Ухвала суду № 24762776, 05.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10465/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Данилової М.В., Ключковича В.Ю., Петриченко Ю.П., представника апелянта -Моісеєнка О.К., представника відповідача -Горбань І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО», Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, визнання нечинними наказу, рішення та визнання відсутності компетенції на проведення позапланової виїзної перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідачі), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.04.2011 року № 0002593540 та № 0002603540;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.06.2011 року № 0004702310 та № 0004712310;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 10.08.2011 року;

- визнати нечинним Наказ ДПА у м. Києві про проведення позапланової виїзної перевірки від 16.03.2011 року № 135;

- визнати нечинним рішення від 10.08.2011 року про опис майна у податкову заставу;

- визнати відсутність компетенції (повноважень) ДПА у м. Києві на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП «ДЖЕРЕЛО»згідно наказу ДПА у м. Києві від 16.03.2011 року № 135.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО»задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.04.2011 року № 0002593540 та № 0002603540.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Присуджено на користь ТОВ «ДЖЕРЕЛО»з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 10,62 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, головою ДПА у м. Києві Нізенком О.В. прийнято наказ від 16.03.2011 року № 135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Джерело»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при про веденні фінансово-майнових операцій з Приватним підприємством «ТД «Фаворит Плюс»за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року (т. 1 а.с. 72).

Зазначений наказ було прийнято у зв'язку з ненаданням позивачем протягом 10 робочих днів з дня одержання запиту ДПА у м. Києві від 01.02.2011 року № 887/10/35-412 вказаної інформації та документів.

На підставі зазначеного наказу ДПА у м. Києві, в період з 17.03.2011 року по 30.03.2011 року службовими особами ДПА у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Джерело»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з ПП «ТД «Фаворит Плюс»за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 06.04.2011 року № 11/35-40/25272389 (т. 1 а.с. 73-82).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі -Закон № 509-ХІІ).

Відповідно до ст. 9 Закону № 509-ХІІ, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів (абзаци 1, 2 п. 1 ст. 8 Закону № 509-ХІІ).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України).

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ ДПА у м. Києві від 16.03.2011 року № 135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Джерело»прийнято в межах повноважень ДПА у м. Києві та відповідно до чинного законодавства.

Посилання позивача на відсутність судового рішення для проведення позапланової перевірки, відповідно до ст. 11-1 Закону № 509-ХІІ, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на момент прийняття рішення про проведення перевірки та її проведення дана норма закону втратила чинність, а пп. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України такої вимоги не передбачає.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання нечинним наказу ДПА у м. Києві від 16.03.2011 року № 135 135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Джерело»та визнання відсутності компетенції ДПА у м. Києві на проведення даної перевірки є необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.04.2011 року № 0002593540 та № 0002603540, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було отримано на виконання лист ДПА у м. Києві № 5480/7/35-412 від 20.04.2011 року, яким доведено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Джерело»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з ПП «ТД «Фаворит плюс»за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року для прийняття податкового повідомлення-рішення згідно діючого законодавства з урахуванням вимог п. 86.8 ст. 96 Податкового кодексу України.

26 квітня 2011 року на підставі акту перевірки від 06.04.2011 року № 11/35-40/25272389, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення від № 0002593540 та № 0002603540 про нарахування збільшення позивачу податкових зобов'язань (т. 1 а.с. 99-100).

Листом від 18.05.2011 року № 7164/10/23-1207 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомила позивача про помилкове прийняття даних податкових повідомлень-рішень оскільки підприємство зареєстровано в ДПІ у Печерському районі м. Києва, куди і було перенаправлено за належністю акт перевірки для прийняття податкового повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 102).

Відповідно до пп. 60.1.2. п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що лист ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18.05.2011 року № 7164/10/23-1207 не є тим юридичним фактом, визначеним ст. 60 Податкового кодексу України, з яким законодавець пов'язує скасування чи відкликання прийнятого податкового повідомлення-рішення. Жодних рішень про скасування помилково винесених податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято не було, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.04.2011 року № 0002593540 та № 0002603540 є чинними на час вирішення даної справи, а тому підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.06.2011 року № 0004702310 та № 0004712310, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР) та Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 168/97-ВР).

