, за умов розумності та справедливості, суд вважає за необхідне, задовольнивши позов частково, призначити стягнення аліментів в розмірі ? частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України належить допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог позивача, на користь держави підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 160 гривень 95 копійок судового збору.

На підставі ст.ст. 180-183 СК України, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 80, 88, 212-215, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Панасівка, Липоводолинського району, Сумської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки смт. Липова Долина, Сумської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з моменту звернення позивача до суду - 04 травня 2012 року, до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати в сумі 160 гривень 95 копійок судового збору, за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ - 37654293, отримувач коштів - УДКСУ у Липоводолинському районі Сумській області, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО - 837013, розрахунковий рахунок - 31214206700238, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Сибільов О. В.