Постанова № 24766963, 08.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року справа №2а/0570/11360/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засіданні Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2011 р., №0000882341 та №0000892341, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Меркурій» звернулось до суду з зазначеним позовом, на обґрунтування якого зазначено, що відповідачем незаконно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов'язання, оскільки позивач укладав з ТОВ «Рамьєр» договори від 01.04.2009р. № 501 та № 504, від 02.04.2009р. № 508, 17.07.2009р. № 717, які фактично виконані, що підтверджується наданими під час перевірки первинними документами. Позивач вважає висновки податкового органу про неправомірність формування ним валових витрат і податкового кредиту за зазначеними угодами безпідставними і просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2011р. № 0000882341 та № 0000892341.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 задоволено частково позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька, скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011р. № 0000882341 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19785,50 грн., та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011р. № 0000892341 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15828,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодились позивач та відповідач, подавши апеляційні скарги, на обґрунтування яких зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга податкового органу підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» з питання правомірності формування податкового кредиту і валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Рамьєр» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 15.06.2011 р. № 1447/23-2/25105958.

На підставі акту перевірки, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 та п.п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 23.06.2011р. № 0000882341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 164881,00 грн., з яких 131905,00 грн. - сума основного платежу та 32976,00 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 23.06.2011 р. № 0000892341, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 131905,00 грн., з яких 105524,00 грн. - сума основного платежу та 26381,00 грн. - сума штрафних санкцій.

В акті перевірки суть порушення зазначено в тому, що, податковий кредит та валові витрати формувались позивачем на підставі первинних документів, підписаних не встановленими особами від імені ТОВ «Рамьєр», а тому має місце документальне не підтвердження витрат, та підписання податкових накладних від імені ТОВ «Рамьєр» неуповноваженою особою, що є порушенням позивачем ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток у сумі 131905,00 грн., та абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 105524,00 грн., у тому числі за грудень 2009 р. на 1550 грн., за січень 2010 р. на 21841 грн., за червень 2010 р. на 51981 грн., за липень 2010 р. на 30152 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень рішень, до яких суд дійшов в частині визначення основної суми податкового зобов'язання, оскільки такі висновки ґрунтуються на всебічному та правильному встановлені всіх фактичних обставин по справі.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 встановлено, що у якості підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій розуміються первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Рамьєр» укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.04.2009 р. № 501, згідно з яким замовник (позивач) доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, на території Росії та України. Предметом маркетингових досліджень є парафіново-віскова продукція.

На підтвердження виконання договору надано звіт про виконані дослідження без номера і дати, акт приймання-передачі робіт від 29.04.2009 р. б/н, рахунок-фактуру від 29.04.2009 р. № 290401, податкова накладна від 29.04.2009 р. № 290401. Зазначена податкова накладна з боку ТОВ «Рамьєр» підписана громадянином ОСОБА_3 Суд першої інстанції правильно встановив, та зробив відповідні висновки, що в звіті про виконані дослідження та акті приймання-передачі робіт відсутні фактичні адреси проведення маркетингових досліджень, анкети опитування можливих споживачів, не зазначені факти залучення спеціалістів. Позивачем не надано документів, які б підтверджували намір та виробничу необхідність товариства в отриманні зазначеної інформації. Вказані звіти не підтверджують фактичне виконання робіт, а в актах прийому-передачі відсутні такі необхідні реквізити як місце його складання, зміст та обсяг господарської операції.

Крім того, в суді апеляційної інстанції знайшло своє підтвердження факт не надання суду першої інстанції оригіналів зазначених первинних документів.

Щодо договору поставки № 504, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Рамьер», згідно якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити парафіново-віскову продукцію, вогнетривкі вироби і передати право власності на них, а покупець прийняти і оплатити кількість, зазначену в рахунках постачальника, суд апеляційної інстанції зазначає, що суду першої інстанції надано позивачем рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, які зі сторони виконавця підписані ОСОБА_3 Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи не підтверджують фактичне виконання договорів.

Крім того, 02.04.2009 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Рамьєр» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 508, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати розвантажувальні послуги в порядку та на умовах, визначених договором, а саме: здійснити розігрів парафіново-віскової продукції, розфасувати її в поліетиленові мішки та укласти на піддони.

На підтвердження фактичного виконання договору суду надано копії актів приймання-передачі робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, які підписані ОСОБА_3

Крім того, 17.07.2009 р. між ТОВ «Рамьєр» (покупець) і позивачем (постачальник) укладено договір поставки № 717, згідно якого покупець бере на себе зобов'язання поставити парафіново-віскову продукцію, вогнетривкі вироби і передати право власності на них, а покупець прийняти і оплатити кількість, зазначену в рахунках постачальника.

На виконання договору позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, які підписані громадянином ОСОБА_3

Згідно з листа Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області від 07.06.2011 року № 17/9-6555 вбачається, що ОСОБА_3 засуджений 10.09.2009 року Ворошиловським райсудом м.Донецька за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі. Початок строку - з 01.07.2009 року. (а.с.84-86).

Тобто, ОСОБА_3 не міг фактично укладати договір № 717 та здійснювати його фактичне виконання. Крім того, з візуального огляду всіх документів, які підписані від імені ОСОБА_3, його підпис є однаковим, до і після 01.07.2009 року. Оскільки, як вже зазначено, ОСОБА_3 після 01.07.2009 року не міг підписувати документи, то податковий орган правильно визначив, що під час перевірки не надані первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання договорів, і правильно не врахував всі документи, які підписані ОСОБА_3

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунки по вказаним угодам здійснені сторонами шляхом взаємозаліку зустрічних платіжних вимог.

Таким чином, податковий орган правильно здійснив нарахування податкових зобов'язань за всіма господарськими операціями по взаємовідносинам з ТОВ «Рамьєр», зазначивши порушення не тільки при формуванні податкового кредиту, а й податкового зобов'язання, а також порушення при визначені бази оподаткування податком на прибутком одночасно при формуванні валових доходів та витрат.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково скасував спірні податкові повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій. Суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття податкових повідомлень-рішень набрав чинності Податковий кодекс України, який не діяв під час вчинення правопорушень, а тому, підлягає застосуванню законодавство України, яке діяло на момент скоєння правопорушень, а саме: Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181.

Відповідно до п.п.17.1.3 Закону № 2181, - У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За порушення, які допущені позивачем, розрахунок штрафних санкцій відповідно до п.п.17.1.3 закону № 2181 з податку на додану вартість мав би становити 50%, або 42167.70 грн., з податку на прибуток - 50 %, або 65952.50 грн.

Тобто, податковий орган правильно визначив розмір штрафних санкцій відповідно до статті 123.1 Податкового кодексу України, відповідно до якої,- у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Податковий орган правомірно визначив розмір штрафної санкції 25 %, замість 50 %.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильно вирішення справи, оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі. З таких підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга податкового органу підлягає задоволенню частково, оскільки правових підстав змінювати постанову суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року - скасувати.

Відмовити в повному обсязі в задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2011 р., № 0000882341 та №0000892341.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 11 травня 2012 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов