Постанова № 24757121, 11.06.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.12 Справа № 3/45/5022-578/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Екос", смт. Ланівці Тернопільської області, б/н від 14.03.12

на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.03.12

у справі № 3/45/5022-578/2011

за позовом: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача: Малого приватного підприємства "Екос", смт. Ланівці Тернопільської області

про стягнення збитків

За участю представників сторін:

від позивача: - не з'явився;

від відповідача: - Баран Р.Т. -представник (довіреність № 10 від 28.05.12), Чернець К.А.- директор.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.03.12 у справі № 3/45/5022-578/2011 (суддя І.Турецький) позов Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Малого приватного підприємства "Екос" задоволено повністю. Стягнуто з МПП "Екос" в дохід місцевого бюджету Лановецької міської ради - 3 315, 00 грн. збитків, в дохід Державного бюджету України -102, 00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.03.12 у справі № 3/45/5022-578/2011, відповідач - Мале приватне підприємство "Екос" - подав апеляційну скаргу. Скаржник вважає, що вищевказане рішення прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що в момент проведення перевірки землі, про стягнення збитків за засмічення яких подано позов, не перебували у користуванні відповідача, оскільки згідно з рішенням Лановецької міськради від 30.08.06 № 92 «Про розірвання договору оренди, заключного на використання земельної ділянки, на якій розміщений парк культури і відпочинку», договір оренди від 31.03.92, було достроково розірвано. Земельну ділянку переведено у землі запасу Лановецької міської ради. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Тернопільської області від 02.03.12 у справі № 3/45/5022-578/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Тернопільській області.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.12 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 28.05.12.

Позивач - Державна екологічна інспекція у Тернопільській області -правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 11.06.12 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.12.

11.06.12 скаржником також подано пояснення по справі, в якому скаржник, зокрема, наголошує, що позивачем безпідставно заявлено позов до МПП «Екос», при тому, що позивач жодними доказами не довів перебування спірної земельної ділянки у володінні відповідача.

В судовому засіданні 11.06.12 представники відповідача підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у поясненнях по справі.

11.06.12 на адресу Львівського апеляційного господарського суду поступило факсове клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю додаткового часу для подання доказів щодо правового статусу Лановецького зоологічного ботанічного саду. У задоволенні вказаного клопотання колегія суддів відмовляє, оскільки вказані докази повинні були бути наявними у позивача станом на момент проведення ними перевірки, а отже, у позивача було достатньо часу для долучення таких доказів до матеріалів справи. Суд апеляційної інстанції також вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів в підтвердження правового статусу спірної земельної ділянки станом на час проведення перевірки. Крім того, колегія суддів зазначає, що проти задоволення зазначеного клопотання також заперечили представники відповідача, посилаючись на строк вирішення спору, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України. На підставі викладеного колегія суддів вважає дії позивача, спрямовані на відкладення розгляду справи, такими, що порушують обов'язок добросовісного користування належними йому процесуальними правами, встановлені ч. 2 ст. 22 ГПК України, а також порушують право скаржника на розгляд апеляційної скарги впродовж встановленого ГПК України строку. Беручи до уваги п.п. 3, 4 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.12, апеляційна скарга розглядається за відсутності представника позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, пояснення по справі скаржника, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, заслухавши пояснення представників скаржника в судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Тернопільської області від 02.03.12 у справі № 3/45/5022-578/2011 слід скасувати.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 17.05.08 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області проведено перевірку на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, згідно якої встановлено, що Приватне підприємство «Екос»порушило вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища, виявлено незаконне складування твердих побутових відходів на земельній ділянці площею 65 кв.м. на території зоологічного парку місцевого значення «Лановецький зооботсад». За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 17.05.08, який не підписаний представником ПП «Екос». Позивачем розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу, в результаті його неправомірних дій, здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 521 від 21.04.98 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України»і складає згідно поданого Розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу зумовленою засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства - 3 315, 00 грн.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом.

Колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору ст. 66 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Відповідно до положень ст. 20 Закону України до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки. Вірно застосовано судом першої інстанції також норми ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», якою встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями повинно здійснюватись із додержанням обов'язкових екологічних норм. Згідно зі ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей; екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Вірно застосовано судом першої інстанції норми статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Згідно зі ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Вірно застосовано місцевим господарським судом першої інстанції також норми ст. 1 Закону України «Про відходи»визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Згідно з п. 1 ст. 5 Закону України "Про відходи", основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку. У відповідності до статті 17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України. Відповідно до вірно застосованої ст.ст. 42 , 43 Закону України «Про відходи», особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України. Стаття 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»передбачає, що порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заявляючи позов, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області послалася на ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, як вірно наголошено місцевим господарським судом, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка заподіювача (дії чи бездіяльність), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина. У відповідності до положень п. 1.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 27.06.01 № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», зі змінами внесеними рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 25.03.09 № 04-06/44, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарським судам слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст.1166 ЦК України), тобто відсутність своєї вини повинен доводити сам відповідач. На необхідності встановлення наявності складу цивільного правопорушення наголошено також в Листі Вищого господарського суду України від 01.01.09 «Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища». Як звернено увагу у Роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 01.04.94, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що вирішуючи спір та задовольняючи позов щодо покладення на відповідача відповідальності за збитки, господарським судом Тернопільської області не встановлено обставин, з яким закон пов'язує відшкодування шкоди, а саме: наявності повного складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Колегія погоджується з місцевим господарським судом в тому, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. В той же час, судом першої інстанції не встановлено не лише наявності чи відсутності такої вини, а й не обґрунтовано жодними належними та допустимими доказами самого факту протиправної поведінки відповідача, а саме щодо засмічення земельної ділянки, а також не встановлено причинового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та збитками. Господарський суд Тернопільської області, розглядаючи спір, не перевірив заперечення відповідача щодо відсутності з його сторони будь-яких дій чи бездіяльності, що мали б наслідком завдання збитків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, у відповідності до рішення Лановецької селищної ради від 26.02.92 «Про передачу в довгострокову оренду частини Лановецького парку культури і відпочинку ім. 40-річчя Перемоги жителю смт. Ланівці Чернець Костянтину Андрійовичу для організації МП «Екос», а також укладеного на підставі вказаного рішення договір на право тимчасового користування землею від 31.03.92, відповідач дійсно володів та користувався відповідною земельною ділянкою. Однак, рішенням Лановецької міської ради № 92 від 30.08.06 «Про розірвання договору оренди, заключного на використання земельної ділянки, на якій розміщений парк культури і відпочинку», договір тимчасового користування землею від 31.03.92, було достроково розірвано у зв'язку із добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою. Пунктом 2 рішення Лановецької міської ради № 92 від 30.08.06 земельну ділянку переведено у землі запасу Лановецької міської ради. Рішенням Лановецької міської ради № 219 від 23.04.07) внесено зміни і доповнення до рішення сесії Лановецької міської ради № 92 від 30.08.06, зокрема, п. 1 викладено в такій редакції: «Вилучити, враховуючи згоду землекористувача, частину земельної ділянки, яка використовувалась під територію парку культури і відпочинку ім. 40-річчя Перемоги. П. 1 замінено п. 2 «Внести зміни до договору оренди щодо зміни площі орендованої земельної ділянки МП «Екос». Вилучену земельну ділянку облікувати в землях запасу та землях, не наданих у власність та постійне користування в межех населених пунктів.»Щодо посилань позивача на охоронне зобов'язання № 10-20 від 01.10.99, то колегія суддів зазначає, що вказане охоронне зобов'язання також є припиненим з моменту припинення договору тимчасового користування землею від 31.03.92.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що контролюючими органами при проведенні перевірки дотримання природоохоронного законодавства на території, підвідомчій відповідній місцевій раді, фактично встановлено факт порушення законодавства про відходи (ст. 43 Закону України «Про відходи» та ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»), вчиненого невстановленими особами. Жодних доказів в підтвердження факту завдання вчинення правопорушення відповідачем, з вказаного акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 17.05.08 не вбачається, при розгляді спору в суді позивачем також не подано.

Більше того, в матеріалах справи містяться численні докази в підтвердження факту звернення відповідача до різних органів, в тому числі і до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, з вимогами про порушення на спірній земельній ділянці вимог природоохоронного законодавства, серед яких, в тому числі, і щодо нагальної потреби очищення меліоративного каналу, що проритий територією зооботанічного саду, а також інших порушень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Малого приватного підприємства "Екос" про стягнення з останнього 3 315, 00 грн. збитків задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обов'язкового для застосування механізму ст. 1166 ЦК України, складу цивільного правопорушення, а саме не доведено ні самого факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, ні причинового зв'язку між його діями (бездіяльністю) і самою шкодою.

Зважаючи на норми ч. 1 ст. 49, п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України, колегія суддів вважає, що державне мито за розгляд спору в суді першої інстанції та судовий збір за апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом слід покласти на позивача.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення господарського суду Тернопільської області від 02.03.12 у справі № 3/45/5022-578/2011 у відповідності до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 02.03.12 у справі № 3/45/5022-578/2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

4. Державне мито за розгляд спору в суді першої інстанції та судовий збір за апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом слід покласти на позивача.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (46008, м. Тернопіль, вул.. Шашкевича, 3, код 34905631) в доход Державного бюджету України - 102, 00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 635, 75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (46008, м. Тернопіль, вул.. Шашкевича, 3, код 34905631) на користь Приватного підприємства «Екос» (м. Ланівці Тернопільської області, вул.. Ювілейна, 8, код 21161919) 169, 00 грн. сплаченого судового збору.

5. Господарському суду Тернопільської області видати наказ.

6. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

7. Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено: 14.06.12.

Головуючий-суддя Д.Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник