Ухвала суду № 24770519, 24.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року справа №2а-24129/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанов О.О., при секретарі судового засідання Мартакові О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року по справі № 2а/24129/10/0570, за участю у справі прокуратури Донецької області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегазодобича» до Державної податкової інспекції у м.Сніжному Донецької області, за участю Прокуратури Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2010 р. № 0000372342/0, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-углегазодобича» до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000372342/0 від 20.07.2010 року, яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 563731 грн. Суд першої інстанції встановив, що вказане спірне рішення прийнято в зв'язку з не підтвердженням зустрічними перевірками формування податкового зобов'язання та сплату ПДВ до Державного бюджету України по ланцюгу постачання. Суд першої інстанції зазначив, що позивач правильно сформував податкове зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за квітень 2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Торезька об'єднана державна податкова інспекція Донецької області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м.Сніжному Донецької області подала апеляційну скаргу на обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодуванню за квітень 2010 року у розмірі 149396 грн. у зв'язку з тим, що за результатами зустрічних перевірок не підтверджено суми податкового кредиту нарахованих (сплачених) платниками податку по ланцюгу. Постачальниками, які є посередниками, не надані для перевірки документи: податкові накладні, які підтверджують отримання вугілля, платіжні доручення, які підтверджують оплату за вугілля.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у м. Сніжному Донецької області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період жовтень, листопад 2009 р., січень-березень 2010 р., за наслідками якої складено акт від 19.07.2010 року № 527/23-32457909. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року № 0000372342/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 563731 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивач, на порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 р. по рядку 25.1 у сумі - 563731 грн. В акті зазначено про неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в розмірі 149396 грн. у зв'язку з тим, що за результатами зустрічних перевірок не підтверджено суму податкового кредиту нарахованих (сплачених) платниками податку по ланцюгу постачання. Постачальниками, які є посередниками, не надані для перевірки документи: податкові накладні, платіжні доручення про оплату.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказане податкове повідомлення-рішення є незаконним з таких підстав.

Підпунктом 7.4.1. п.п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. п.п.7.4 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом «а» п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст. 7 Закону № 168 встановлено, - Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.п.7.7. ст. 7 Закону № 168 визначено, - Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що в акті перевірки не зазначено про визнання угод, що були укладені з контрагентами позивача недійсними, або відомостей про неналежний податковий облік операцій з поставки зазначених товарів з боку позивача ТОВ «Мале підприємство «Юнион-углегазодобыча», або інших постачальників по першому ланцюгу постачання. Висновки про порушення позивачем п.п. 7.4.1 7.4.5 п. 7.4 п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються виключно на неможливості перевірити всі підприємства в ланцюгу постачання товару.

З акту перевірки вбачається, що всі первинні документи на підтвердження господарських операцій за наслідками яких формувались суми податкового зобов'язання та податкового кредиту між позивачем та контрагентом під час перевірки були надані податковому органу.

Крім того, як вбачається з висновків судово-економічної експертизи, - висновки акту перевірки ДПІ у м. Сніжному про порушення позивачем п.п. 7.4.1 7.4.5 п. 7.4 п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року по рядку 25.1 документально не підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в жовтні та листопаді 2009 року мав взаємовідносини з ТОВ «Юнион-углегазодобича», в січні та березні 2010 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ВКФ «Максі-Мет». Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договорами поставки, податковими накладними, актами приймання-передачі продукції. Апелянт стверджує, що неможливо підтвердити сплату ПДВ до Державного бюджету України всіма постачальниками по ланцюгу постачання до кінцевого виробника, в зв'язку з неможливістю здійснення перевірки всіх постачальників. Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтовані, оскільки платник податків зобов'язаний самостійно дотримуватись вимог податкового законодавства та правил ведення бухгалтерського обліку, та не несе відповідальності за будь-які порушення іншими платниками податків, з якими він не мав правовідносин.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність факту несплати позивачем суми ПДВ в ціні товару, про що відображено в акті перевірки. Згідно висновку судово-економічної експертизи вбачається, що за наслідками господарських операцій, позивачем здійснено фактично оплату товару, в тому числі сплату ПДВ в ціні товару, що підтверджується, крім висновків експертизи, платіжними дорученнями та виписками банку.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та дотримано норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року по справі № 2а/24129/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року по справі № 2а/24129/10/0570 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 29.05.2012 р.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І. Старосуд

О.О. Чебанов