Постанова № 24757169, 14.06.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.12 Справа № 5015/115/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Бойко С.М., Бонк Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний»ринок (м.Львів)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 12.03.2012р. у справі № 5015/115/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м.Львів )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний»ринок (м. Львів)

про визнання угод недійсними

за участю представників:

від Позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

від Відповідача: Магеровський Ю.А.;

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники Сторін ознайомлені.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 року замість судді Юркевича М.В., в колегію, на розгляді якої перебуває дана апеляційна скарга введено суддю Малех І.Б.

Відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року замість суддів Малех І.Б. та Кузя В.Л., у склад колегії суддів введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Рішенням від 12.03.2012р. у справі №5015/115/12 Господарського суду Львівської області (суддя Левицька Н.Г.) задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Львів ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний»ринок (м. Львів) про визнання угод недійсними та визнано недійсною угоду між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Привокзальний»ринок від 01.10.2010 року за №ВЧК-25 про надання у користування торгових місць; визнано недійсною угоду між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Привокзальний»ринок від 01.10.2010 року за №ВЧК-85 про надання у користування торгових місць; стягнено з ТОВ «Привокзальний»ринок на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1073,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, ТзОВ «Привокзальний»ринок подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- Позивач не зазначив внаслідок чого було помилково погіршено її становище та укладено угоди щодо власного майна;

- Скаржник вважає, що предметом угод є надання в користування Позивачем торгових місць для здійснення підприємницької діяльності на території ТОВ «Привокзальний»ринок, що за своєю суттю не є тотожним із наданням Позивачу в користування (оренду) приміщень.;

- за своїм змістом-умовами оскаржувані угоди не є договорами ні оренди ні суборенди, а також сторони не складали акти приймання-передачі нерухомого майна.;

- Скаржник у апеляційній скарзі посилається на Правила торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.02 №57/188/84/105, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 року за №288/6576 (надалі - Правила) відповідно до яких Відповідач укладає оскаржувані угоди на взаємовигідних умовах з метою здійснення торгівельної діяльності, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області - відсутні, з огляду на наступне:

01.10.2010 року між Сторонами було укладено угоди №ВЧК-25 та №ВЧК-85 про надання у користування торгових місць.

Відповідно до п.1 Угоди №ВЧК-25, Відповідач передає, а Позивач приймає в користування торгову площу: кіоск №25, площею 4.2 м. кв. у відкритій частині ринку для здійснення торгівлі продовольчими товарами та с/г продукцією з кіосків.

Згідно з п.1 Угоди №ВЧК-85, Відповідач передає, а Позивач приймає в користування торгову площу: кіоск №85, площею 4.2 м кв. у відкритій частині ринку для здійснення торгівлі продовольчими товарами та с/г продукцією з кіосків.

Відповідно до положень п. 2 оскаржуваних Угод, Позивач відшкодовує Відповідачу витрати на утримання торгової площі із розрахунку 110,56 грн. за 1 метр квадратний площі; витрати по оплаті Відповідачем спожитої електроенергії згідно показів лічильника або суму щомісячно згідно виставленого рахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваними Угодами, які є тотожними за своїм змістом, встановлено взаємні права та обов'язки сторін, визначено термін припинення Угод: 31.12.2010 року з можливістю продовження у разі відсутності заперечень сторін.

Однак, відповідно до Свідоцтва про право власності №456070 від 05.05.2005 року, яке зареєстроване згідно із витягом про реєстрацію БТІ від 14.06.2005року за №7512901, ОСОБА_4 є власником на праві приватної власності нежитлового приміщення -кіоску №25 під літерою А2-1, площею 4.2 кв.м. Відповідно до викопіювання поверхового плану приміщення, розробленого ЛМ БТІ від 08.10.2001 р. та експлікації внутрішніх площ від 28.09.2001 року встановлено, що павільйон АДРЕСА_1 має площу 4.2 м.кв., розташований на першому поверсі та відповідає літері А2-1.

Відповідно до Свідоцтва про право власності №456071 від 05.05.2005 року, яке зареєстроване згідно із витягом про реєстрацію БТІ від 09.06.2005року за №7470424, ОСОБА_4 є власником на праві приватної власності нежитлового приміщення -кіоску №85 під літерою Ф-1, площею 4.2 кв.м. Відповідно до викопіювання поверхового плану приміщення, розробленого ЛМ БТІ від 14.01.2002 р. та експлікації внутрішніх площ від 11.01.2002 року встановлено, що павільйон АДРЕСА_1 має площу 4.2 м.кв., розташований на першому поверсі та відповідає літері Ф-1.

Право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105.

Згідно з пунктом 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Ця угода містить усі істотні для договорів оренди (найму) умови - предмет (торгова площа № 25 та 85 площею 4, 2 кв. м кожна), плата (110,56 грн за 1 кв. м у місяць), строк дії договору (п.19 31.12.2010 року) та інші.

Відповідно до частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Нормами статті 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до наведених Правил торгівлі на ринках торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (ваг, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо (пункт 13).

Індивідуальні ознаки торгової площі, яка передавалася Відповідачу в користування згідно з угодами, визначені в пункті 1 даних Угод.

А отже, посилання Скаржника на дані Правила та твердження його, що за своїм змістом-умовами оскаржувані угоди не є договорами ні оренди, ні суборенди спростовуються та є безпідставними.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, Позивач є законним власником приміщень кіосків №№ 25, 85 по АДРЕСА_1, площа кожного з яких становить 4,2 кв.м.

Згідно з ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, згідно із чинним законодавством тільки власник майна має право на свій розсуд розпоряджатися належним йому на праві власності майном. Зважаючи на те, що Позивач є власником приміщень кіосків АДРЕСА_1, площа кожного з яких становить 4,2 кв.м., що підтверджується свідоцтвами про право власності на нежитлові приміщення, і тільки він може передавати їх в оренду. Як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують повноваження Відповідача на передачу в оренду належних Позивачу приміщень та укладення спірних угод.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, оспорювані угоди, які укладені між Сторонами суперечать вимогам законодавства та підлягають визнанню недійсними на підставі ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, оскільки суперечать ст. ст. 317, 319, 321, 716 ЦК України.

При цьому, щодо твердження представника Скаржника, викладених в судовому засіданні про те, що в даному випадку визнанню недійсними підлягають лише частина вказаних договорів, то суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки згадані вище Ггоди визнаються недійсними у зв'язку з тим, що предмет договору орендодавцю на правах власності чи користування не належить, що є істотною умовою кожного із зазначених Договорів, що, в свою чергу, виключає визнання їх недійсними в частині.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Львівської області належним чином дослідив усі обставини, що мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що піддягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

Рішення від 12.03.2012р. у справі №5015/115/12 Господарського суду Львівської області залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Бойко С.М.

суддя Бонк Т.Б.