Рішення № 24756939, 11.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2012 р.Справа № 5017/1567/2012

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Європейські шляхові технології"

про стягнення 85000грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судовому засіданні приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_3 -довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Європейські шляхові технології" про стягнення заборгованості в сумі 85000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. порушено провадження по справі №5017/1567/2012.

Відповідач в судове засідання з'явився, відзив на позов не надав, проте надав заяву відповідно якої позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.06.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

01.10.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Європейські шляхові технології" (Замовник) був укладений договір про надання юридичних послуг (далі договір).

Згідно п.1.1 договору, Замовник дає завдання Виконавцю та зобов'язується оплатити його послуги, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надавати йому зазначені юридичні послуги.

Відповідно п.6.2 договору, строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін та діє до повного виконання сторонами договору зобов'язань за Договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що розмір винагороди Виконавця встановлюється у розмірі 85500грн.

Винагорода встановлена п. 2.1. договору підлягає виплаті Виконавцю у 30-денний строк з моменту підписання між Замовником та Виконавцем акту приймання -передачі юридичних послуг та рахунку -фактури Виконавця.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату наданих послуг не здійснив.

Судом встановлено, що 30.12.2011р. сторонами був підписаний акт приймання -передачі юридичних послуг, відповідно якого Виконавецем в період з 01.10.2011р. по 30.12.2011р. на підставі умов Договору про надання юридичних послуг від 01.10.2011р. виконані, а Замовником прийняті послуги на суму 85000грн. (без НБС).

28.01.2012р. позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість за надані послуги в розмірі 85000грн.

В порушення умов договору, відповідачем 06.02.2012р. була надіслано відповідь на претензію від 28.01.2012р. відповідно до якої, відповідач підтверджує вказану заборгованість, просить надати відстрочку в сплаті наданих юридичних послуг в розмірі 85000грн. строком на один календарних місяця та зобов'язується виконати умови договору в строк до 06.03.2012р.

03.04.2012р. позивач повторно направив на юридичну адресу відповідача претензію №2 з вимогою погасити заборгованість за надані послуги в розмірі 85000грн.

Втім, відповідач претензію позивача залишив без відповіді, заборгованість за надані послуг в розмірі 85000грн. не сплатив.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором про надання юридичних послуг від 01.10.2011р. щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 змушена було звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Частиною 1 ст.. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно частини 1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем, заборгованість останнього за надані позивачем послуги за договором про надання юридичних послуг від 01.10.2011р. складає 85000грн.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що під час виконання договору відповідачем порушено приписи п.2.2 договору яким встановлено, що винагорода підлягає виплаті Виконавцю у 30-денний строк з моменту підписання між Замовником та Виконавцем акту приймання -передачі юридичних послуг та рахунку -фактури Виконавця.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європейські шляхові технології" заборгованості за надані послуги по договором про надання юридичних послуг від 01.10.2011р. у розмірі 85000 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європейські шляхові технології" (65091, м. Одеса, провулок Старокінний, буд. 2; код: 35503890) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65058, АДРЕСА_1; код: НОМЕР_1) 85000 (вісімдесят пять тисяч ) грн. - заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 01.10.2011р. та 1700 (одну тисячу сімсот) грн. -судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.06.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.