Рішення № 24761049, 14.06.2012, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/78/2012

№ производства 2/2035/531/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2012 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого -судді Журавель В.А.

При секретарі -Бікасовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду, посилаючись на те, що в процесі виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у розмірі 331 537 грн. 62 коп. позивачу стало відомо з листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що за вказаними особами вже не зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості, що робить неможливим виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 боргу. Також позивачу стало відомо, що у грудні 2009 року між відповідачами по справі було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Позивач вважає, що відчуження квартири стосується його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки він був спрямований на ухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від виконання зобов»язань за договором позики, укладеним 05 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 Позивач вважає, що договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки був вчинений не для того, щоб створити між сторонами юридичний зв»язок, а на те, щоб створити лише видимість цього зв»язку, оскільки при укладанні договору сторони мали зовсім інші цілі, ніж ті, що передбачені для даного виду правочинів. Так, ОСОБА_2 було укладено фіктивний договір з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за договором позики, та з метою приховання майна від майбутнього звернення на нього стягнення в порядку виконавчого провадження. Крім того, доказом фіктивності договору є той факт, що покупець квартири -відповідач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2, на момент укладання договору йому тільки виповнилося 18 років, він був учнем музикального училища, тому не міг мати достатніх коштів для придбання квартири і, напевно, не має коштів для отримання трикімнатної квартири. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не виселилася із спірної квартири, фактично продовжує нею володіти та користуватися і до цього часу зазначає зареєстрованим місцем свого проживання квартиру АДРЕСА_1. Тому позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав заявлені позовні вимоги, додатково пояснив судові, що підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами 18 грудня 2009 року, крім зазначених вище, є те, що ОСОБА_2 розпорядилася спільною сумісною власністю подружжя та в порушення сімейного законодавства не отримала згоду ОСОБА_6 на відчуження спірної квартири. Також в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні відомості щодо комісійного оцінювання вартості квартири, про сплату 1% вартості квартири до Пенсійного фонду України. Також позивач зазначив, що укладання спірного договору порушило його права та інтереси, оскільки відповідач ОСОБА_2, не маючи у власності спірної квартири, не може виплатити позивачу суму заборгованості за бор говором позики, відповідач навмисно, за думкою позивача, продала квартиру, що б не виплачувати позивачу грошові кошти, визначені за рішенням суду.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з»явилися з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки до судового засідання не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Третя особа -ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не сповістив.

Суд, вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні 05 лютого 2008 року між ОСОБА_1, з одного боку, та ОСОБА_6, з другого боку, було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передав, а позичальник ОСОБА_6 прийняв у власність грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США, які позичальник зобов»язався повернути в строк до 05 лютого 2009 року із сплатою щомісячно 24% річних / а. с. 8-11/.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2010 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за договором позики в загальній сумі 361 736 грн. 15 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн., у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики було відмовлено / а. с. 12-18/.

Рішенням судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2010 року рішення районного суду було частково скасовано та постановлено нове рішення, відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в загальній сумі 331 537 грн. 62 коп. / а. с. 19-21/. Вказане рішення набуло законної сили.

17 грудня 2010 року рішення апеляційного суду Харківської області було звернуто до виконання шляхом видачі виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 331 537 грн. 62 коп. / а. с. 26-27/.

В процесі виконання вищезазначеного рішення суду стало відомо, що 18 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1, вказаний договір посвідчено 18 грудня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р. №12256. Вказаний договір був належним чином зареєстрований в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»15 січня 2010 року.

Пунктом 4 вказаного договору визначено, що продаж проводиться за 49 718 грн., які продавець одержала від покупця ще до підписання цього договору та своїм підписом під договором підтвердила проведення зі сторони покупця повний розрахунок за продану квартиру та відсутність до нього претензій майнового характеру.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації має бути нотаріально посвідчена.

При розгляді цього спору судом встановлено, що на момент придбання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, тобто у грудні 1998 року, вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, тому вищезазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя. У зв'язку із чим при укладанні договору купівлі-продажу вказаної квартири ОСОБА_6 повинен був надати нотаріально посвідчену згоду на відчуження квартири. Однак текст договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами 18 грудня 2009 року, не містить ніяких відомостей про наявність такої згоди, наданої ОСОБА_6. Натомість пунктом 6 договору зазначено, що продавець засвідчила, що предмет договору до його укладання правами третіх осіб, як в України, так і за її межами, не обтяжений.

Згідно до ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тому суд приходить до висновку, що відсутність згоди ОСОБА_6, як чоловіка ОСОБА_2, на продаж квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя, є порушенням чинного законодавства, та є підставою для визнання цього договору недійсним.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що факт придбання 18-річною особою, яка не має достатнього самостійного заробітку, а також наявність реєстрації ОСОБА_2 в спірній квартирі є підставами для визнання договору недійсним. Так, з договору вбачається, що до його підписання продавець отримала від покупця повний розрахунок, що складає 49 718 грн. Доказів того, що ОСОБА_2 не отримала вказаної суми або того, що покупець ОСОБА_3 не мав такої суми для придбання квартири позивачем судові не надано. Також суд звертає увагу, що умовами договору взагалі не передбачений обов»язок ОСОБА_2 знятися з реєстраційного обліку в спірній квартирі, тому ці обставини не можуть бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним .

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність висновку суб'єкту оціночної діяльності щодо оцінювання вартості квартири, що дало змогу відповідачам суттєво зменшити вартість спірної квартири. Однак на момент укладання договору купівлі-продажу обов»язкове експертне оцінювання квартири не передбачалося, як вбачається з витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, виданого КП «ХМБТІ», продаж здійснено згідно вищезазначеної вартості нерухомого майна, а саме 49 718 грн. Крім того, відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Тому суд вважає, що вищезазначені посилання позивача також не є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, суд критично ставиться до пояснень позивача в тій частині, що підставою для визнання правочину недійсним є відсутність в тексті договорі посилання на оплату 1% від ціни продажу до Пенсійного фонду України, оскільки позивачем не надано судові доказів того, що покупець не сплатив вказану суму при укладанні договору купівлі-продажу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 632 ЦК України, ст. ст. 60, 65 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 18 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р. № 12256.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя - В.А.Журавель