Так, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Водночас за змістом абз. 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів зазначає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР) (далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Колегією суддів встановлено, що протягом 2008 року між ТОВ «НВП «Джерело»та ПП «ТД «Фаворит Плюс»було укладено ряд цивільно-правових угод, які на думку колегії суддів не створюють цивільно-правових наслідків та містять ознаки фіктивності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Так, в матеріалах справи міститься вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.09.2010 року, яким встановлено, що ОСОБА_8, яка є директором ПП «ТД «Фаворит Плюс», за пропозицією невстановленої особи, бажаючи отримати грошову винагороду, безпосередньо приймала участь у створенні та держаній реєстрації фіктивного Приватного підприємства «ТД «Фаворит Плюс»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державні. При цьому, первинні документи підприємства підписані не ОСОБА_8, а іншою особою.

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.09.2010 року ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Згідно відмітки суду, даний вирок набрав законної сили 11.10.2010 року (т. 1 а.с. 84-86).

З огляду на викладене, надані позивачем копії актів здачі-приймання робіт, накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей і податкових накладних, підписані ОСОБА_8, як директором ПП «ТД «Фаворит Плюс»не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим законом вимогам до їх складення в частині підписання уповноваженою особою платника податків, тому не можуть бути належними і допустимими доказами у підтвердження правильності формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що надані позивачем акти здачі-приймання містять короткий опис робіт, проте не містять інформації про конкретні виконані роботи, їх зміст, обсяг, документальне відображення. У сукупності з тим, що самі договори не визначають конкретний перелік робіт та їх результати, а також відсутністю у справі доказів, які б достовірно підтверджували перелік і зміст виконаних робіт, їх кількісні та якісні характеристики, колегія суддів приходить до висновку, що дана обставина не дає можливості дійти висновку про фактичне надання таких робіт.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у зв'язку з неможливістю зв'язатися із названим контрагентом позивачем не була проведена оплата по договорах № 290/08-1 від 02.12.2008 року, № 284/08-1 від 02.12.2008 року та № 285/08-12 від 04.12.2008 року. При цьому, по решті договорів, а саме, від 11.12.2008 року № 289/08-1 та від 03.12.2008 року № 4, кошти безперешкодно перераховувалися на розрахунковий рахунок контрагента, що також ставить під сумнів достовірність зазначених в актах здачі-приймання відомостей.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97, а тому віднесення позивачем до валових витрат у 4 кварталі 2008 р. коштів у сумі 97 499,99 грн. та до податкового кредиту з ПДВ у грудні 2008 року коштів у сумі 19 500,01 грн. є безпідставним

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.08.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Колегією суддів встановлено, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.06.2011 року № 0004702310 та № 0004712310 були одержані позивачем 06.06.2011 року.

Протягом 10 днів після одержання зазначених податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва суми нарахованих грошових зобов'язань позивачем сплачені не були, процедура їх адміністративного оскарження позивачем розпочата не була, у зв'язку з чим нараховані суми вважалися узгодженими і набули статусу податкового боргу.

Про подання даної позовної заяви до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач повідомив ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 15.06.2011 року (т. 1 а.с. 9а, 10).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане повідомлення не можна вважати початком процедури оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва, оскільки воно не є ні скаргою до вищестоящого органу державної податкової служби, ні позовною заявою до суду.

Належних доказом початку процедури оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва у справі є первісна позовна заява, яка, фактично, здана до суду лише 19.07.2011 року, що підтверджується реєстраційним штампом Окружного адміністративного суду міста Києва (т.1 а.с. 3). Водночас, як вбачається з матеріалів справи, дана позовна заява залишена судом без руху, а провадження після усунення позивачем недоліків було відкрито 16.09.2011 року.

Враховуючи, що на час прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, нараховане податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу і відповідачу достовірно не було відомо про подання 19.07.2011 року даного позову, а також зважаючи, що провадження у справі відкрито після прийняття оскаржуваних рішень, колегія суддів вважає їх прийняття правомірним і не знаходить підстав для визнання їх протиправними.

При цьому, податкова вимоги від 10.08.2011 року № 6939, відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, вважається відкликаною, оскільки після порушення провадження у справі відповідач зменшив нараховану позивачу суму податкового боргу, визначену в оскаржуваній податковій вимозі, що підтверджується даними облікових карток платника податків з податку на прибуток та податку на додану вартість (т. 2 а.с. 135-140).

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ДЖЕРЕЛО», Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано -12.06.12р.