Ухвала суду № 24762530, 14.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16999/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Акуленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз»-правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Фаббрі Едішенз»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі Фаббрі Едішенз»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 року № 000132/07-20, від 21.07.2010 року № 0001320720/1, та від 13.10.2010 року № 0001320720/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 01.07.2010 року №000132/07-20, від 21.07.2010 року №0001320720/1, від 13.10.2010 року №0001320720/2.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги мотивував тим, що під час проведення перевірки підприємства здійснено розрахунок загального об'єму використання позивачем у оподатковуваних операціях товарів, імпортованих на митну територію України, та за результатами розрахунку встановив, що у січні 2010 року об'єм оподатковуваних операцій склав 66% від загального, в лютому 2010 року - 62 %, в березні -72%, в квітні - 74,7 %. Тим самим вважає, що вказане призвело до порушення пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту частини суми ПДВ, сплаченої митним органом, яка не використовувалась в оподаткованих операціях звітного періоду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності позивача станом на час існування спірних правовідносин та на час розгляду справи є видання журналів і періодичних публікацій, інші види видавничої діяльності, оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами.

З 12.03.2010 року по 19.03.2010 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 року та січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки відповідачем було складено Довідку № 172/07-20/30383741 від 19.03.2010 року, якою порушень виявлено не було.

З 15.06.2010 року по 18.06.2010 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, за результатами якої було складено Акт перевірки № 309/07-20/30383741 від 18.06.2010 року.

В Акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку із завищенням податкового кредиту в січні 2010 року на 732 084,00 грн., в лютому 2010 року - на 698 793,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість в березні 2010 року в сумі 444 155,00 гривень, в квітні 2010 року в сумі 204 204,00 гривень; а також суми бюджетного відшкодування в березні 2010 року - на 732 084,00 гривень, в квітні 2010 року - на 698 793,00 гривень.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідач 01.07.2010 року прийняв податкове повідомлення-рішення №000132/07-20, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року на 732 084,00 гривень, за квітень 2010 року на 698 793,00 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне використання імпортованих позивачем в січні та лютому 2010 року товарів, вартість яких відображена в рядках 12.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий 2010 року, в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача підтверджується матеріалами справи, що підтверджує правильність формування Позивачем податкового кредиту в податкових періодах січень 2010 року та лютий 2010 року.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, та перевіряючи правильність встановлення обставин справи судом першої інстанції та його висновків, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є засновником журналів «Колекція собак»; «Льодовиковий період. Колекція тварин»; «Людина-павук. Герої та лиходії»; «Веселий художник»; «Магія краси»; «Твої веселі друзі звірята»; «Шрек. Навколо світу»; «Черепашки-ніндзя. Бойова четвірка».

Для здійснення своєї господарської діяльності позивач імпортує на митну територію України товари: іграшки, картки, вкладки, наклейки, диски, тощо для вкладення їх до відповідних друкованих видань з подальшим продажем на території України та експортом за межі митної території України журналів «Колекція собак», «Льодовиковий період. Колекція тварин», «Черепашки-ніндзя»тощо. Придбані в перевіреному періоді (січень-лютий 2010 року) товари використовувались позивачем для виробництва таких друкованих видань та їх продажу, що є статутним завданням й одним з видів господарської діяльності позивача згідно з довідкою з ЄДРПОУ.

Судом першої інстанції було встановлено, а сторонами не заперечувалось, що позивач протягом перевіреного періоду імпортував товари: набори карток для гри «Людина-павук» та «Черепашки-ніндзя», іграшки «Мамонт Менні», «Сибірський хаскі», «Далматин», «Такса», набори для малювання «Веселий художник»та ін. на підставі договорів поставки продукції: № 14 від 16.02.2009 року, укладеного з компанією My Design Company (Англія), № 28 від 01.12.2009 року, укладеного з компанією Croco Worldwide Sourcing Ltd (Англія), № 2/2009 від 27.01.2009 року, укладеного з ТОВ «РЭМ-ИНФО»(Білорусь), №2 від 16.05.2007, укладеного з компанією TCS (Europe) Ltd (Англія), №12 від 09.10.2006 року, укладеного з ТОВ «ДжИ Фаббри Эдишенз»(Росія), №15 від 19.02.2009 року, укладеного з компанією Eaglemoss International Ltd (Англія), що підтверджується: вантажно-митними деклараціями, довідкою ПАТ «КІБ Креді Агріколь»від 10.01.2012 року №OPR/CC/1189, що підтверджує оплату за цими договорами, з посиланням на номери та дати вантажно-митних декларацій, податковими накладними за січень 2010 року і лютий 2010 року.

Суми ПДВ у вартості імпортованих позивачем товарів, по факту сплати податку, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається (для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України) - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з п.п. 7.3.6 цієї статті.

