Ухвала суду № 24761474, 15.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15687/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року №0001511705 та податкової вимоги від 07 жовтня 2011 року №8484,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 січня 2012 року позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року №0001511705 та податкової вимоги від 07 жовтня 2011 року №8484 задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 24 червня 2011 року №0001511705, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в цій частині відмовити у задоволенні позову, а іншій частині постанову залишити без змін. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що договір між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТС-Фактор»не спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним, по ланцюгу постачання від постачальників ТОВ «ТС-Фактор»не встановлено фактичного руху товару та операцій з контрагентами, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2011 року ДПІ у Деснянському районі м.Києва проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності формування податкового кредиту за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт №4426/17-05/НОМЕР_1 від 14 червня 2011 року, в якому встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), взаєморозрахунків та укладання угод з метою настання реальних наслідків по господарським операціям за серпень 2010 року між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «ТС-Фактор», відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів: по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між позивачем та ТОВ «ТС-Фактор», по операціях з взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «ТС-Фактор», а також порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення суми податкового кредиту в розмірі 1500 грн. за серпень 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання договору поставки №03/10 від 01 червня 2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ТС-Фактор», позивач в серпні 2010 року на підставі накладної від 12 серпня 2010 року отримав від ТОВ «ТС-Фактор»товари (стакан стеклоподібний 250 мл в кількості 30000 шт.). Актом перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №76/233/33382578 від 04 лютого 2011 року встановлено, що в серпні 2010 року ТОВ «ТС-Фактор» сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками «фіктивності», а також приймаючи до уваги, що ТОВ «ТС-Фактор»не має власних основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання таких робіт, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки №4426/17-05/НОМЕР_1 від 14 червня 2011 року ДПІ у Деснянському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року №0001511705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1875,00 грн., в тому числі 1500,00 грн. за основним платежем та 375,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 24 червня 2011 року №0001511705 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

07 жовтня 2011 року ДПІ у Деснянському районі м.Києва винесена податкова вимога №8484, якою позивача повідомлено, що станом на 07 жовтня 2011 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 1871,16 грн.

Позивачем зазначена в податковій вимозі №8484 сума в розмірі 1871,16 грн. сплачена 25 жовтня 2011 року, проте позивач не вважає зазначену суму узгодженим податковим зобов'язанням, оскільки не завершив процедуру оскарження.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»під час формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно до пп.пп.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи, що у відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), наявність належним чином оформленої податкової накладної надає позивачу право на включення зазначеної в податковій накладній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «ТС-Фактор»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкової накладної, виданої платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог чинного законодавства. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «ТС-Фактор» нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «ТС-Фактор»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договором поставки №03/10 від 01 червня 2010 року, накладною на товар від 12 серпня 2010 року, податковою накладною, банківськими виписками про перерахування коштів в оплату за товар.

Крім того, відповідачем не доведено відсутність у позивача придбаного у ТОВ «ТС-Фактор»товару, зазначена обставина під час перевірки не досліджувалась, висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на висновках акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №76/233/33382578 від 04 лютого 2011 року.

Натомість, придбаний у ТОВ «ТС-Фактор»товар (стакан стеклоподібний 250 мл в кількості 30000 шт.) був реалізований позивачем КП «Міжнародний аеропорт Одеса»на підставі договору поставки продукції від 04 липня 2008 року, видаткової накладної від 25 серпня 2010 року та податкової накладної від 25 серпня 2010 року, в яких зазначене найменування товару (стакан стеклоподібний 250 мл в кількості 30000 шт.) та сума реалізації становить 10500,00 грн., що свідчить про проведення господарської операції із отриманням економічної вигоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої позивачем від платника податку -ТОВ «ТС-Фактор», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, а також недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року №0001511705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1875,00 грн., в тому числі 1500,00 грн. за основним платежем та 375,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТС-Фактор»з придбання товарів, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 січня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 травня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.