В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.10.2011 року у цій справі вказано, що для визначення правильності формування Позивачем податкового кредиту в спірних періодах необхідно виходити не з процентного визначення обсягів сукупного обороту, як це було здійснено контролюючим органом, а з фактичного призначення такого товару безпосередньо по кожній окремій господарській операції.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що узагальнена інформація щодо імпортованого товару, відображеного в рядку 13.1 податкових декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року і лютий 2010 року, міститься в зведеній таблиці щодо формування показників рядка 13.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, зведеній таблиці щодо формування показників рядка 13.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, довідці бухгалтера позивача щодо схеми руху імпортованих матеріалів (по кожній господарській операції), вартість яких відображена в рядку 13.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року; довідці бухгалтера позивача щодо схеми руху імпортованих матеріалів (по кожній господарській операції), вартість яких відображена в рядку 13.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Імпортовані товари, вартість яких відображена в рядках 12.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року і лютий 2010 року, позивач використовував в оподатковуваних операціях: здійснення позивачем поставки товарів (наборів карток для гри, іграшок з пластмаси), місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»), що підтверджується видатковими та податковими накладними, актами списання та податкових накладних до них (щодо залишків списаних товарів, непридатних для використання із застосуванням операції умовного продажу), картками рахунків №201 (матеріали), №281 (товари), №26 (готова продукція), та податковими накладними за січень, лютий, березень та квітень 2010 року (копії в матеріалах справи); здійснення позивачем поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі -експорту) згідно з положеннями глав 31-32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди) (п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»), що підтверджується експортними вантажно-митними деклараціями, договорами поставки продукції №3 від 07.05.2007 року, укладеного з ТОВ «ДжИ Фаббри Эдишенз»(Росія), № 3/2009 від 28.01.2009 року, укладеного з ТОВ «РЭМ-ИНФО»(Білорусь), №31 від 08.04.2011 року, укладеного з компанією GE Fabbri Ltd (Англія), довідкою ПАТ «КІБ Креді Агріколь»від 12.01.2012 року № OPR/CC/1198, що підтверджує надходження оплати за цими договорами з посиланням на номери та дати вантажно-митних декларацій, картками рахунків №201 (матеріали), №281 (товари), №26 (готова продукція), та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за січень, лютий, березень та квітень 2010 року.

Узагальнена інформація щодо імпортованого товару, відображеного в рядку 12.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року і лютий 2010 року, міститься в зведеній таблиці щодо формування показників рядка 12.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, зведеній таблиці щодо формування показників рядка 12.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, довідці бухгалтера позивача щодо схеми руху імпортованих матеріалів (по кожній господарській операції), вартість яких відображена в рядку 12.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року; довідці бухгалтера позивача щодо схеми руху імпортованих матеріалів (по кожній господарській операції), вартість яких відображена в рядку 12.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач використовував імпортовані товари, вартість яких відображена в рядках 13.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року і лютий 2010 року, в неоподатковуваних операціях: здійснення позивачем поставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (п.п. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»), що підтверджується видатковими та податковими накладними, картками рахунків №201 (матеріали), №281 (товари), №26 (готова продукція), та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за січень, лютий, березень та квітень 2010 року (копії в матеріалах справи).

Згідно абз. 3 п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не вважаються експортом операції з поставки товарів або послуг за межі митного або державного кордону України, які не є об'єктом оподаткування цим податком згідно з п. 3.2 ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування цим податком згідно з п. 5 ст. 5 цього Закону (крім п.п. 5.1.2 і 5.1.7 п. 5.1 та п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Отже, поставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (п.п. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість») за межі митної території України не підпадають під виключення, наведене в абз. 3 п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 цього Закону, та, відповідно, вважаються експортними операціями.

Відповідно до абз. 6 додатку 7 до Наказу Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 року № 584 «Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень», оформлення довідки за результатами проведення документальних невиїзних, планових/позапланових виїзних перевірок означає відсутність порушень, зафіксованих при проведенні перевірки.

Так, показники правильності визначення податкового кредиту в січні 2010 року (рядки 12.1, 13.1 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року) були проаналізовані відповідачем в Довідці №172/07-20/30383741 від 19.03.2010 року, якою порушень при визначенні показників рядків 12.1 та 13.1 не встановлено. Зокрема, проведеною відповідачем перевіркою позивача підтверджено показник рядку 17 Декларації за січень 2010 року в сумі 4032837 грн. на підставі таких документів: податкові та прибуткові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, договори». Показник рядка 17 «Усього податкового кредиту»податкової декларації з податку на додану вартість включає суму значень рядків розділу ІІ «Податковий кредит», в тому числі, рядки 12.1 і 13.1, а, отже, - перевіркою підтверджено показники рядків 12.1 і 13.1 податкової декларації за січень 2010 року.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Проте, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва не вжито конкретних заходів на виконання зазначеної вище імперативної норми, зокрема, не виконано вказівку Вищого адміністративного суду України та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, якими для визначення правильності формування позивачем податкового кредиту, її було зобов'язано уточнити дані перевірки, визначивши фактичне призначення товару, що придбавався безпосередньо по кожній окремо господарській операції.

Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що коригування декларацій позивача відбувається з урахуванням особливостей його господарської діяльності, що на момент проведення операцій купівлі -продажу виключає можливість достовірно визначити чи весь товар ним буде проданий в подальшому, у зв'язку з чим і можлива незначна похибка при співставленні даних щодо призначення та використання товару, який ним придбавався.

Відтак, правомірність формування сум податкового кредиту з ПДВ позивачем повністю підтверджено доказами, що містяться в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2012 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.